Дослідження локалізації та найдавнішої історії місцевості Телич (Потелич), який вперше згадується у Галицько-Волинському літописі під 1262 р. Аналіз неопублікованих археологічних джерел, зокрема колекції кераміки, знайденої наприкінці 30-х рр. ХХ ст.
При низкой оригинальности работы "Потелицька збірка кераміки з музею наукового товариства ім. Шевченка", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ПОТЕЛИЦЬКА ЗБІРКА КЕРАМІКИ З МУЗЕЮ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМ. Володимир Петегирич, Андрій ГавінськийВарто долучити до розгляду цього питання неопубліковані археологічні джерела, зокрема колекцію кераміки, знайдену ще наприкінці 30-х років ХХ ст. на городищі в Потеличі. Використання городища для заселення впродовж тривалого часу може вказувати, що це місце було надзвичайно сприятливим для проживання й захисту завдяки оптимальним природнім умовам (наявність водної артерії, висока гора у поєднанні з штучно зведеними оборонними валами й ровами для забезпечення захисту, розташування у місці проходу через розточанські пагорби поблизу найкоротшого шляху з Белзької і Червенської земель у Верхній Надбужанщині до Прикарпаття, що дозволяло також контролювати один з важливих шляхів Галицько-Волинської землі). До того ж, на кількох квитанціях, які збереглися у скриньці разом з фрагментами посудин, виразним почерком вченого зроблено запис: “Потелич з городища, назбиране на поверхні”. Городище у Потеличі згадували у своїх працях також Антоні Шнайдер і Богдан Януш, називали його досить великим і локалізують на пагорбі над церквою [Schneider, 1874, s. Повнішу інформацію про цю памятку подав Володимир Січинський, згадуючи у своїй статті про гору “Городище”, яка “розташована на схід від містечка, і з того боку є дуже стрімкою, так що старе містечко з неї видно як на долоні.Археологічні матеріали, здається, остаточно підтверджують “розточанську”, а не “карпатську” локалізацію літописного Телича (Потелича). Використання городища для заселення впродовж такого тривалого часу може вказувати, що це місце було надзвичайно сприятливим для проживання й захисту завдяки оптимальним природним умовам (наявність водної артерії, висока гора у поєднанні зі штучно зведеними оборонними валами й ровами для забезпечення захисту, розташування у місці проходу через розточанські пагорби поблизу найкоротшого шляху з Белзької і Червенської земель у Верхній Надбужанщині до Прикарпаття, що дозволяло контролювати один з важливих шляхів Галицько-Волинської землі, багаті природні ресурси та ін.). Не виключено, що Потелицьке городище могло відігравати роль адміністративного та релігійного центру невеликої волості. Остаточно це могли б підтвердити дослідження як самого Потелича, так і його ближчих і дальших околиць. Цікаво, що перші сліди ранньосередньовічного заселення території Розточчя поблизу Потелича теж фіксуються вже у Х ст., про що, зокрема, свідчать матеріали цього часу, виявлені під час поверхневих обстежень поблизу с.
Вывод
Археологічні матеріали, здається, остаточно підтверджують “розточанську”, а не “карпатську” локалізацію літописного Телича (Потелича). Окрім історичних, картографічних та топонімічних даних, це засвідчує збірка кераміки як одне з наймасовіших археологічних джерел. Цікаво, що серед неї виявилися знахідки не тільки хронологічно синхронні з першою і єдиною літописною згадкою Телича (ХІІІ ст.), але й значно давніші (ІХ-Х, Х-ХІ, ХІІ ст.). Використання городища для заселення впродовж такого тривалого часу може вказувати, що це місце було надзвичайно сприятливим для проживання й захисту завдяки оптимальним природним умовам (наявність водної артерії, висока гора у поєднанні зі штучно зведеними оборонними валами й ровами для забезпечення захисту, розташування у місці проходу через розточанські пагорби поблизу найкоротшого шляху з Белзької і Червенської земель у Верхній Надбужанщині до Прикарпаття, що дозволяло контролювати один з важливих шляхів Галицько-Волинської землі, багаті природні ресурси та ін.).
Не виключено, що Потелицьке городище могло відігравати роль адміністративного та релігійного центру невеликої волості. Остаточно це могли б підтвердити дослідження як самого Потелича, так і його ближчих і дальших околиць. Цікаво, що перші сліди ранньосередньовічного заселення території Розточчя поблизу Потелича теж фіксуються вже у Х ст., про що, зокрема, свідчать матеріали цього часу, виявлені під час поверхневих обстежень поблизу с. Йоничі [Михальчишин, 1985, с. 319], яке розташоване за 4 км на схід від Потелича. Окремі дослідники припускають, що вже у ХІІІ ст. в Потеличі могла існувати церква св. Миколая, бо вона відома вже з ХУ ст. [Gil, 1999, с. 180]. Будівля могла стояти у південній частині ринку і була, очевидно, повязана з торгівельною функцією цього міста [Слободян, 1998, с. 142]. Деякі давніші знахідки, виявлені у Потеличі [Січинський, 1927, табл. IV, 8д], теж наштовхують на припущення, що це міг бути міський осередок.
Треба також мати на увазі, що наукова цінність представлених матеріалів з городища у Потеличі полягає ще й у тому, що вони можуть виявитися чи не єдиним археологічним джерелом до найдавнішої історії цієї памятки, оскільки саме городище, за деякими даними, майже повністю зруйноване карєром з видобутку каменю в 60-70 роках ХХ ст. [Пелещишин, 1997, с. 12].
Список литературы
1. Ауліх В.В. (1958). Основні результати археологічного дослідження древньоруського селища в с. Ріпнів Львівської області // Дисертаційний збірник Інституту суспільних наук АН УРСР. - Київ. - С. 26-58.
2. Ауліх В.В. (1972). До питання про місцезнаходження літописної Пересопниці // Середні віки на Україні, І. - С. 168-176.
3. Багрій Р.С. (1962). Нові словянські і древньоруські памятки на території Волині // МДАПВ. - Вип. 4. - С. 120-130.
4. Барсов Н.П. (1885). Очерки русской исторической географии. География Начальной Несторовой летописи. - Варшава. - 275 с.
5. Власова Г.М. (1961). Древнерусский могильник в с. Збуже // КСИА АН УССР. - Вып. 11. - С. 91-93.
6. Гавінський А. (2013). Памятка культури лійчастого посуду Потелич на Львівщині // МДАПВ. - Вип. 17. - С. 264-267.
7. Дашкевич Н.П. (1873). Княжение Даниила Галицкого по русским и иностранным известиям. - Киев. - 163 с.
8. Горницкий Е. (1890). Записки топографічно-історичні о стародавнім місточку Потыличи // Зоря. - Львів. - Т. 11. - Ч. 10-15.
9. Грушевський М.С. (1905). Історія України-Руси. - Т. ІІ, ХІ-ХІІІ вік. - Львів. - 633 с.
10. Ипатьевская летопись (2001). Полное собрание русских летописей. - Том второй. - 2-е издание. - Москва.
11. Каргер М.К. (1960). Основные итоги раскопок древнего Галича в 1955 году // КСИА АН СССР. - Вып. 81. - С. 61-71.
12. Корчинський О.М. (1996). Городища ІХ-ХІУ ст. в басейні Верхнього Подністровя / Дис. ... канд. істор. наук. - Львів. - 254 с.
13. Котляр Н.Ф. (1985). Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX-XIII вв. - Киев. - 184 с.
14. Крипякевич І.П. (1984). Галицько-Волинське князівство. - Київ. - 174 с.
15. Кучера М.П. (1961). Кераміка древнього Пліснеська // Археологія. - Т. ХІІ. - С. 143-154.
16. Кучера М.П. (1962). Древній Пліснеськ // АП УРСР. - Т. ХІІ. - С. 3-56.
17. Кучера М.П. (1972). Ранньосередньовічне городище поблизу с. Затурці на Волині // Середні віки на Україні. - Київ. - Вип. І.- С. 176-187.
18. Кучера М.П. (1975). Кераміка // Археологія Української РСР. - Т. ІІІ: ранньословянський та давньоруський періоди / В.Й. Довженок (ред.). - Київ. - С. 346-352.
19. Літопис Руський (1989). За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. - Київ. - 591с.
20. Логвин Г.Н. (1968). По Україні. Стародавні мистецькі памятки. - Київ. - 463 с.
21. Лонгинов А.В. (1885). Червенские города. Исторический очерк в связи с этнографией и топографией Червонной Руси. - Варшава. - 385 с.
22. Малевская М.В. (1969). К вопросу о керамике Галицкой земли ХІІ-ХІІІ вв. // КСИА АН СССР. - Вып. 120. - С. 3-14.
23. Малевская М.В. (1972). Некоторые исторические связи Новогрудка в Х в. // КСИА АН СССР. - Вып. 129. - С. 14-20.
24. Малевская М.В. (1974). Гончарная мастерская I пол. XI в. в древнем Галиче // Культура средневековой Руси. - Ленинград. - С. 33-38.
25. Михайлина Л. (2007). Словяни VIII-X ст. між Дніпром і Карпатами. - Київ. - 300 с.
26. Михальчишин И.Р. (1985). Исследования в Прикарпатье и Волынской области // АО 1983. - Москва. - С. 318-319.
27. Міляєва Л. (1969). Стінопис Потелича: Визвольна боротьба українського народу в мистецтві ХУІІ ст. - Київ.
28. Нові дані до історії Галицько-Волинського князівства (1937) // Діло. - 11.05.
29. Пастернак Я. (1937). Нові археологічні набутки музею НТШ у Львові за час 1933-1936 // Записки НТШ. - Т. 154.- С. 241-268 (окрема відбитка: с. 1-28).
30. Пастернак Я. (1961). Археологія України. - Торонто. - 789 с.
31. Пеленський Й.Г. (1948). Червенські городи. - Львів. - 259 с. (Машинопис) // Науковий архів відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крипякевича НАН України. Од. зб. 54.
32. Пелещишин М. А. (1966). Поселення культури лійчастого посуду біля с. Лежниці на Волині // Археологія. - Т. ХХ. - С. 146-156.
33. Пелещишин М.А. (1995). Поселення ІІІ тис. до н. е. на горі Жупан у Винниках // Наукові записки Львівського історичного музею. - Львів. - Вип. 4. - С. 24-41.
34. Пелещишин М.А. (1997). Археологічні дослідження Львівського університету у 80-х - першій половині 90-х рр. // Вісник Львівського університету. Серія історична. - Львів. - Вип. 32. - С. 8-22.
35. Пелещишин М.А. (2004). Енеолітичне поселення Зимне в західній Волині. - Тернопіль. - 158 с.
36. Петегирич В., Павлів Д. (2013). Дослідження памяток княжої доби на Малому Поліссі Львівщини і питання локалізації “Белзьких полів” // МДАПВ. - Вип. 17. - С. 193-222.
37. Раппопорт П.А. (1963). Отчет о работе отряда по изучению крепостей в 1963 г. Машинопис // Науковий архів відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крипякевича НАН України (без номера).
38. Раппопорт П.А., Малевская М.В. (1963). Обследование городищ Прикарпатья и Закарпатья на территории Советского Союза // ААС. - Т. V. - Fasc. 1-2. - S. 61-76.
39. Ратич О.О. (1961). Древньоруські матеріали з розкопок 1955-1956 рр. на Замковій Горі у Львові // МДАПВ. - Вип. 3. - С. 115-127.
40. Ратич О.О. (1962). Результати досліджень древньоруського городища Замчиська в м. Судова Вишня, Львівської області в 1957-1959 рр. // МДАПВ. - Вип. 4. - С. 106-119.
41. Ратич О.О. (1976). Населення Прикарпаття і Волині в епоху Київської Русі та в період феодальної роздробленості // Населення Прикарпаття і Волині за доби розкладу первіснообщинного ладу та в давньоруський час. О.П. Черниш (ред.). - Київ. - С. 132-206.
42. Свешніков І.К., Петегирич В.М. (1978). Археологічні дослідження в с. Муравиця // Археологія. - Вип. 27. - С. 79-86.
43. Сымонович Э.А. (1961). Поселение эпохи Киевской Руси в с. Чаплин в южной Белоруссии // СА. - № 2. - С. 200-209.
44. Січинський В. (1927). Будівництво міста Потилича // Записки НТШ. - Т. 147. - С. 103-130.
45. Слободян В. (1998). Жовківщина. - Львів. - Т. 5. Історико-архітектурні нариси церков. - 186 с.
46. Смішко М.Ю., Пелещишин М.А. (1962). Поселення культури лійчастого посуду в селі Малі Грибовичі Львівської області // МДАПВ. - Вип. 4. - С. 28-43.
48. Тимощук Б.О. (1974). Словянське городище Грозинці на Буковині // Археологія. - Вип. 13. - С. 86-93.
49. Тимощук Б.О. (1982). Давньоруська Буковина (Х-перша половина XIV ст.). - Київ. - 206 с.
50. Филипчук М. (2012). Словянські поселення VIII-X ст. в українському Прикарпатті. - Львів. - 312 с.
51. Хынку И.Г. (1971). Керамика славян Поднестровья в Х-ХІІ вв. // Известия АН Молдавской ССР, серия общественных наук. - Кишинев. - № 2. - С. 80-92.
52. Шараневич И. (1869). Исследование на поле отечественной истории и географии // Литературный сборник галицко-русской матицы. - Львов. - С. 46-139.
53. Abramowicz A. (1959). Ceramika z Czermna nad Huczw^ // АРОККІ. - Tom IV. - Z. 1. - S. 149-185.
54. Chodakowski Zorian Dotyga. (1967). O SJAWIANSZCZYZNIE przed Chrzescijanstwem oraz inne pisma і listy. Opracowal i wst^pem opatrzyl Julian Maslanka, Wydawnictwo Naukowe PWN. - Warszawa.
55. Dlugossii Ioannis. (1964). Annales, seu, Cronicae incliti Regni Poloniae. - Liber I-II. - Varsaviae. - 466 p.
56. Gil A. (1999). PRAWOSJAWNA eparchia CHEJMSKA do 1596 roku. - Lublin-CHEJM. - 260 s.
57. Janeczek A. (1991). Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego. Wojewodztwo BEJZKIE od schylku XIV do pocz^tku XVII w. - Wroclaw. - 388 s.
58. Janeczek A. (1997). Nie tylko garnkami slawny. Potylicz w sredniowieczu // Archaeologia Historica Polona. - T. 5. - Torun. - S. 51-68.
59. Janusz B. (1918). Zabytki przedhistoryczne Galicyi Wschodniej. - Lwow. - 310 s.
60. Jazdzewski K. (1936). Kultura pucharow lejkowatych w Polsce Zachodniej i Srodkowej. - Poznan. - 457 s.
61. Hawinsky A., Pasterkiewicz W., Rybicka M. (2014). Kotoryny, rej. Zydacziw, stan. Grodzisko III. Osadnictwo z okresu neolitu // Srodowisko naturalne i czlowiek nad Gornym Dniestrem - rejon Kotliny Halicko-Bukaczowskiej w pradziejach i wczesnym sredniowieczu / K.Harmata, J. Machnik, M. Rybicka (ed.). - Krakow. - S. 168-284.
62. Kiryk F. (1992). Tylicz. Ze studiow nad miastami i miasteczkami w rejonie osadnictwa lemkowskiego w okresie przedrozbiorowym // bemkowie w historii і kulturze Karpat. - Cz. I / J. Czajkowski (ed.). - Sanok. - S. 183-198.
63. Malinowski T. (1957). Wczesnosredniowieczne praznice z Wielkopolski // Prz. Arch. - T. - XI. - S. 68-80.
64. Musianowicz K. (1969). Drohiczyn we wczesnym sredniowieczu // MW. - T. VI. - S. 7-235.
65. Parczewski M. (2007). Sredniowieczna kolonizacja wschodniej cz^sci polskich Karpat w swietle danych archeologii // Pozne sredniowiecze w Karpatach polskich / Jan Gancarski (ed.). - Krosno. - S. 9-37.
66. Prochaska A. (1913). Z przeszlosci Potylicza // Przewodnik naukowy i liechteracki. - R. XLI. - Z. 1-2.
67. Schneider A. (1874). Encyklopedya do krajoznawstwa Galicyi. - T. II. - Lwow. - 487 s.
68. Skruzny L. (1964). Pekace - jejich vyskyt, funkce a datovani // PA. - Roc. LV. - C. 2. - S. 370-389.
69. Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich (1887). - T. VIII. - S. 879-883.
POTELYCH COLLECTION OF CERAMICS FROM THE MUSEUM OF SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY
Volodymyr PETEHYRYCH, Andrij HAVINSKYJ
Issues of localization and ancient history of the region Telych (Potelych) are analyzed at the article. Telych was mentioned at the first time at the Halychyna-Volhynian chronicle in 1262. However, its localization remains questionable during a long time and was associated with Potelych in the Ukrainian part of Roztochia or with Tylicz in Polish Carpathians. All previously carried out studies of its localization were based only on written and cartographic sources and critical analysis of literature. It is important to add to this discussion unpublished archaeological sources, including collection of ceramics found in the late 1930-th on the hillfort in Potelych. Among this pottery complex three chronological groups are distinguished - fragments of handmade tableware from IX-X centuries, fragments of tableware, made on pottery wheel from X-XI and XII-XIII centuries. Archaeological materials as it seems are finally confirmed “roztochian” instead of “Carpathian” localization of chronicle Telych (Potelych). Interestingly, that at this complex materials are presented not only synchronous with first mention of Telych (XIII century), but also significantly older. Population of the hillfort during such a long period could evidence that this place was very favorable for living and protection through optimal natural environment and strategic location. Among these circumstances in particular are presence of close water sources, combination of high relief and defensive ramparts and moats, location of this place near passage through Roztochia hills near the shortest path from Belz and Cherven lands in Upper Bug region to the Sub-Carpathians, control of the one of the important routes of Halychyna and Volhynia lands and others.
Key words: Potelych, ceramics, Sub-Carpathians, Upper Bug region, Muzeum of Shevchenko Scientific Society.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
