Поширеність і особливості перебігу хвороб органів дихання у різних категорій військовослужбовців Збройних сил України - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИРобота виконана в Інституті фтизіатрії і пульмонології ім. Науковий керівник доктор медичних наук, професор Дзюблик Олександр Ярославович, Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України, завідуючий відділенням технологій лікування неспецифічних захворювань легень Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор Мостовий Юрій Михайлович, Вінницький національний медичний університет ім. Захист відбудеться “26” січня 2004 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.552.01 Інституту фтизіатрії і пульмонології ім.З другої половини ХХ століття в світі спостерігають неухильне збільшення кількості пацієнтів із неспецифічними хворобами органів дихання, особливо хронічним бронхітом (ХБ) та бронхіальною астмою (БА). Щорічно звільняється з армії за станом здоров?я (у зв?язку із захворюванням і травмою) близько 6 тисяч військовослужбовців строкової служби (Білий В.Я., Вовкодав М.М., 1996). При вирішенні даної проблеми одним із першочергових завдань є визначення фактичної потреби у відповідних видах медичної допомоги контингентів, які обслуговуються медичною службою ЗСУ, що потребує вивчення реального стану захворюваності та поширеності хвороб, можливих особливостей клінічного перебігу захворювань у військовослужбовців. Також відсутня інформація щодо стану захворюваності пенсіонерів МОУ (її не включають у щорічні медичні звіти), невідомий рівень захворюваності на БА, а також поширеності ХБ та БА серед військовослужбовців (у звітах дані про захворюваність військовослужбовців на БА включають у рубрику “інші захворювання органів дихання”, а поширеність хронічних ХОД наводять одним рядком без нозологічного уточнення). Задачі дослідження: Вивчити рівень та структуру захворюваності та поширеності хвороб органів дихання у різних контингентів військовослужбовців (військовослужбовців строкової служби, офіцерів і пенсіонерів Міністерства оборони України).Хворих на НП розподілили на 3 групи: 1-а - 29 військовослужбовців строкової служби віком від 18 до 21 року (середній вік - (19,1 ± 0,4) року) ; 2-а - 30 офіцерів віком від 23 до 45 років (середній вік - (34,7 ± 1,1) року); 3-я - 30 пенсіонерів МОУ віком від 47 до 83 років (середній вік - (68,4 ± 1,8) року). Середня тривалість захворювання ХБ становила: у хворих 4-ї групи (4,9 ± 0,7) року, у хворих 5-ї - (10,4 ± 1,2) року; термін загострення до госпіталізації відповідно (10,8 ± 1,1) дня та (19,1 ± 3,0) дня. За умови нетяжкого перебігу НП пацієнтам 1-ї та 2-ї груп призначали макролід або бензилпеніцилін, пацієнтам 3-ї - захищений амінопеніцилін чи цефалоспорин ІІ-ІІІ покоління; у випадках тяжкого перебігу НП пацієнтам усіх груп призначали комбіновану антибактеріальну терапію цефалоспорином ІІ-ІІІ покоління та фторхінолоном ІІ покоління). Згідно даних офіційної статистики, у структурі захворюваності ХОД (без урахування грипу та ГРЗ) військовослужбовців строкової служби на першому ранговому місці знаходились хвороби верхніх дихальних шляхів (гострий та хронічний риносинусит, тонзиліт, фарингіт, ларингіт тощо) (42,80 ‰), на другому - гострий бронхіт (27,19 ‰), на третьому - НП (13,77 ‰), на четвертому - ХБ (3,67 ‰), дані щодо захворюваності БА відсутні. Тяжкий перебіг НП у 3-х хворих 1-ї групи був зумовлений інфекційно-токсичним шоком; у 3-х хворих 2-ї - наявністю ексудативного плевриту; у 1-го хворого 3-ї групи - ексудативним плевритом, 1-го - деструкцією легеневої тканини та у 1-го - розвитком емпієми плеври.Захворюваність хворобами органів дихання (без грипу та ГРЗ) військовослужбовців строкової служби складає (93,24 ± 4,45) ‰; офіцерів - (60,43 ± 5,30) ‰, пенсіонерів МОУ - (59,70 ± 2,94) ‰. Захворюваність військовослужбовців строкової служби гострим бронхітом та негоспітальною пневмонією становить відповідно (31,86 ± 2,59) ‰ та (15,22 ± 1,79) ‰, офіцерів - відповідно (19,53 ± 3,01) ‰ та (4,18 ± 1,39) ‰, пенсіонерів МОУ - відповідно (16,25 ± 1,53) ‰ та (6,71 ± 0,98) ‰. Захворюваність військовослужбовців строкової служби та офіцерів гострим бронхітом та негоспітальною пневмонією згідно даних власних досліджень та офіційної статистики достовірно не відрізняється (р > 0,05). Поширеність хронічних хвороб органів дихання серед військовослужбовців строкової служби становить (32,41 ± 2,64) ‰, в тому числі: хвороби верхніх дихальних шляхів - (31,22 ± 2,56) ‰ та бронхіальна астма - (1,19 ± 0,51) ‰. Рівень поширеності хронічних хвороб органів дихання серед офіцерів складає (44,37 ± 4,54) ‰ та визначається хворобами верхніх дихальних шляхів ((30,89 ± 3,79) ‰), хронічним бронхітом ((11,16 ± 2,28) ‰) та бронхіальною астмою ((1,86 ± 0,93)) ‰.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У дисертації вивчені рівень та структура захворюваності та поширеності хвороб органів дихання у різних контингентів військовослужбовців (військовослужбовці строкової служби, офіцери, пенсіонери), особливості перебігу у них негоспітальної пневмонії, бронхіальної астми та хронічного бронхіту, запропоновані шляхи оптимізації пульмонологічної допомоги в Збройних силах України, визначені нормативи потреби в пульмонологічній допомозі різним контингентам військовослужбовців та штатні нормативи медичного персоналу пульмонологічних відділень військових госпіталів.

Захворюваність хворобами органів дихання (без грипу та ГРЗ) військовослужбовців строкової служби складає (93,24 ± 4,45) ‰; офіцерів - (60,43 ± 5,30) ‰, пенсіонерів МОУ - (59,70 ± 2,94) ‰. Захворюваність військовослужбовців строкової служби та офіцерів за даними власних досліджень та офіційної військово-медичної звітності достовірно не відрізняється (р > 0,05).

Захворюваність військовослужбовців строкової служби гострим бронхітом та негоспітальною пневмонією становить відповідно (31,86 ± 2,59) ‰ та (15,22 ± 1,79) ‰, офіцерів - відповідно (19,53 ± 3,01) ‰ та (4,18 ± 1,39) ‰, пенсіонерів МОУ - відповідно (16,25 ± 1,53) ‰ та (6,71 ± 0,98) ‰. Захворюваність військовослужбовців строкової служби та офіцерів гострим бронхітом та негоспітальною пневмонією згідно даних власних досліджень та офіційної статистики достовірно не відрізняється (р > 0,05). Захворюваність військовослужбовців строкової служби гострим бронхітом та негоспітальною пневмонією достовірно вища (р 0,05).

Поширеність хронічних хвороб органів дихання серед військовослужбовців строкової служби становить (32,41 ± 2,64) ‰, в тому числі: хвороби верхніх дихальних шляхів - (31,22 ± 2,56) ‰ та бронхіальна астма - (1,19 ± 0,51) ‰. Рівень поширеності хронічних хвороб органів дихання серед офіцерів складає (44,37 ± 4,54) ‰ та визначається хворобами верхніх дихальних шляхів ((30,89 ± 3,79) ‰), хронічним бронхітом ((11,16 ± 2,28) ‰) та бронхіальною астмою ((1,86 ± 0,93)) ‰. Поширеність хронічних хвороб органів дихання серед офіцерів достовірно (р < 0,05) вища, ніж серед військовослужбовців строкової служби за рахунок хронічного бронхіту. Поширеність хронічних захворювань органів дихання у пенсіонерів МОУ складає (72,92 ± 3,24) ‰, в основному визначається хронічним бронхітом ((35,38 ± 2,26) ‰), хронічними хворобами верхніх дихальних шляхів ((29,28 ± 2,06) ‰) та бронхіальною астмою ((7,32 ± 1,03) ‰). Рівні захворюваності та поширеності хронічного бронхіту та бронхіальної астми серед пенсіонерів МОУ достовірно значно вищі (р < 0,05), ніж серед офіцерів.

Клінічний перебіг негоспітальної пневмонії повільніший у пенсіонерів МОУ, ніж у військовослужбовців строкової служби та офіцерів. У більшості пенсіонерів МОУ ((83,3 ± 6,8) %) наявні тяжкі супутні захворювання, що суттєво впливають на перебіг хвороби та вибір антибактеріальної терапії. Найчастіше тяжкий перебіг хвороби у військовослужбовців строкової служби зумовлений інфекційно-токсичним шоком, у офіцерів - ексудативним плевритом, у пенсіонерів МОУ - гнійно-деструктивними ускладненнями. Тривалість госпіталізації в усіх трьох групах хворих ((16,4 ± 1,1) дня у військовослужбовців строкової служби, (14,1 ± 0,8) дня у офіцерів та (15,7 ± 0,7) дня у пенсіонерів) достовірно не відрізнялась (р > 0,05) через організаційні причини. Рядовий склад та офіцери по закінченні лікування згідно діючих нормативних документів проходили військово-лікарську комісію, що потребувало додатково до 3 діб перебування в госпіталі.

Для пенсіонерів МОУ характерний більш тяжкий перебіг хронічного бронхіту: ІІ та ІІІ стадія хронічного обструктивного бронхіту визначається у (36,7 ± 8,8) % та (9,3 ± 4,6) % пацієнтів відповідно. Офіцери в основному хворіють на необструктивний бронхіт, І стадія хронічного обструктивного бронхіту виявлена лише у (36,7 ± 8,8) % хворих. Пенсіонери МОУ достовірно частіше мають супутні захворювання, які потребують додаткового обстеження та лікування, а також значно уповільнюють зворотній розвиток симптомів загострення хронічного бронхіту та зумовлюють більшу тривалість їх лікування ((13,1 ± 1,1) дні), що достовірно (р < 0,05) більше, ніж офіцерів - (10,3 ± 0,8) дні).

Військовослужбовці строкової служби найчастіше хворіють на інтермітуючу та персистуючу бронхіальну астму легкого перебігу (відповідно у (25,9 ± 8,6) % та (55,6 ± 9,7) % хворих), офіцери - на персистуючу бронхіальну астму легкого та середньотяжкого перебігу (відповідно (43,3 ± 9,2) % та (20,0 ± 7,4 %)), пенсіонерів МОУ - на персистуючу бронхіальну астму середньотяжкого та тяжкого перебігу (відповідно (56,6 ± 9,2) % та (26,7 ± 8,2) % хворих). Для пенсіонерів МОУ характерні більш тяжкі загострення бронхіальної астми та більш повільний зворотній розвиток симптомів, у (76,7 ± 7,7) % хворих спостерігаються ознаки емфіземи легень, у (46,7 ± 9,3) % пацієнтів - гормонозалежність.

Захворюваність на бронхіальну астму військовослужбовців строкової служби ((1,19 ± 0,51) ‰) свідчить про недостатній об?єм медичного обстеження призовників. У 78,8 % військовослужбовців строкової служби - пацієнтів пульмонологічного відділення ГВКГ - діагноз бронхіальної астми міг бути встановлений до призову за умови повноцінного обстеження.

Для оптимальної роботи пульмонологічних відділень військових госпіталів доцільно дотримуватись наступних нормативів навантаження на медичний персонал: 1 військовий лікар на 17 ліжок, 1 цивільний лікар на 13 ліжок; 1 маніпуляційна медсестра на 40 ліжок, 1 денна палатна медсестра на 22 ліжка, одна нічна палатна медсестра на 39 ліжок, або 1 пост на 20 ліжок із розрахунку 4,5 посади палатних медичних сестер на пост.

Для надання спеціалізованої пульмонологічної допомоги в Збройних силах України необхідна наступна кількість спеціалізованих ліжок: для військовослужбовців строкової служби - 5,2 ліжка на 10 тис. осіб; для офіцерів - 2,2; для пенсіонерів МОУ - 5,4.

Практичні рекомендації

Для запобігання призову в Збройні сили України хворих на бронхіальну астму необхідно призовникам за наявності в анамнезі рецидивуючої бронхообструкції та фізикальних ознак бронхоспазму обов?язково проводити поглиблене обстеження в умовах пульмонологічного стаціонару.

З метою більшої інформативності річних звітів медичної служби військових частин (форма 3мед) у четвертому розділі - “Поширеність хронічних захворювань серед військовослужбовців” - слід наводити хронічні хвороби органів дихання не тільки в цілому, а й за нозологічними формами - хвороби верхніх дихальних шляхів, хронічний бронхіт, бронхіальна астма; у розділ “Захворюваність військовослужбовців” включити рядок “Бронхіальна астма”.

Такі ж форми медичної звітності щодо пенсіонерів МОУ слід впровадити в практику роботи поліклінік МОУ.

З метою покращення рівня надання медичної допомоги різним категоріям військовослужбовців з хворобами органів дихання доцільно спрямовувати 1 раз на 3 - 5 років терапевтів базових та гарнізонних госпіталів (позаштатних фахівців із пульмонології зон відповідальності цих госпіталів) на робоче відрядження в пульмонологічні відділення Головного військового клінічного госпіталю чи центральних госпіталів терміном на 1 - 2 місяці.

1. Хижняк М.І., Гальченко Г.І., Дяченко В.В. Про методичні підходи до визначення потреби в спеціалізованій стаціонарній медичній допомозі у військовослужбовців Збройних Сил України // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования. Сб. науч. труд. Украин. воен.-мед. академии. - К.: “Логос”. - 1997. - С. 60-63.

Внесок здобувача: узагальнення відомостей літератури і визначення ключових положень роботи, написання статті. Співавтори надали консультативну допомогу.

2. Дяченко В.В. Організація праці та штатні нормативи лікарів пульмонологічних відділень військових лікувально-профілактичних закладів // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования. Сб. науч. труд. Украин. воен.-мед. академии. - К.: “Логос”. - 1997. - С. 63-66.

3. Дяченко В.В.. Методика визначення нормативів потреби військовослужбовців у пульмонологічних ліжках // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования. Сб. науч. труд. Украин. воен.-мед. академии. - К.: “Логос”. - 1997. - С. 84-86.

4. Порівняльна ефективність мідекаміцину та бензилпеніциліну в лікуванні хворих з позагоспітальною пневмонією з нетяжким перебігом / О.Я. Дзюблик, О.О. Мухін, Н.М. Недлінська, Г.Б. Капітан, В.Г. Слабченко, С.С. Сімонов, В.В. Дяченко, С.М. Прокопчук // Укр. хіміотерапевт. журн. - 2000. - № 1. - С. 43-46.

Внесок здобувача: клінічне спостереження за хворими, проведення лікувального процесу, статистична обробка й аналіз результатів, написання статті. Співавтори надали консультативну допомогу та допомогу у формулюванні висновків.

5. Фармакоекономічний аналіз антибактеріальної терапії хворих на позалікарняну пневмонію з нетяжким перебігом / О.О. Мухін, О.Я. Дзюблик, Г.Б. Капітан, Н.М. Недлінська, В.Г. Слабченко, С.С. Сімонов, Р.Н. Янгаличев, В.В. Дяченко, С.М. Прокопчук // Укр. хіміотерапевт. журн. - 2000. - № 3. - С. 36 -39.

Внесок здобувача: клінічне спостереження за хворими, проведення лікувального процесу, статистична обробка й аналіз результатів, написання статті. Співавтори надали консультативну допомогу, дані щодо вартості лікування та допомогу у формулюванні висновків.

6. Ефективність моксифлоксацину при інфекційних загостреннях хронічного обструктивного бронхіту / О.Я. Дзюблик, Н.Г. Горовенко, О.О. Мухін, І.А. Шлапа, В.В. Дяченко, М.Г. Собко, О.О. Фастова // Укр. хіміотерапевт. журн. - 2001. - № 3. - С. 27 -30.

Внесок здобувача: клінічне спостереження за хворими, проведення лікувального процесу, аналіз результатів, формулювання висновків, написання статті. Співавтори надали консультативну допомогу, допомогли в проведенні статистичної обробку результатів.

7. Дяченко В.В. Болезни органов дыхания у военнослужащих Вооруженных сил Украины // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования. Матер. науч.-практ. конференции. - К. - 1996. - С. 108-110.

8. Дяченко В.В. Особливості клінічного перебігу бронхіальної астми у військовослужбовців строкової служби // Укр. пульмонол. журн. - 2002. - № 2. - С. 26-28.