Потерпілий як суб"єкт кримінально-процесуального доказування - Автореферат

ЯРОСЛАВА МУДРОГО АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза ПОТЕРПІЛИЙ ЯК СУБЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ДОКАЗУВАННЯ ВИКОНАЛА ДАВИДЕНКО СВІТЛАНА ВАСИЛІВНАПри проведенні судово-правової реформи в країні та у звязку з розробкою нового Кримінально-процесуального кодексу України (далі - проект КПК) особливої актуальності набувають питання створення системи гарантій прав людини з метою своєчасного забезпечення її права на доступ до правосуддя та судовий захист, розширення і зміцнення правового статусу постраждалої особи, вдосконалення процесуального механізму реалізації своїх прав потерпілим. Із цього випливає, що кримінально-процесуальне законодавство має гарантувати не тільки дотримання прав потерпілого на своєчасне відшкодування (компенсацію) завданої шкоди, а і його активність під час досудового, судового слідства по встановленню обставин, що входять у предмет доказування в кримінальній справі. сформулювати конкретні науково-практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення норм чинного кримінально-процесуального законодавства України, що регламентують процесуальне положення потерпілого як субєкта кримінально-процесуального доказування у різних стадіях судочинства. Обєктом дисертаційного дослідження є кримінально-процесуальні відносини, що виникають між потерпілим (його представником) як субєктом кримінально-процесуального доказування та компетентними державними органами або їх посадовими особами, які ведуть провадження по справі. 3а допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано погляди вчених щодо особливостей процесуального становища потерпілого на різних стадіях кримінального процесу; норм кримінально-процесуального законодавства України та інших держав, котрі регулюють окреслені питання."Право потерпілого на судовий захист та загальні проблеми правового положення потерпілого на досудовому слідстві” дисертант дає визначення поняття “право особи на судовий захист” в кримінальному процесі, під яким розуміє універсальний правовий засіб, за допомогою якого особі надається реальна можливість відстоювати свої права, свободи та законні інтереси; та виокремлює наступні його елементи-права: 1) доступу до судової процедури, яке не може бути обмежено державою через створення юридичних або фактичних перепон; Право доступу до правосуддя - це нормативно закріплена і забезпечена державою реальна можливість кожної зацікавленої особи безперешкодного звернення безпосередньо до компетентних державних органів (дізнання, слідства, прокуратури) та суду за відновленням своїх порушених злочином прав, свобод і законних інтересів, без якого особа не може реалізувати право на судовий захист. “Правове положення потерпілого в суді першої інстанції” автором критично проаналізовані норми КПК, що передбачають права потерпілого та його представника в цій стадії. Запропоновано комплекс прав потерпілого, що необхідно надати йому додатково (зокрема, право на оскарження постанови про відмову в порушенні провадження за нововиявленими обставинами або його закриття не тільки вищестоящому прокурору, а й до суду), сформульовані певні зміни, доповнення до чинного КПК з метою конкретизації та деталізації прав, які потерпілий має у сучасному кримінальному судочинстві. 299 КПК, проведення судового слідства за апеляціями, прокурора, потерпілого або його представника, в яких ставиться питання про кваліфікацію дій засудженого на більш тяжкий злочин, про збільшення обсягу обвинувачення, чи призначення більш тяжкого покарання, повинно бути визнано обовязковим, але з метою зясування лише тих фактичних обставин справи, які оспорювалися в суді першої інстанції.Наголошується на тому, що при реформуванні національної системи кримінального судочинства необхідно надати потерпілому права вибору власної позиції по справах приватно-публічного та публічного обвинувачення, обґрунтованість якої обовязково має знайти оцінку в обвинувальному висновку, вироку (ухвалі) суду. 49 КПК вказівкою на обовязковість участі потерпілого та його представника в слідчих діях, які провадяться за їх вимогою для активного обстоювання своєї позиції в процесі. На підставі аналізу норм чинного законодавства та практики його застосування обґрунтована пропозиція закріпити право потерпілого (його представника) брати участь при провадженні експертизи у всіх випадках, коли на вирішення експерта ставляться питання, що торкаються інтересів потерпілого і які мають значення для встановлення фактів, від яких залежить відновлення порушених прав потерпілого і відшкодування заподіяної йому шкоди, а також подавати клопотання про залучення спеціаліста до участі в процесуальних діях.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ