Порядок укладання договорів посередниками - Курсовая работа

ЗМІСТ Вступ 1. Теоретичні засади комерційного посередництва 1.1 Поняття та ознаки комерційного посередництва 1.2 Система нормативно-правових актів у сфері комерційного посередництва 2. Порядок укладання договорів посередниками 2.1 Загальний порядок укладення договору 2.2 Порядок виконання, зміни та розірвання договору 2.3 Претензійна робота 3. Багаторічний досвід передових країн світу підтвердив у більшості випадків недоцільність відволікання уваги підприємців від основної діяльності на виконання функцій по здійсненню торговельних угод власними силами. Адже для укладення угод на новому ринку збуту своїх товарів і послуг необхідно не тільки володіти кваліфікованими знаннями в певній галузі, але і спеціальною інформацією, в тому числі і про місце ринку і особливості місцевої торгівлі. Виникнення його обумовлюється тим загальним положенням, що людина не може задовольнятися своїми власними діями, а тому вдається до послуг сторонніх осіб. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОМЕРЦІЙНОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА 1.1 Поняття та ознаки комерційного посередництва Комерційне посередництво - відносно новий вид господарських відносин, що зазвичай виникає на підставі своєрідного виду договору - посередницького договору. Характерні ознаки посередницьких відносин[1]: - різновид підприємницької діяльності; - спеціальний субєктний склад: 1) комерційний посередник - субєкт господарювання (громадянин або юридична особа), який відповідно до визначених посередницьким договором повноважень здійснює комерційне посередництво в інтересах та від імені другої сторони за договором (принципала), вступаючи при цьому у відносини з третіми особами; відтак не є комерційними посередниками (а) підприємці, що діють хоча і в інтересах іншої сторони посередницького договору (принципала), але від власного імені та підприємці, які укладають угоди від імені принципала стосовно себе особисто; залежно від сфер господарювання, в яких діють комерційні посередники, та повязаною з цим специфікою правового становища; 2) принципал (в ГК України іменується субєктом господарювання, від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок якого діє комерційний посередник) - особа (фізична або юридична), якій комерційний посередник надає посередницькі послуги щодо укладення угод або виконання фактичних дій у сфері господарювання відповідно до посередницького договору); згідно із ГК (ч. Отже, комерційне посередництво - це різновид господарських правовідносин, що складаються на договірних засадах між посередником (субєктом посередницької діяльності у сфері господарювання), принципалом і третіми особами щодо представницьких дій посередника, котрі здійснюються від імені, під контролем і за рахунок принципала з метою задоволення законних приватних інтересів учасників зазначених відносин (посередника, принципала, третіх осіб) та з врахуванням публічних інтересів (дотриманням публічного господарського порядку). 1.2 Система нормативно-правових актів у сфері комерційного посередництва Система нормативно-правових актів, що регулюють комерційне посередництво (посередницьку діяльність у сфері господарювання), включає: - Господарський кодекс України, в якому глава 31 присвячена комерційному посередництву (ст. 295 - закріплює поняття та низку ознак агентської діяльності; ст. 296 - визначає підстави виникнення агентських відносин: ст. 297 - встановлює вимоги щодо предмета агентського договору; ст. 298 - покладає на агента обовязок повідомити субєкта, котрого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього субєкта угоду, а також наслідки невиконання такого обовязку; ст. 299 містить положення про два види агентських відносин - немонопольні та монопольні; ст. 300 - закріплює принцип особистого виконання агентом дій, щодо яких він має повноваження від принципала; ст. 301 - визначає порядок взаєморозрахунків в агентських відносинах; ст. 302 - фіксує обовязок агента зберігати конфіденційну інформацію, ст. 303 - містить положення щодо основних засад відповідальності за невиконання (неналежне виконання) умов агентського договору; ст. 304 - визначає, в яких випадках може мати місце припинення агентського договору; ст. 305 - основні нормативно-правові акти, що регулюють агентські відносини: Господарський кодекс України; спеціальні нормативно-правові акти, прийняті відповідно до ГК, що визначають особливість комерційного посередництва в окремих галузях господарювання; положення Цивільного кодексу України щодо договору доручення, які застосовуються щодо агентських відносин, не врегульованих ГК та спеціальними нормативно-правовими актами[1]; - Цивільний кодекс України: положення щодо договору доручення (глава 68), які застосовуються на субсидіарних засадах[2]; Орієнтація України на світові стандарти правового регулювання та її прагнення адаптувати національне законодавство до законодавства ЄС зумовлює доцільність наведення тут і відповідних міжнародно-правових актів, що регулюють міжнародне торгове представництво (міжнародні агентські відносини)