Постмодерністська рецепція міфу (на матеріалі європейського романного досвіду ХХ ст.) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі румунської та класичної філології (секція теорії та історії світової літератури) Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Науковий керівник - доктор філологічних наук, доцент Іванюк Борис Павлович, професор кафедри румунської та класичної філології (секція теорії та історії світової літератури) Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Захист відбудеться “22” жовтня 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.178.01 при Інституті літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України (01001, Київ-1, вул.Поняття “постмодернізм”, що було вперше вжито в роботі Р.Панвітца “Криза європейської культури” (1917) як характеристика нового типу людини на противагу модерному її попереднику, по завершенню ХХ ст. набуло широкомасштабного змісту. Окрім його функціонування як терміну, що визначає культурологічний феномен, вид мистецтва, напрям у літературі, воно ще є визначальним чинником специфічного типу мислення, ментальності та епохи. Утворюючи єдиний універсальний інтертекст, постмодерністський роман подає безліч внутрішніх кодів міфологічної побудови світу. Образи та сюжети цієї системи закономірно продовжують продукування та трансформацію традиційної моделі уявлення про міфологію. Постмодернізм не лише трансформує усталений комплекс традиційного міфологічного матеріалу, але й десакраменталізує його, водночас формуючи за його законами власний тип міфотворчості.стосовно поняття структури доходять висновку, що саме його чітка теоретична визначеність і природна зумовленість та передбачуваність форми як обмежуючої категорії є своєрідною перепоною для руху та розвитку процесу пізнання, а реальна воля самоусвідомлення індивіда можлива лише в ситуації його знаходження у просторі, що міститься на межах структур у будь-яких позиціях їх взаємних положень, і таким чином вказують на маргінальний характер будь-якого творчого вияву в постмодернізмі; У першому підрозділі “До проблеми визначення та функціонування жанру постмодерністського роману” розглядаються особливості впливу міфопоетичних традицій на формування художньо-естетичної системи постмодернізму, історико-генетична опосередкованість становлення жанру постмодерністського роману, аналізуються його характерні ознаки. Якщо погодитися з твердженням, що міф є певною парадигмою, яка породжує варіації культурних уявлень, то в умовах загального спрямування постмодернізму до рефлексивного сприйняття власних джерел, структурно-світоглядні особливості міфу дають можливість знайти в міфології шлях до розвязання певних сучасних проблем. Обєктом дослідження трансформації міфологічних сюжетів, мотивів та образів обирається саме постмодерністський роман, оскільки “і міф, і роман належать до сфери оповіді” (Є.Мелетинський), і так зване “повернення до міфу” сталося передусім на підставі роману як своєрідного “епосу нового часу” (В.Кожинов), який є “найбільш гнучким жанром” (М.Бахтін) для сучасної епохи літературного розвитку, якому більше, ніж будь-якому іншому жанрові, притаманна здатність до змін. Окрім цього, звернення до постмодерністського роману як засобу трансформації міфу в різних його модифікаціях зумовлено і генетичною спорідненістю цих явищ, а також повязаністю становлення роману як жанру з умовностями епічної традиції.Представлений аналіз жанрових особливостей постмодерністського роману доводить, що його становлення та розвиток не являє собою тенденцію до руйнування традиційної жанрової форми роману. У контексті дослідження актуалізується питання проникнення та форми трансформації системи первісних ритуально-міфологічних традицій, системи архетипних сюжетів, мотивів та образів у постмодерністській художній практиці, усвідомленій в контексті постструктуралістської критики. Висвітлюються основні аспекти: аспект сприйняття міфу як форми самосвідомості й творчого самовираження та можливості і форми його постмодерністської рефлексії; аспект функціонування основних форм постмодерністського типу трансляції міфологічних традицій; процес та форми творчої апеляції до міфу та його сюжетно-образної системи і, як наслідок, аспект формування та функціонування системи власної міфотворчості. Аналіз трансформації міфологічних мотивів, сюжетів та образів у контексті інтертекстуальної природи постмодерністського роману дозволяє визначити такі референції міфу: міфотворення, інтерпретація міфу та деміфологізація. Особливого статусу в постмодернізмі набуває момент своєрідного “розвінчання” міфу, викриття його “ілюзорної” природи, іронічне тлумачення, створення, на противагу традиційним, власних міфів сучасності.Диалог и постмодернистский роман (“Волхв”Дж.Фаулза) // Наследие М.М.Бахтина и проблемы диалогического мышления в современной культуре: Тезисы международной конференции 28 - 30 ноября 1996 года.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Міфологічна парадигма постмодерністського роману (до проблеми інтертекстуальності) // Питання літературознавства: Науковий збірник. - Чернівці: Рута, 1997. - Випуск 4 (61). - С. 37 - 44. (0,5 др. арк.)

Трансформація міфу про Орфея в постмодерністському романі // Питання літературознавства: Науковий збірник. - Чернівці: Рута, 1998. - Випуск 5 (62). - С. 112 - 121. (0,6 др.арк.)

Метаморфози мотиву пошуку в романі Крістофа Рансмайра “Останній світ” // Науковий вісник Чернівецького університету. Германська філологія.- Чернівці: Рута, 1999. - Випуск 68. - С. 27 - 34. (0, 5 др.арк.)

Простір та межі Станіславського феномену (до проблеми перебігу маргінальних станів культури) // Питання літературознавства: Науковий збірник. - Чернівці: Рута, 2000. - Випуск 6 (63). - С. 134 - 141. (0,5 др. арк.)