Специфіка художньої репрезентації у великій прозі початку XXI століття постаті фатальної жінки, що становить вияв глибинних трансформацій тендерної свідомості сучасника. Культурно-естетичні передумови актуалізації образу жінки в українській романістиці.
Постать фатальної жінки в сучасній українській романістиціПростежено кореляцію цього образу з жанрово-стильовою специфікою творів. Its proved that the topicality of this image for the artistic thinking of the beginning of the 21st century is explained by the total doubt in authoritative systems of knowledge and increasing attention to the irrational manifestations of human psyche. The distinctions of interpretations of this image by authors-carriers of masculine and feminine mentality are concretized. Романістика початку XXI століття репрезентує весь спектр культурних вимірів жіночності від материнської іпостасі («Соло для Соломії» Володимира Лиса, «Мати все» Люко Дашвар), в якій актуалізуються найрізноманітніші смислові нюанси (святість материнства, образ «жахливої матері», інфантильна мати), до ірраціонального страху перед жінкою як «порожнечею» («Кохання в стилі бароко» Володимира Даниленка), втіленням демонічного начала («Княгиня» В. Жінка як зовнішній обєкт, що естетизується й дистанціюється від чоловічого сприйняття, опиняється в центрі таких творів, як «Графиня» Володимира Лиса і «Серафима» Олеся Ульяненка.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
