Потреби та інтереси громадянина України як складова державотворчих процесів сучасного суспільства - Автореферат

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИРобота виконана в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Надольний Іван Федотович, головний науковий співробітник відділу змісту, філософії та прогнозування вищої освіти Інституту вищої освіти АПН України Захист відбудеться 27 вересня 2007 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: м.За умов, коли українська держава ставить перед собою завдання поліпшення соціального, економічного й культурного господарювання й на цій основі значного підвищення добробуту всіх верств населення, особливо соціально незахищених, зростає надто важлива проблема соціально-економічного поступу як дедалі глибшого, змістовнішого і якіснішого задоволення потреб та інтересів громадян у всіх сферах життєдіяльності. У процесі трансформаційного розвитку в Україні відбулися суттєві зміни в соціальній структурі суспільства, у взаєминах між людьми, які належать до різних верств, груп, прошарків, у стосунках їх із державою та її політикою на сучасному етапі. Виникає необхідність рішучого повороту до реальних, практичних завдань розвитку економічних передумов суспільства й на цій основі вирішення цілого комплексу завдань, повязаних із поліпшенням добробуту населення, де чільне місце в державотворчих процесах посідає проблема задоволення зростаючих потреб та інтересів громадян. Питання модернізації сфер виробництва, цінностей, потреб та інтересів громадянина, формування суспільних відносин в умовах переходу до ринку, зростання ролі державного та регіонального управління в підвищенні матеріального і культурного добробуту відображено в працях В.Андрущенка, Є.Бистрицького, І.Бойченка, В.Бакірова, В.Баранівського, Д.Бевзенко, В.Беха, В.Буреги, Л.Губерського, М.Головатого, Л.Горбунової, М.Грушевського, А.Єрмоленка, С.Кримського, В.Князева, В.Кременя, М.Култаєвої, В.Кушерця, В.Лутая, В.Лугового, В.Ляха, М.Михальченка, М.Мокляка, Н.Нижник, І.Надольного, В.Огневюка, В.Пазенка, І.Предборської, І.Радіонової, В.Рижка, В.Скотного, Л.Сохань, І.Степаненко, В.Ткаченка, Л.Шкляра, В.Шинкарука та ін. Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що наукове знання про розвиток і роль потреб та інтересів у державотворчих процесах, які одержують новий зміст у процесі трансформації суспільства, є необхідною умовою ефективної державної політики в сфері поліпшення матеріального й культурного добробуту громадян країни, забезпечення продуктивної діяльності всіх верств населення.У першому розділі - "Теоретико-методологічні засади дослідження потреб та інтересів людини як чинника оптимізації механізмів державотворчих процесів" - здійснено аналіз стану дослідженості наукової проблеми, уточнено концептуальні теоретичні підходи до вивчення потреб та інтересів людини як важливої соціальної системи й обєкта державотворчих процесів, окреслено основні напрями дослідження задоволення зростаючих потреб та інтересів у процесі переходу до сталого економічного, соціального й культурного розвитку країни. У першому підрозділі першого розділу - "Соціально-філософський аналіз ролі потреб та інтересів людини" - відзначається, що характерними рисами соціально-філософського аналізу потреб та інтересів індивіда є переплетіння обєктивних умов та субєктивних чинників їх становлення та розвитку в процесі духовно-практичної діяльності по реалізації поставлених цілей та завдань. Взаємозвязок виробництва та потреб і інтересів характеризуються, насамперед, впливом виробництва на останні, що включає процес задоволення потреб та інтересів як природну спрямованість виробництва, де потреби та інтереси стимулюють розвиток галузей виробництва та зміну науково-світоглядних переконань у необхідності орієнтації на особистісне виховання. У другому розділі - "Культуротворчий потенціал та його роль у задоволенні потреб та інтересів людини у системі суспільних відносин" - досліджуються актуальні питання культуротворчого потенціалу та його вплив на зміну духовного світу людини як субєкта матеріального й духовного виробництва, розглядаються найбільш оптимальні шляхи формування ціннісно-духовних рис людини в процесі її соціалізації та ролі, насамперед, освітніх і культурних вартостей у розширенні професійних, інтелектуальних, моральних, політичних орієнтацій у складній ієрархії суспільних відносин, що характеризують сутність суспільства як цілісного організму.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ