Р. Інгарден як один із найбільш відданих учнів Гуссерля, недооцінений останній системний філософ XX століття. Загальна характеристика тематичного видання "Ruch Filozoficzny". Знайомство з головними хронологічними віхами життя Р. Інгардена у Львові.
При низкой оригинальности работы "Постать Романа Інгардена у творенні львівського філософського середовища першої половини XX століття", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Постать Романа Інгардена у творенні львівського філософського середовища першої половини XX століттяВідтворити етапи його львівського періоду та вплив Романа Інгардена на тогочасну естетичну й мистецьку практику можливо передовсім через дослідження взаємних інспірацій - через відносини із Казимиром Твардовським, Остапом Ортвіном, Леопольдом Бляуштайном та іншими діячами міжвоєнного Львова. Саме із цим повязані труднощі у дослідженнях та й певний брак дослідницького зацікавлення подібними темами з боку українських дослідників (наприклад, записи у Особовій справі Романа Інгардена, що зберігається у Державному Обласному Львівському Архіві свідчать, що у період від 1992 до 2018 року з нею працювало всього 14 осіб, із них 12 - польськомовних). До поодиноких спроб звернення до тематики Романа Інгардена належать згадки у Енциклопедії Львівського університету та переклади Тараса Возняка, який у 19801984 роках під час військової служби займався активною перекладацькою роботою - перекладав філософські твори Едмунда Гуссерля, Габріеля Марселя, Мартіна ГАЙДЕТТЕРА, Ганса-Георга Гадамера, Макса Шелера, та поміж іншими - Романа Інгардена. Якщо прізвища його сучасників - Казімєжа Твардовського (творця львівської філософської школи), Казімєжа Айдукєвіча (філософа й логіка, головного ідеолога Львівсько-Варшавської школи), Яна Лукасєвіча, Владислава Татаркєвіча, Тадеуша Котарбінського - широко впізнавані і відомі навіть поза вузькоспеціалізованими філософськими контекстами, то Роман Інгарден, не зважаючи на його енциклопедичну всеохопність у філософії і навіть певну, вельми вдалу заявку на побудову повноцінної філософської системи, залишається доволі екзотичною і міфічною фігурою. Меншою мірою, та все ж із значною ймовірністю, Роман Інгарден міг би бути й «нашим» (чи принаймні галицьким) філософом: його філософське становлення відбувалося у стінах Львівського університету, саме тут він і написав свою першу Грунтовну працю, з якої розпочав свій творчий шлях - «Das Hteraturische Kunstwerk» (1931) («Про літературний витвір»), а у період II світової війни (у Львові він пережив дві радянські й одну німецьку окупації) розпочав працю над твором усього свого життя - «Spor о istnienie swiata» («Спір про існування світу»).Роман Інгарден понад 20 років був «львівським» філософом і справив значний вплив на кшталтування львівської феноменологічної школи та традиції художньої критики, хоча безпосередніх слідів важко відслідкувати. Він належав до нечисленних філософів-метафізиків, які шукали абсолютної істини, володіли гносеологічним оптимізмом та вважали, що розвязання філософських проблем - лише справа часу і методології. «Філософів усіх часів Інгарден трактував по-коліжанськи, деяких приязно, інших поблажливо, почувався зобовязаним переймати розпочаті ними справи і допроваджувати до вдовільняючого розвязання» [9, с. Його філософія, викладена доволі претензійно, але й докладно - як стверджує Броніслав Лаговські, протиставляючи Інгардена іншому великому польському філософові XX століття (хоча радше історикові філософії) - Лєшеку Колаковському, для колег таких же працьовитих в читанні, як він у писанні, є рідкісним для XX століття прецедентом активності буття і пізнавального оптимізму.
Вывод
тематичний філософ видання
Роман Інгарден понад 20 років був «львівським» філософом і справив значний вплив на кшталтування львівської феноменологічної школи та традиції художньої критики, хоча безпосередніх слідів важко відслідкувати. Він належав до нечисленних філософів-метафізиків, які шукали абсолютної істини, володіли гносеологічним оптимізмом та вважали, що розвязання філософських проблем - лише справа часу і методології. Саме такий підхід він стосував на своїх знаменитих семінарах, послідовно й методично наближаючись до розвязання чітко поставлених задач.
«Філософів усіх часів Інгарден трактував по- коліжанськи, деяких приязно, інших поблажливо, почувався зобовязаним переймати розпочаті ними справи і допроваджувати до вдовільняючого розвязання» [9, с. 321]. Його філософія, викладена доволі претензійно, але й докладно - як стверджує Броніслав Лаговські, протиставляючи Інгардена іншому великому польському філософові XX століття (хоча радше історикові філософії) - Лєшеку Колаковському, для колег таких же працьовитих в читанні, як він у писанні, є рідкісним для XX століття прецедентом активності буття і пізнавального оптимізму.
Слід відзначити, що Роман Інгарден суттєво вирізнявся з-посеред колег і тематикою, і способом філософування. Його засаднича методологічна позиція як одного із представників феноменологічної традиції, яку в той час на цих теренах вважали «закордонною модою», видавалася колегам мало зрозумілою й надміру заплутаною. Тоді як аналітична традиція на чолі із Казимиром Твардовським посилювала позитивістичні позиції: саме в ці роки свої найважливіші праці опублікували Лукасєвіч, Тарський, Лешнєвські, Айдукєвіч та Котарбінський, а польський неопозитивізм переживав епоху найвищого розвитку. Тим не менш, як бачимо з історично-культурологічного зрізу, викладеного вище, феноменологічний підхід Інгардена знайшов неабиякий відклик у середовищі художніх критиків, літературознавців та теоретиків мистецтва.
До завсідників його естетичних семінарів належали як академічні дослідники, так і практики арт-ринку і приватні поціновувані філософії й мистецтва. Відтак вклад Романа Інгардена у філософське й культурне життя міжвоєнного Львова дійсно непересічний та оригінальний, його важко переоцінити і лише належить більш докладно досліджувати через його впливи на студентів, докторантів, академічних колег, літераторів, критиків та діячів чи поціновувачів культури.
Список литературы
1.Справа Романа Інгардена у Державному обласному Львівському архіві. - Ф.26. - Оп.5. - Папка 768. -315 арк.
2.Особова справа професора Львівського університету Романа Інгардена, 1927-1939 рр. - ЗО арк. - Архів Львівського національного університету імені Івана Франка. - Оп.1. - Папка 73.
3.Листи Романа Інгардена до Остапа Ортвіна у 1925-1936 рр. - Архів Остапа Ортвіна у Львівській науковій бібліотеці, запис 288/18.
4.ENCYCLOPEDIA. Львівський національний університет імені Івана Франка. У2т.-Т.1: А-К. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2011. -716 с.
5.Ingarden R., Witkiewicz S. I. Korespondencja filozoficzna / Oprac. і wst^p. Bohdan Michalski, Wydawnictwo IFIS PAN/Collegium Civitas Press, 2002. - 116 s.
6.Ingarden, Roman. Moje wspomnienia о Edmundzie Husserlu / przeklad Z. H. Mazurczak, St. Judycki, «Studia Filozoficzne», «Archiwum Wspolczesne», Nr.2 (183), 1981.
