Послаблення цензури як визначальний здобуток доби Перебудови в СРСР для кінематографа. Аналіз кризи самоідентифікації радянського індивіда, який в пошуках самовизначення повертає свій погляд назад, у дорадянське минуле. Пошуки історичної правди в кіно.
При низкой оригинальности работы "Пошуки національної ідентичності та історичної правди в українському кіно доби Перебудови (1986–1991)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Ганна ЦИБА аспірантка ІПСМ, мистецтвознавецьНа його місце був обраний режисер Елем Клімов, який здобув визнання серед колег та глядачів своїми фільмами «Агонія» та «Іди і дивись» (1985), що представили нову кіноестетику, - візуальність, звук, ко-лір і стиль, витримані в дусі європейського авторського кіно. Серед них - створення Конфліктної комісії, що повертає «з полиці» більше від 250 фільмів і захищає від цензури більше трьох десятків «перебудовних» стрічок; створення нових незалежних студій ітворчих обєднань наумо-вах господарчого розрахунку, - кінематографічна альтернатива кооперативів; розробка і прийняття постанов Ради Міністрів про перебудову радянського кінематографу, з новою базовою моделлю в основі; створення Кінофонду; перетворення Бюро пропаганди на Всесоюзне творчо-виробниче обєднання «Кіноцентр»; розробки за ініціативою Спілки кінематографістів нового формулювання закону про авторське право і, зокрема, рішення про заміну централізованої структури вільною федерацією незалежних республіканських та регіональних спілок [2, c.27]. Українське «поетичне» кіно повертається на екрани тоді ж та-ки, у 1987 р., коли набула чинності «Гласність». Фільм був заборонений ЦК КП України «за ідейні збочення». А на це й претендував фільм Олеся Янчука, адресований українцям як нації - саме до українців режисер звернувся і у пошуках фінансування.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
