Постекзистенціалістські тенденції в сучасній зарубіжній філософії та гуманітарних науках (історико-філософський аналіз) - Автореферат

Інститут філософії імені Г. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наукНауковий консультант: доктор філософських наук, професор, заслужений діяч науки Української РСР Гордієнко Анатолій Терентійович доктор філософських наук Лях Віталій Васильович завідуючий відділом історії зарубіжної філософії Інституту філософії імені Г.Сковороди НАН України Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Бичко Ада Корніївна, професор кафедри суспільних наук Київського державного інституту театрального мистецтва ім. доктор філософських наук, професор Головко Борис Андрійович, завідуючий кафедрою філософії Національного аграрного університету України; доктор філософських наук, професор Култаєва Марія Дмитрівна, професор кафедри філософії Харківського національного педагогічного університету. Новая форма существования экзистенциализма - форма культурологических синтезов, - и выступает своеобразным разрешением этих противоречий.Відновлення класичного екзистенціалізму здійснювалося із збереженням відомої тематики й проблемного поля: сенс існування, свобода і відповідальність, збереження цілісності й ідентичності "Я", уникнення деперсоналізації та нівелювання особи, збереження духовного світу як проблеми філософії класичного екзистенціалізму помножилися в постекзистенціалістських концепціях дослідженням комунікативної єдності людських спільнот, існування в компютерно-інформаційному світі, особливостей процесів формування людської особистості, подолання девіантності поведінки й психічних розладів. Виникнення нової форми існування філософії екзистенціалізму поставило перед сучасною історико-філософською наукою нові проблеми, осмислення яких потребує кардинального перегляду традиційних уявлень і понять. В цих розробках звязок екзистенціалізму з соціологією, теологією, антропологією фіксується як певна нова якість. Разом з тим у світовій, російськомовній та вітчизняній науковій літературі існує чимала кількість досліджень класичного екзистенціалізму та феноменології, які містять накопичений цінний і значущий матеріал, що виступає джерельною і теоретичною основою дисертації. Тому дисертант змушений обмежитися прізвищами тих вчених, роботи яких найсуттєвішим чином вплинули на формування даної концепції дослідження та безпосереднім чином торкалися проблем, які розроблялися в дисертації.Для обгрунтування такого світогляду застосовується сартрів розподіл означеннь існування на "існування-в-собі" ("en-soi") та "існування-для-себе" ("pour-soi"), поняття "буття-в-середині-світу" ("etre-au-monde") з філософії М. Особлива увага надана дослідженню розуміння екзистенціальними психолагами деструктивних процесів, що відбуваються в свідомості: вченню Р.Джонсона про порушення функціонування свідомості та виникнення психічних невідповідностей у звязку з трансформаціями екзистенціальної природи індивіда (порушеннями "креативності людської волі"); вченню Р.Аллерса про типологію паталогічних світів хворих на агнозію та різні форми шизофренії, що базувалася на розумінні психічних захворювань як створювання особливого типу "світів-проектів"; ідеям Р.Лейнга про звязок психічних порушень з "пригніченням цивілізацією будь-яких форм трансценденціі"; поглядам Л.Бінсвангера на причину неврозів та психозів як на порушення "сутнісних структур - звязків "буття-в-світі" як трансцендування" тощо. Процес зміни "релігійного екзистенціалізму" на "екзистенціальну теологію", "феноменологічного екзистенціалізму" на "екзистенціальну феноменологію", соціологічних ідей класиків екзистенціалізму на "екзистенціальну соціологію" тощо можна інтерпретувати як шлях "повернення екзистенціалістського мислення до своїх початків у процесі подальшого визначення свого змісту" (В. Давидова та інших вчених свідчить про те, що характер "містичності", "оберненості" екзистенціалістського мислення перетворює його звичайний історико-філософський аналіз на протиставлення екзистенціалізму раціоналістичній філософії, або на процес дешифрування змісту і сенсу екзистенціалістських категорій, їх переклад на мову раціоналістичної філософії, де "інтенційність" мусить бути зрозуміла як вираження часу у духовному досвіді, "фундаменталдьний проект" - як цілісність екзистенціального вияву особистості, "феноменологічна дескрипція" - як різновид рефлексії щодо змісту даних самосвідомості, а сам екзистенціалізм видається "філософським перевертнем" (М. В першому параграфі другої глави розділу ("Класичний екзистенціалізм як специфічна форма духовної філософії ХІХ-ХХ століття і проблема інтерпретації її смислу") філософія С.Керкегора, як офіційно визнаний "початок" екзистенціалізму, досліджується як відображення специфічного процесу духовного самоздійснення індивіда.