Постіндустріальні тенденції світового розвитку та їх вплив на політико-трансформаційні процеси транзитивних країн - Статья

Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України»Анотація

У статті досліджено вплив постіндустріальних тенденцій на суспільний розвиток. Проаналізовано специфічні особливості технологічних здобутків сучасності як чинника суспільно-політичної трансформації та розглянуто виклики, що постають перед транзитивними країнами в умовах формування постіндустріальної світосистеми глобалізму.

Ключові слова: постіндустріальне суспільство, транзитивні країни, інформаційна економіка, глобалізація.

Перспективи еволюції світового співтовариства в ХХІ ст. визначаються характером переходу національних систем до нового етапу розвитку виробничих сил: від індустріальної стадії, де домінувало крупне механізоване машинне виробництво, до постіндустріальної, де економічну ефективність визначає використання висококваліфікованої праці, нових знань та методів управління. На базі новітніх інформаційних технологій розгортаються процеси взаємопроникнення культур, вірувань, укладів життя, відбуваються так звані розлами цивілізацій.

Відповідно до пануючого технологічного укладу, що визначає тип соціально-економічної організації, останні більш як два сторіччя світ жив у рамках індустріальної світової цивілізації, котрій передували три століття доіндустріальної. Всі ці пять сторіч епіцентром світової цивілізації була Західна Європа, що хвилями поширювала своє панування та вплив, свою систему цінностей на решту світу.

Революція в інформаційних технологіях заснувала нову технологічну систему, яка поширилася по всьому світу, виступивши домінантою соціальних змін у другій половині ХХ століття. Були створені та впроваджені в масове виробництво персональні компютери, постійно удосконалювалися їх технічні параметри, величезними темпами зростав попит на нові розробки в інформаційній сфері. Перебіг другої половини минулого століття, супроводжували настільки значні зміни, що у фахівців зявилася потреба визначити зрушення термінологічно. Відповіддю на них стала поява низки нових категоріальних характеристик: постіндустріальне суспільство (Д. Белл), цивілізація «третьої хвилі» (Е. Тоффлер), інформаційне суспільство (М. Маклюен), суспільство мережних структур (М. Кастельс).

Інформаційно-технологічна революція, яку переживає сучасне співтовариство, стала настільки ж значною історичною подією, як і індустріальна революція XVIII століття. Вона викликала переломи у матеріальній основі економіки, культурі та суспільстві в цілому, заснувала новий принцип соціально-технологічної організації і новий спосіб життя, що витісняє індустріальну систему.

Дослідники постіндустріальних тенденцій суспільного розвитку велике значення надають конвергенції електронно-обчислювальної техніки з технікою засобів звязку. На їх думку, «в наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуває становлення нового соціального укладу, що базується на телекомунікація»1. Саме еволюція техніки, в процесі якої машинна технологія поступилася місцем інтелектуальній, за останні 200 років перетворила суспільство з індустріального в постіндустріальне.

Розглядаючи суспільний розвиток як «зміну стадій», прибічники теорії інформаційного суспільства повязують його становлення з домінуванням «четвертого», інформаційного сектору економіки, наступного за сільським господарством, промисловістю та економікою послуг. Технологічна революція у сфері обробки та передачі інформації, яка виступила джерелом і рушійною силою нововведень у суспільстві, була названа Е. Тоффлером «Третьої хвилею» - услід за Першої хвилею, яка породила 10 тисячоліть тому аграрну цивілізацію, та Другою хвилею, що стала джерелом становлення індустріального суспільства2.

Інформаційні технології, які пронизують суспільне життя сучасного світу у різних напрямках - горизонтально та вертикально, всередині окремих країн або регіонів і транснаціонально, утворюють розгалужену мережу комунікацій. Ядром такої нової форми комунікаційної організації суспільства, як зазначає М. Кастельс, є «мережева логіка його базисної структури», яка надає поширюваній інформації особливу специфіку, системно організовуючи всі основні сфери життєдіяльності людей (економіку, політику, освіту, науку, культуру, ціннісні орієнтації та ін.)3. Мережеве суспільство - динамічна, відкрита система, що допускає різні нововведення.

З активним входженням у життя найбільш розвинених країн новітніх інформаційних технологій, повязані революційні зміни в людському суспільстві. Нову формацію, інформаційного суспільства характеризує демасивізація та деієрархізація суспільства і культури, деконцентрація виробництва і населення, різке зростання інформаційного обміну, зближення виробництва і споживання, екологічна реконструкція економіки, індивідуалізація особистості при збереженні солідарних відносин між людьми, а також становлення поліцентричних, самоврядних політичних систем.