Послання апостола Павла в їх діалектичному взаємозв’язку філософської та богословської складових - Дипломная работа

Зміст Вступ Розділ 1. Життєвий шлях апостола Павла 1.1 Духовне становлення Святого Апостола Павла (Савла) 1.2. Діалектика богослів’я і філософія апостола Павла 2.1 богослов’я Апостола Павла: шлях від Бога до людини 2.1.1 Значення і ціль людського життя в світі божої істини. Людина зовнішня і внутрішня 2.2 Філософія апостола Павла: духовний шлях від людини до Бога 2.2.1 Стан філософії за часів апостола Павла : стоїки та інші течії філософії 2.3 Давньогрецький скептицизм 2.4 Філософія стоїцизму 2.5 Епікурейство 2.6 Історичний погляд на зв’язок між Божим Словом і філософією 2.7 Дія апостола Павла на філософію 2.8 Стоїки, гностики, язичницька філософія в розумінні А.П 2.9 Звідки бере початок містицизм Висновки до розділу 2 Розділ 3. Філософія апостола Павла в його посланнях 3.1 Вчення про церкву 3.2 Вчення про закон 3.3 Вчення про віру. 3.4 Вчення про спасіння 3.5 Вчення про сім’ю 3.6 Вчення про любов 3.7 Таїнство священства Висновки до розділу 3 Висновки Список літератури Додатки Вступ Актуальність теми дослідження. І кому, як не нам, сьогодні, на початку ІІІ тисячоліття, дана можливість вкотре заявити і забити тривогу в українському суспільстві і по всьому світові - що людство повинно схаменутися, зупинитися і переосмислити всі явища, які відбуваються у світі без Божого на те благословення. Витоки кризи починаються з самої людини, саме з її серця, як наголошено в Євангелії, виходять виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодеяния, крадіжки, лжесвідчення, хуліния. Але основним джерелом духовності завжди залишається Святе Письмо. На сьогодні Апостола Павла шанують усі християни світу. З 28 червня 2008 року до 29 червня 2009 року, через відсутність точної дати народження апостола, у всьому християнському світі проходять урочистості з нагоди його 2000-річчя . Дні Павла, за розпорядженням Папи Римського Бенедикта XVI, триватимуть Протягом року не лише в Римі та Італії, але й у багатьох інших країнах світу, пройдуть сотні різних релігійних церемоній і світських заходів, пов’язаних із цією датою. Тому і ПервоверховнийАпостол Павел був Богом посланий у цей світ, щоб нести людям вічну правду і вічну Божу істину і свідчити про неї своїм буттям і життям, тобто жити згідно з Божими заповідями та божественним законом. Апостол Павло усі свої здібності, досвід, інтенції поставив на службу Ісусові Христу. Апостол чрез філософській підхід доносив до язичників слово Боже. Католицькі, але особливо протестанскі мислителі доводять, що Апостол Павло спотворив вчення Христа. Центральній и кульмінаційний простір картини сфокусований у місці бажаного дотику пальців рук Бога та Адама. А камінь сей - Іісус Христос. Він продовжив та вдосконавливо розробив на новому, більш глубокому рівні, старозавітну ідею про диалектику взаемозв’язку в рамках цілісної людини її складових: людини зовнішньої, та людини внутрішньої [Додаток № 2 ]. Ми маємо пам’ятати про взаємовідносини між середовищем, у якому Павло народився та зростав, і глобальним контекстом, до якого він пізніше належав. Конкретними прикладами цієї двоякості можуть слугувати, наприклад, з одного боку гостра думка Цицерона, який зневажав їхню релігію і навіть місто Єрусалим, а з іншого - Юлій Цезар, який офіційно визнав особливі права юдеїв, про що згадує історик Йосиф Флавій. Так само, коли Павло звертається до аудиторії епікурейських філософів і стоїків афінського Ареопагу, він буквально каже: “Бог не живе у рукотворних храмах... у Ньому бо живемо, рухаємося й існуєм” (Діян. Носив іудейське ім’я Савл і римське - Павло. Роки навчання у школі дали свої плоди, тому, набагато пізніше, майбутній Апостол народів часто звертається до науки про Закон Старого Завіту, в певних моментах він критикує його: “… так то заповідь, що мала б бути для мене життям, стала для мене смертю” (Рим. Чи навчався Савло в університеті в Тарсі - цього не знаємо. Після проповіді і хрещення людей Йоаном Хрестителем виступає Ісус Христос. Вчитель із Галілеї, який оздоровляє хворих, виганяє бісів, робить чуда, проповідує про Царство Боже. І ввійшов Ісус до фарисея в хату й сів за столом” (Лк. Серед студентів школи Гамалія, який зацікавився особою Ісуса, був Варнава, товариш Савла, в школі ходили чутки, що він навіть є учнем Назарянина. Спілкування Ісуса Христа з фарисеями і книжниками, самі вчинки й діла Спасителя для багатьох були незрозумілими і дивними. Життя народу ніби зупинилося: тільки й говорили про смерть і воскресіння Ісуса Христа з Назарета. У латинян існує приповідка, що коли б диякон Стефан не молився так ревно, то в нас не було б Павла. Воскресле і преображене Людство Ісуса Христа є метою і надією людей: спільником Його людина стає в Церкві, в Ньому досягає обоження, тобто спілкування з єдино істинним вічним життям, в Ньому вона перемагає смерть і отримує живоносну силу для спасіння всього світу.