Повернення і реституція історико-культурних цінностей в українсько-польсько-російських відносинах (1920-ті – 1930-ті роки) - Автореферат

Повернення і реституція історико-культурних цінностей в українсько-польсько-російських відносинах (1920-ті - 1930-ті роки)Захист відбудеться 12 листопада 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.008.02 у Національному університеті "Києво-Могилянська академія" (04655, м. З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національного університету "Києво-Могилянська академія" (04655, м. Для аналізу даної проблематики були залучені різні види джерел та окреслено історіографічні етапи вивчення проблеми в українській, польській та російській історіографії. Простежено методи та основні форми роботи вищих органів влади УСРР над реалізацією проблеми повернення та реституції предметів старовини і мистецтва, архівних матеріалів. Проведено узагальнення системи заходів органів державної влади УСРР стосовно практичного розвязання проблеми повернення та реституції історико-культурних цінностей в 1920-х - 1930-х роках.Актуальності та практичності дисертаційному дослідженню додає факт залучення України до європейських і світових організацій, що опікуються міжнародними заходами з реституції культурних цінностей - ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи. Україна має постійно вдосконалювати національне законодавство відповідно до міжнародних стандартів, юридично внормувати справу охорони, збереження та повернення памяток історії та культури. Предмет дослідження становить комплекс державних заходів із розшуку, реєстрації, повернення й реституції памяток старовини та мистецтва, архівних цінностей в Українській Соціалістичній Радянській Республіці, діяльність державних органів та урядових структур, спрямованих на повернення, реевакуацію та обмін культурно-історичним надбання України. Застосовані методи дали можливість вивчити особливості повернення історико-культурних цінностей в Україні, розглянути предмет дослідження в хронологічній послідовності та притаманній йому динаміці. Мета дослідження полягає в тому, щоб у контексті загальноісторичного процесу дослідити і вивчити проблему повернення та реституції історико-культурних цінностей, розкрити механізми повернення предметів старовини та мистецтва, архівних матеріалів і фондів між УСРР, РСФРР й Польською Республікою, охарактеризувати участь державних органів УСРР у вирішенні даних питань.Перші спроби висвітлення окремих аспектів проблеми повернення та реституції українських культурних цінностей були зроблені вченими М. Будучи центральною постаттю памяткоохоронного руху, він брав участь у розгортанні процесу повернення українських культурних цінностей з РСФРР, входив до складу Паритетної комісії з обміну предметами музейного значення між Україною та Росією. Упродовж майже 40 років (1930-ті - 1960-ті роки) в українських наукових колах була відсутня увага до проблем реституції предметів старовини та мистецтва. Розроблена в руслі радянської історіографії, вона дає комплексну оцінку системи архівного будівництва УСРР на тлі загального розвитку цієї галузі в СРСР, висвітлюючи окремі аспекти розподілу українських архівних матеріалів між Україною та Росією, фіксуючи їхнє надходження з РСФРР до УСРР. У своїх публікаціях дослідник проаналізував утрати предметів старовини та мистецтва у період визвольних змагань українського народу 1917-1921 років, розглянув питання перебування українських культурних цінностей у Росії, проаналізував шляхи і методи вивозу предметів старовини з українських територій.В ньому було зафіксовано, що радянська сторона зобовязуються повернути Польщі архіви, бібліотеки, твори мистецтва, історичні та військові трофеї, памятки старовини та інші культурні цінності, вивезені до Росії з часів поділів Речі Посполитої. На відміну від Польщі та Росії, Україну в ній представляв лише один експерт - професор, заступник Голови ЦАУ УСРР - Д. Багалій. Україні прямо чи опосередковано було висунуто вимоги, щодо бібліотеки, архіву і колекцій Кременецького ліцею, колекцій із бібліотеки Львівського університету, частини архівних фондів Волинського воєводства, архівів Варшавсько-петровського гірничого округу, документів фінансового управління Царства Польського при Варшавській казенній палаті, колекції предметів старовини та мистецтва Польського товариства охорони памяток старовини в Києві, приватних збірок графа К. Для реалізації умов договору в Україні було створено українське Управління у справах евакуйованого з Польщі майна, архівів та художніх цінностей при НКЗС УСРР. Постійна наполегливість та принциповість ЦАУ УСРР при підтримці ВУЦВК вплинула на повернення з РСФРР українських матеріалів Державного хлібного бюро, Народного комісаріату продовольства України, нотаріальних фондів Харкова, Харківського окружного суду і земельного банку, справ Чернігівської казенної палати, матеріалів Житомирської жіночої гімназії, документів Житомирського окружного суду, частин фондів центральних державних установ УНР та Української Держави, фондів реґіональних установ України XVII-XVIII ст., матеріалів українських військових поселень XVIII-XIX ст.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ