Характеристика епізоотичної ситуації щодо сальмонельозу свиней у господарствах Полтавської області за 1980-2000 роки. Етіологічна структура і спектр домінуючих сероварів збудника. Шляхи підвищення ефективності вакцинопрофілактики захворювання тварин.
При низкой оригинальности работы "Поширення, біологічні властивості збудника та удосконалення профілактики сальмонельозу свиней", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наукРобота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України. Науковий керівник: БЕРДНИК Василь Петрович, доктор ветеринарних наук, професор, Полтавська державна аграрна академія Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри анатомії і фізіології сільськогосподарських тварин. Офіційні опоненти: РУХЛЯДА Валентин Васильович, доктор ветеринарних наук, професор, Білоцерківський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри мікробіології та вірусології, дійсний член Ньюйоркської академії наук; Захист відбудеться "12" квітня 2005 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м.Від часу виявлення першого представника роду Salmonella дослідженнями багатьох вітчизняних та закордонних вчених накопичено великий досвід по виділенню, ідентифікації, вивченню властивостей сальмонел, діагностиці, епізоотології та епідеміології сальмонельозу [Притулин, 1975; Reed W.M., 1985; Покровский В.И., 1989; Фотіна Т.І., 1992; Малахов Ю.А., 1996; Павленко М.С., 1997; Бортнічук В.А., 1999; Паникар И.И., 1988; Дідок Ю.В., 2001; Волинець Л.К., 2001; Головко А.М., 2001; Ушкалов В.О., 2001], впровадженню різноманітних засобів і методів лікування та профілактики [Загаевский, 1976; Sholl W., 1980; Малахов Ю.А., 1990; Прудников В.С., 1990; Жуков А.И., 1991; Сидоров М.А., 1992; Шустер Б.Ю., 1994; Максимович В.В., 1995; Ярцев М.Я., 1996; Головко А.М., 2001; Ушкалов В.О., 2001]. Обєкт дослідження: захворювання свиней на сальмонельоз та засоби, що підвищують ефективність вакцинопрофілактики сальмонельозу. Предмет дослідження: поширення сальмонельозу свиней; серологічні варіанти та біологічні властивості збудника сальмонельозу; способи та засоби, що підвищують ефективність вакцинопрофілактики сальмонельозу; гематологічні, біохімічні, серологічні, імунологічні показники крові поросят, щеплених проти сальмонельозу. В дисертації вперше проведений порівняльний ретроспективний аналіз епізоотичної та епідемічної ситуацій щодо сальмонельозу в Полтавській області; детально вивчені серологічний спектр та біологічні властивості сальмонел, що циркулюють серед свиней у регіоні; проаналізовані звязки між захворюваністю людей та свиней на сальмонельоз. В роботі вперше приведені експериментальні дані по застосуванню біологічно активних добавок до раціону поросят: настою з відсівів сімянок ехінацеї пурпурової разом з рослинною масою, розсолу бішофіту полтавського та мінеральних солей (цинку сульфату, марганцю сульфату, кобальту хлориду, міді сульфату і калію йодиду) з метою формування повноцінної імунної відповіді при щепленні їх проти сальмонельозу; при цьому вивчено вікову динаміку показників неспецифічних та специфічних факторів захисту організму.Вцілому, епізоотичний стан щодо сальмонельозу у Полтавській області у 1990-1998 роках, порівняно з 1980-1989 роками, значно ускладнився (рис. У 1990-1998 рр., порівняно з 1980-1989 рр., захворюваність свиней на сальмонельоз збільшилася у 2,7 рази; найвищі її показники було зареєстровано: у 1993 р. Від свиней за 1993-2000 роки в умовах лабораторій ветеринарної медицини було ізольовано 1314 культур сальмонел, в тому числі: S.choleraesuis - 1047 (79,22 %); S.typhimurium - 72 (5,47 %); S.enteritidis - 66 (5,57 %); нетипованих - 129 (9,74 % (рис. Так, гострий перебіг сальмонельозу спостерігали у 13,7 % випадків (від тварин, які захворіли) серед поросят віком 2-3 міс. з ізолюванням S.typhimurium та S.choleraesuis var. america; підгострий (з виділенням S.choleraesuis var. america та S.typhisuis) та хронічний (з ізолюванням S.typhisuis - у 86,3 % випадків серед підсвинків у віці 3-5 міс.; бактеріоносійство - у 11,5 % досліджених свиноматок, обумовлене сероваріантом S.typhisuis. В результаті лабораторних досліджень за 1997-2000 роки від свиней виділено та ідентифіковано 107 культур сальмонел, з яких віднесли до S.typhisuis - 92 (85,98 %) культури, S.choleraesuis var.america - 4 (3,74 %) та до S.typhimurium - 11 (10,28 %) культур (рис.Доведено підвищення ефективності вакцинопрофілактики сальмонельозу після застосування в раціон поросятам - сисунам біологічно активних добавок: настою з відсівів сімянок та рослинної маси ехінацеї пурпурової, бішофіту полтавського і мінеральних солей (сульфатів цинку, марганцю і міді, хлориду кобальту та йодиду калію). Зясовано причини ускладнення епізоотичної та епідемічної ситуації з сальмонельозу у 1990-1998 роках, порівняно з 1980-1989; встановлено збільшення захворюваності сальмонельозом серед свиней і людей у 2,7 та 1,6 рази відповідно.
Вывод
Результати вивчення розповсюдження сальмонельозу та серологічного спектру сальмонел у Полтавській області. В результаті аналізу ветеринарної звітності нами зясовано, що за 1993-1998 роки у Полтавській області зареєстровані випадки сальмонельозу у 366 господарствах, в тому числі у 160 - серед свиней, 156 - птахів, та у 51 - серед телят. Найбільшу кількість неблагополучних щодо сальмонельозу свиней пунктів було зареєстровано у Хорольському - (22), В.-Багачанському - (21), Зінківському, Семенівському - (по 14), Диканському та Глобинському р-нах (по 12).
Вцілому, епізоотичний стан щодо сальмонельозу у Полтавській області у 1990-1998 роках, порівняно з 1980-1989 роками, значно ускладнився (рис. 1).
Частка сальмонельозу у загальній інфекційній захворюваності свиней за 1980-1998 роки в середньому склала 6,25 %; індекс захворюваності в середньому дорівнював 0,11 % або 10,78/10 тис. поголівя; летальність становила 38,47 %.
У 1990-1998 рр., порівняно з 1980-1989 рр., захворюваність свиней на сальмонельоз збільшилася у 2,7 рази; найвищі її показники було зареєстровано: у 1993 р. - 22,65; у 1994-78,41; у 1995-41,56 на 10 тисяч голів; летальність серед свиней за 1990-1998 рр., порівняно з 1980-1989 рр., зросла у 1,9 рази.
Рис. 1. Динаміка захворюваності свиней на сальмонельоз за 1980-1998 роки
Від свиней за 1993-2000 роки в умовах лабораторій ветеринарної медицини було ізольовано 1314 культур сальмонел, в тому числі: S.choleraesuis - 1047 (79,22 %); S.typhimurium - 72 (5,47 %); S.enteritidis - 66 (5,57 %); нетипованих - 129 (9,74 % (рис. 2).
Рис. 2. Серологічні варіанти сальмонел, виділених від свиней за 1993-2000 роки
Епідемічний стан щодо сальмонельозу людей у Полтавській області у 1990-1998 роках, порівняно із 1980-1989 роками, значно ускладнився.
Протягом 1990-1998 років, порівняно із 1980-1989 роками, захворюваність серед людей на сальмонельоз зросла у 1,6 рази. При цьому найвищі показники зареєстровано у 1994 (25,0), 1995 (30,4) та 1996 (25,6 на 100 тис. населення) роках, найменший - (5,2/100 тис.) - у 1984 році.
Більша кількість населення хворіла у м. Полтаві - (39,9); м. Комсомольську - (19,4); м. Кременчуці - (17,0); а також Котелевському - (32,4), Гребінківському - (20,2) та Лохвицькому - (18,4 /100 тис.) районах.
Від хворих людей та носіїв частіше ізолювали S.typhimurium (65,1 %) та S.enteritidis (30,3 %), рідко - S.anatum (2,1 %) (рис. 3). У поодиноких випадках (2,5 %) реєстрували виділення: S.java, S.heidelberg, S.essen, S.mission, S.infantis, S.glostrup, S.abony, S.virchow, S.newport, S.moskow, S.newlands, S.rottbus, S.coeln, S.thshionque, S.montevideo, S.sentenberg, S.stenleyville, S.sandrow.
Рис. 3. Серологічні варіанти сальмонел, виділених від хворих людей та носіїв за 1994-1998 роки
Результати клініко-епізоотологічних та мікробіологічних досліджень. В результаті власних досліджень, проведених у свинарських господарствах Полтавської області протягом 1997-2000 років, зясовано, що характер перебігу сальмонельозу свиней був обумовлений віковими особливостями та серологічними варіантами збудника, які викликали хворобу. Так, гострий перебіг сальмонельозу спостерігали у 13,7 % випадків (від тварин, які захворіли) серед поросят віком 2-3 міс. з ізолюванням S.typhimurium та S.choleraesuis var. america; підгострий (з виділенням S.choleraesuis var. america та S.typhisuis) та хронічний (з ізолюванням S.typhisuis - у 86,3 % випадків серед підсвинків у віці 3-5 міс.; бактеріоносійство - у 11,5 % досліджених свиноматок, обумовлене сероваріантом S.typhisuis.
Всього нами були досліджені проби патматеріалу від 149 свиней, в тому числі від 108 свіжих трупів, 25 забитих із діагностичною метою хворих тварин і 16 - на Полтавському мясокомбінаті та бойнях господарств; а також 200 проб фекалій, 15 - носового слизу і 22 проби крові.
В результаті лабораторних досліджень за 1997-2000 роки від свиней виділено та ідентифіковано 107 культур сальмонел, з яких віднесли до S.typhisuis - 92 (85,98 %) культури, S.choleraesuis var.america - 4 (3,74 %) та до S.typhimurium - 11 (10,28 %) культур (рис. 4).
Рис. 4. Серологічні варіанти сальмонел, виділених від свиней в результаті власних досліджень за 1997-2000 роки
Результати вивчення патогенних властивостей сальмонел та чутливості їх до антибіотиків. Епізоотичні культури сальмонел викликали загибель протягом 10 діб 50 % білих мишей вагою 18-22 г при введенні підшкірно від 10 до 25 млн. мікробних тіл. ЛД 50 при зараженні культурами S.choleraesuis var. america в середньому становила 17,5±1,44 млн. мікробних тіл, S.typhisuis - 22,9±0,74, S.typhimurium - 15,0±2,89 млн. мікробних тіл. При вивченні чутливості сальмонел до антибіотиків виявлено, що 87,5 % досліджених культур S.typhisuis, 100 % культур S.choleraesuis та 100 % S.typhimurium були високочутливими до байтрилу. До левоміцетину мали виражену чутливість (були високочутливими та чутливими) 100 % всіх ізольованих культур, до неоміцину - 89,7 % культур S.typhisuis, 100 % - S.typhimurium та 75,0 % - S.choleraesuis. До поліміксину були чутливими 89,7 % культур S.typhisuis, 100 % S.typhimurium та 75,0 % S.choleraesuis. До тетрацикліну мали виражену чутливість 89,7 % культур S.typhisuis, 100 % - S.typhimurium та 75,0 % - S.choleraesuis.
Результати вивчення та порівняння властивостей вакцинних штамів та епізоотичних культур сальмонел. Більшість виділених культур сальмонел мали характерні для роду Salmonella ознаки (табл. 2).
Виділені культури S.typhimurium належали до біоварів 14 та 15. Епізоотичні культури S.choleraesuis уповільнено ферментували ксилозу і галактозу (на 2-3 добу), рамнозу (на 2-5 добу) та цитрат у середовищі Симонса (на 3-4 добу). Епізоотичні культури S.typhisuis 170 та S.typhisuis 180 уповільнено (на 7 добу) розщеплювали дульцит, а інші культури його не ферментували.
Референтний штам S.choleraesuis 370, порівняно з епізоотичними культурами, ферментував глюкозу та маніт з утворення кислоти, але без газу; на відміну від епізоотичних культур, розщеплював через 24 години ксилозу, рамнозу, галактозу та цитрат у середовищі Симонса.
Референтний штам S.typhimurium 371 проявляв біохімічні властивості, ідентичні епізоотичним культурам, на відміну від сальмонел біовару 14, він розщеплював арабінозу.
Таблиця 2. Біохімічні властивості епізоотичних культур у порівнянні з вакцинними штамами сальмонел
4. / - / - утворення кислоти без газу; 5. / х / - уповільнена реакція.
Результати вивчення звязку захворюваності на сальмонельоз свиней та людей у Полтавській області. В результаті аналізу захворюваності у Полтавській області свиней та людей на сальмонельоз з урахуванням серологічного спектру збудників було зясовано, що найбільша частка сальмонел, які були ізольовані від свиней в лабораторіях ветеринарної медицини області та при власних бактеріологічних дослідженнях, не відповідає більшості сероваріантів сальмонел, ізольованих від людей медичною службою. Так, ветеринарна служба виділяла від свиней у 79,7 % випадків S.choleraesuis, у 5,5 % - S.typhimurium та 5,6 % - S.enteritidis.
В результаті власних досліджень ізолювали S.typhisuis (у 85,98 % випадків), S.choleraesuis var.america - (3,74 %) і S.typhimurium - (10,28 %). В той час, як від хворих на сальмонельоз людей та бактеріоносіїв медична служба найчастіше виділяла S.typhimurium (65,1 %) та S.enteritidis (30,3 %), а випадків ізолювання S.typhisuis та S.choleraesuis зареєстровано не було.
Невідповідність між більшістю сероваріантів сальмонел, які викликали спалахи сальмонельозу серед свиней та людей свідчить про те, що збільшення захворюваності на сальмонельоз людей в області не залежить від збільшення числа хворих свиней у господарствах.
Результати дослідів по застосуванню ехінацеї пурпурової, бішофіту полтавського і мінеральних солей (цинку сульфату, марганцю сульфату, міді сульфату, кобальту хлориду та калію йодиду) в системі протисальмонельозних заходів. В результаті дослідів було зясовано, що поросята, яких щеплювали проти сальмонельозу на фоні додавання до раціону годівлі ехінацеї, бішофіту та мінеральних солей, мали достовірно більші, порівняно з контролем, середньодобові прирости та живу масу тіла на 60-у добу життя на 4,95-5,78 % (Р<0,05). У тварин всіх груп спостерігали динаміку рівнів гематологічних, біохімічних та імунологічних показників крові. Застосування Е.п., Б.п. та М.с. забезпечувало їх підтримку на достовірно вищих, порівняно з контролем, рівнях (Р < 0,05 - Р < 0,001).
Так, достовірно вищий вміст гемоглобіну в крові тварин 1 і 2 груп в обох дослідах відмічали через 7 діб згодовування добавок та після кожного щеплення. А у тварин 3 групи - перед 1, після 1 і 2 щеплення у 1-му досліді, та тільки після 1-го - у 2-му досліді. Кількість еритроцитів була достовірно вищою у поросят, яким додавали Е.п., Б.п. та М.с., - перед 1 і після кожного щеплення в обох дослідах у 1,1-1,38 рази.
В лейкоформулі тварин цих груп достовірну різницю відмічали у 1-му досліді лише стосовно паличкоядерних форм нейтрофілів, кількість яких була більшою, порівняно з контролем у 1,36-1,51 рази, після 2-ї та 3-ї вакцинації. У 2-му досліді відмічали достовірно більшу у 1,14-1,27 рази кількість лімфоцитів у поросят, яким додавали Е.п. і Б.п., після 2 та 3 щеплення, а у тих, яким додавали М.с. - після всіх щеплень.
Відносна кількість Т-лімфоцитів була достовірно більшою у тварин 1 та 2 груп після 2 і 3 щеплень, а їх абсолютна кількість - у поросят 1 групи - після кожного щеплення, у тварин 2 групи - лише після 2-го, і 3-ї групи - перед 1, після 1 і 2-го щеплення. Відносна кількість В-лімфоцитів була достовірно вищою у поросят 1, 2 і 3 груп після всіх вакцинацій, а їх абсолютна кількість - у тварин 1 групи - після 2 і 3-го, у тварин 2 групи - лише після 2-го, а у поросят 3 групи - після кожного щеплення. Кількість активних Т- і В-лімфоцитів була достовірно вище у тварин цих груп після 2 та 3, а у поросят 1 групи кількість активних В-лімфоцитів - ще й після 1 щеплення.
При спостереженні коливань рівнів ФАН, БАСК, ЛАСК та КАСК протягом досліду ці показники у поросят, яким застосовували Е.п, Б.п. та М.с., були достовірно вищими.
В сироватці крові тварин цих груп також відмічали достовірно вищий у 1,05-1,14 рази вміст загального білку перед 1 та після кожного щеплення.
Рівень білків g-глобулінової фракції різко знижувався у поросят всіх груп на 25-30 добу життя, що повязано з віковим імунним дефіцитом, коли колостральні гуморальні фактори імунітету піддаються напівруйнуванню, а власна імунна система поросят функціонує ще не достатньо ефективно. Рівень g-глобулінів поступово зростав після кожного щеплення. При цьому достовірно вищий його вміст мали: перед початком вакцинацій та після 1 щеплення - тільки тварини 1 групи; після 2 та 3 щеплень - поросята 1, 2 та 3 груп. сальмонельоз свиня збудник вакцинопрофілактика
В обох дослідах відмічали тенденцію зростання середнього геометричного титрів специфічних антитіл у тварин всіх груп через 7 діб після кожного щеплення. У поросят, яким додавали Е.п., Б.п. та М.с., відмічали достовірно вищі на 1,0-2,6 log2 їх титри (Р < 0,05 - Р < 0,001).
Економічний ефект від вакцинації проти сальмонельозу на фоні застосування бішофіту полтавського із розрахунку на 1 грн. затрат склав 9,80 грн; ехінацеї пурпурової - 9,02 грн; мінеральних солей - 5,02 грн.
Профілактична ефективність щеплення свиней формолвакциною проти сальмонельозу в поєднанні з введенням до раціону бішофіту полтавського чи ехінацеї пурпурової була вищою на 20,0 % у 1-му досліді та на 20,5 % у 2-му; мінеральних солей (сульфатів цинку, марганцю і міді, хлориду кобальту та йодиду калію) - відповідно вище на 7,7 % і 13,5 %.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
