Підвищення ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей різного віку на основі нормалізації порушень в системі протеоліз-інгібітори. Розробка схеми лікувально-профілактичних заходів корекції виявлених змін у комплексному лікуванні.
При низкой оригинальности работы "Порушення систем специфічного протеолізу при хронічному катаральному гінгівіті у дітей та їх корекція у комплексному лікуванні", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ?Я УКРАЇНИРобота виконана на кафедрі дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань, завідувач Богомольця МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології, завідувач доктор медичних наук, професор Захист відбудеться "4 "травня 2006 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.05 у Національному медичному університеті імені О.О. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О.Найчастіше у дітей та підлітків діагностують хронічний катаральний гінгівіт, який складає до 90 % серед всіх форм гінгівіту (Деньга О.В., 2001; Косенко К. М., 2002; Хоменко Л.О. та співав., 2006). Разом з цим, роль ферментів протеолізу специфічної дії та факторів, що регулюють їх активність при запальних захворюваннях ясен вивчена недостатньо, особливо це стосується хронічного катарального гінгівіту у дітей. Враховуючи це, обґрунтування та розробка нових лікувально-профілактичних схем з використанням антипротеазних засобів синтетичного та природного походження в комплексному лікуванні хронічного катарального гінгівіту у дітей на підставі вивчення систем ферменти-інгібітори залишаються необхідними. Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання дослідження: Вивчити активність протеолітичних ферментів загальної та специфічної дії, їх інгібіторів в змішаній слині, ясенній рідині та зубному нальоті дітей, хворих на хронічний катаральний гінгівіт та практично здорових дітей. Розробити раціональні схеми комплексного лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей із застосуванням антипротеазних засобів і оцінити їх терапевтичну ефективність за допомогою клінічних та біохімічних методів дослідження в найближчі та віддалені терміни.Для вирішення поставленої мети і основних завдань дисертаційної роботи нами проведено обстеження 112 дітей у віці 14 - 17 років. Діти не були обтяжені загальносоматичною патологією. Для вивчення ефективності клінічного застосування антипротеазних препаратів із обстежених дітей була сформована дослідна група із 50 хворих, яку розподілили на 2 підгрупи в залежності від типу застосованого інгібітора. Як природний інгібітор протеїназ використовували "Апрокал" фірми "Дженні Біотек" (Індія), а серед синтетичних протеїназ обрано пара-аміно-метил-бензойну кислоту ("ПАМБА"), виробництва "OPW" (Німеччина). Для вивчення особовостей розвитку та клінічного перебігу хронічного катарального гінгівіту у дітей при обєктивному дослідженні особливу увагу звертали на фактори ризику гінгівіту - місцеві подразнюючі фактори, наявність надясенного та підясенного зубного нальоту, стан твердих тканин зубів.На підставі анамнезу, клінічних, рентгенологічних даних та індексної оцінки стану тканин пародонту обстежені діти були розподілені на групи з легким, середнім та тяжким ступенем захворювання. Середній ступінь хронічного катарального гінгівіту виявлено у 40 дітей, у яких клінічні прояви були більш виражені та характеризувались запаленням ясенних сосочків та ясенного краю. Слід відмітити, що у всіх хворих визначався мякий зубний нальот, а у 42,8% дітей - зубний камінь, який спостерігався при середньому та переважно тяжкому ступені захворювання. Встановлено, що сумарна протеолітична активність нейтральних протеїназ в ротовій рідині у дітей з хронічним катаральним гінгівітом (у розрахунку на 1 мл слини) перевищує таку групи порівняння майже в 2,2 рази, калікреїну - майже в 2 рази. При тяжкому ступені захворювання вона склала в середньому 90 нмоль паранітроаніліну/ (год·мл), що перевищує показники у хворих при легкому ступені в 6,4, середньому - в 2,2 рази (в нормі 8,8 нмоль/год·мл).У дисертаційній роботі представлено біохімічно обґрунтоване нове рішення актуального наукового завдання - підвищення ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей за допомогою розробленого комплексу, що включає застосування антипротеазних засобів. Встановлено, що активність протеїназ широкого спектру дії (нейтральних протеїназ) у ротовому секреті становить 6,0±1,0 порівняно з 1,1±0,25 мкмоль аргініна/ (год·мг) білка у дітей з інтактною слизовою оболонкою порожнини рота (контрольна група). Активність специфічної протеїнази - еластази у зубному нальоті значно вище, ніж у ротовому секреті, дорівнюючи відповідно 23,0±3,3 і 13,0±2,8 нмоль/ (год·мг) білка. Виявлена чітка кореляція активності еластази в залежності від ступеня тяжкості гінгівіту, що визначає її можливий деструктивний вплив на сполучнотканинні структури пародонта. Визначено вміст основного регулятора протеїназ і еластази - ?1-інгібітору протеїназ у дітей з катаральним гінгівітом, який знижений у ротовому секреті майже в 1,5 рази.
План
Основний зміст
Вывод
На підставі анамнезу, клінічних, рентгенологічних даних та індексної оцінки стану тканин пародонту обстежені діти були розподілені на групи з легким, середнім та тяжким ступенем захворювання. Легкий ступінь захворювання діагностовано у 27 хворих, який характеризувався незначною кровоточивістю при чищенні зубів та прийомі твердої їжі. Клінічні прояви характеризувались ураженням лише ясенних (міжзубних) сосочків, які були помірно гіперемовані, збільшені, набряклі, з ціанотичним відтінком. Верхівки сосочків згладжені. Їх подразнення викликало кровоточивість та біль.
Середній ступінь хронічного катарального гінгівіту виявлено у 40 дітей, у яких клінічні прояви були більш виражені та характеризувались запаленням ясенних сосочків та ясенного краю. Для нього було характерно виникнення болі при чищенні зубів, прийомі твердої їжі та кровоточивість ясен при легкому незначному подразненні. Ясенний край був потовщений і мав вигляд валика з вираженим ціанозом. Катаральні явища спостерігались як у фронтальній групі зубів, так і в бічній.
Тяжку форму склали 25 хворих. Вона характеризувалась ураженням всієї поверхні ясен, включаючи коміркову. При обєктивному обстеженні визначалася дифузна гіперемія з різко вираженим ціанозом ясенного краю та коміркової поверхні, які були значно збільшені, валикоподібно стовщені, з різко вираженим ціанотичним відтінком. Незначне подразнення викликало біль та кровоточивість. Запалення ясен підтримувалось наявністю великої кількості зубного нальоту та зубного каменю, переважно надясенного. У деяких пацієнтів рентгенологічно визначався остеопороз верхівок міжзубних перетинок, без порушення кортикальної пластинки. Слід відмітити, що у всіх хворих визначався мякий зубний нальот, а у 42,8% дітей - зубний камінь, який спостерігався при середньому та переважно тяжкому ступені захворювання.
Для оцінки рівня інтенсивності запального процесу в тканинах пародонта нами була вивчена активність протеїназ специфічної дії в ротовому секреті у
92 дітей з діагнозом хронічний катаральний гінгівіт та у 20 практично здорових дітей (табл. 1).
Таблиця 1. Активність протеїназ специфічної дії та вміст ?1 - інгібітору протеїназ у ротовій рідині дітей, хворих на хронічний катаральний гінгівіт
Обєкт дослідження Активність протеїназ Вміст ?1-ІП мкг/мл мг білка
Примітка: р - вірогідність різниці показників між контрольною групою та хворих на гінгівіт; в чисельнику - активність протеїназ в розрахунку на 1 мл слини, у знаменнику - на 1 мг білка слини
Встановлено, що сумарна протеолітична активність нейтральних протеїназ в ротовій рідині у дітей з хронічним катаральним гінгівітом (у розрахунку на 1 мл слини) перевищує таку групи порівняння майже в 2,2 рази, калікреїну - майже в 2 рази. Найбільш виражене підвищення (в 5,5 рази) відмічено для еластази, яка бере участь в розщепленні білків сполучної тканини ясен - еластину, колагену. Виявлено зниження вмісту ?1 - інгібітору протеїназ - основного інгібітору еластази (в 1,3 рази).
Нами визначено, що активність досліджуваних ферментів зростала з підвищенням ступеня тяжкості захворювання, а вміст інгібітора знижався. Особливо значні зміни виявлені при вивченні активності еластази. При тяжкому ступені захворювання вона склала в середньому 90 нмоль паранітроаніліну/ (год·мл), що перевищує показники у хворих при легкому ступені в 6,4, середньому - в 2,2 рази (в нормі 8,8 нмоль/год·мл). Найбільш інформативним при визначенні тяжкості захворювання є визначення коефіцієнту, який являє співвідношення між активністю протеїназ і рівнем ?1-ІП. Так, при легкому перебігу захворювання коефіцієнт протеїназа/?1-ІП незначно відрізнявся від такого здорових пацієнтів. Особливо виражений дисбаланс в системі протеоліз - ?1-ІП спостерігали при тяжкому ступені захворювання. Коефіцієнт (К) ПРА/?1-ІП склав 2,6 (в контролі 0,42), калікреїну/?1-ІП - 13,5 (в контролі 2,10), еластаза/ ?1-ІП - 52,9 (в контролі 1,7).
Враховуючи важливе значення в патогенезі гінгівітів зубного нальоту, ясенної рідини, нами досліджено активність протеїназ в цих обєктах і порівняно її з такою в ротовому секреті. Активність еластази в зубному нальоті статистично вірогідно вища (майже в 2 рази), ніж в ротовій рідині. В ясенній рідині вона була близька до ротової рідини. Активність нейтральних протеїназ в зубному нальоті в 2,2 рази перевищувала таку в ротовому секреті (табл. 2).
Таблиця 2. Активність протеїназ в зубному нальоті, ясенній і ротовій рідині у хворих дітей на хронічний катаральний гінгівіт
Примітка: Р - вірогідність різниці між показниками в зубному нальоті, ясенній і ротовій рідині
Отримані дані послужили підставою для включення в комплексну терапію хронічного катарального гінгівіту у дітей антипротеазних засобів, спрямованих на нормалізацію порушень в системі протеолізу. Клінічному застосуванню даних препаратів передували біохімічні дослідження з метою обґрунтування можливості їх застосування в клінічній практиці. В дослідах in vitro вивчали вплив білкового і синтетичного інгібіторів на активність нейтральних протеїназ, калікреїну і еластази.
Нами встановлено, що інгібітор "Апрокал" має виражений гальмівний ефект стосовно досліджуваних протеїназ, причому пригнічення було значним вже при концентрації 50 КІО. При цьому гальмування сумарної активності нейтральних протеїназ (ПРА) складало 87% від вихідного рівня. Подальше збільшення дози інгібітору не призводило до падіння ПРА. У присутності 50 КІО інгібітора активність калікреїна зменшувалася на 70%. По відношенню до еластази інгібітор також проявляв дозозалежне гальмування активності ферменту: при концентрації "Апрокала" 100 КІО активність еластази слини знижувалася на 60%, більш високі дози інгібітору (200-400 КІО) не викликали подальшого пригнічення ферменту.
У порівнянні з "Апрокалом" синтетичний інгібітор "ПАМБА" проявляє менш виражений гальмуючий ефект стосовно досліджуваних протеїназ.
В концентрації 0,125-0,500 мг у пробі пригнічення активності складає для загального протеолізу - 40%, активності калікреїна - 32% і еластази слини лише 23%. Проте, "ПАМБА" викликає виражену інактивуючу дію на фібринолітичну активність слини, при концентрації від 0,25 до 0,50 мг інгібітора в пробі спостерігали повне гальмування фібриноліза.
Результати досліджень щодо гальмування "Апрокалом" і "ПАМБА" активності еластази, калікреїна, загального протеолізу, фібринолізу послужили основою для застосування їх в комплексному лікуванні хворих на хронічний катаральний гінгівіт.
Розроблена схема лікувально-профілактичних заходів включала: навчання дітей індивідуальній гігієні порожнини рота з індивідуальним підбором оптимальних засобів гігієни, регулярну професійну гігієну порожнини рота, санацію порожнини рота (усунення каріозних порожнин, неповноцінних пломб, травмуючих чинників). Медикаментозне лікування включало призначення мефенамінової пасти або пасти "Мефенат" ("Фармак") при середньому та тяжкому ступені захворювання. Для призначення інгібіторної терапії пацієнти дослідної групи були розподілені на 2 підгрупи, у яких комплексна терапія включала застосування розчинів "ПАМБА" (1підгрупа) та "Апрокала" (2 підгрупа). У контрольній групі лікування проводили без призначення інгібіторної терапії. "ПАМБА" и "Апрокал" призначали всім хворим незалежно від ступеня важкості гінгівіту з урахуванням даних індексної оцінки стану тканин пародонта, клінічного стану ясен та показників протеолітичної активності ротової рідини, які і визначали кількість сеансів лікування. При легкому ступені проводили 6-7 сеансів інгібіторної терапії, середньому - 7-8, тяжкому - до 10. Інгібитори застосовували 1 раз на день.
Всі діти знаходились на диспансерному обліку. У віддалені терміни дітям з середнім і тяжким ступенем захворювання були проведені профілактичні курси інгібіторної терапії: з середнім - 1 раз в півроку, з тяжким ступенем захворювання - 1 раз в 3 місяці, дітям з легким ступенем достатньо було проведення професійної гігієни раз в півроку.
Клінічний контроль ефективності лікування оцінювали відразу після закінчення курсу лікування, через 3, 6 та 12 місяців.
Аналіз безпосередніх результатів комплексної терапії показав, що застосування розробленого комплексу сприяло нормалізації клінічного перебігу гінгівіту, гігієнічних індексів, активності протеїназ і вмісту ?1-інгібітора. Позитивні клінічні результати в 1 підгрупі були отримані в середньому після 8 сеансів у 62,2% хворих. В другій підгрупі для усунення запального процесу в середньому було необхідно 6-7 сеансів, що склало 81,4%. В контрольній групі позитивні результати лікування були отримані в середньому через 9 сеансів (45,6%).
Результати наших досліджень показали, що значення індексу РМА в першій підгрупі основної групи становило до лікування в середньому 45,9 ±2,28 %, в другій підгрупі - 46,1±2,11%, у контрольній - 45,2±2,31 % (р>0,05). Відразу після лікування індекс РМА зменшився у першій підгрупі до 11,8±1,25% (в 3,9 рази), у другій підгрупі до 10,2% (в 4,2 рази), а у контрольній групі його значення складало 17,1±2,32% (в 2,6 разів). Зниження значення даного індексу виявлялось високо достовірним в обох групах (р<0,001), проте після лікування цей показник лишився вищим у контрольній групі дітей.
Аналізуючи зміни значення індексу СРІ, виявлено, що через 3 місяці після проведеного курсу лікування поширеність зубного каменю у дітей першої підгрупи знизилась - з 2,98±0,06 до 0,80±0,03 (редукція 71,83%), в другій підгрупі з 2,85±0,07 до 0,8±0,06 (редукція 71,92), а у контрольній групі - з 2,95±0,07 до 1,8±0,04 (редукція 38,98%). Аналогічні зміни спостерігались через 6 та 18 місяців після лікування. Через три місяці показники нальоту за індексом Green-Vermillion були нижче вихідних значень, редукція утворення зубного каменю у дітей основної групи залишилась вищою (65,21%), ніж у контрольній групі (41,86%). Тенденція до зниження утворення зубного каменя збереглась після 6 та 18 місяців спостереження.
Показники протеолітичної активності ротової рідини досліджуваної групи наблизились до таких у дітей із здоровим пародонтом. Встановлено, що в 1 підгрупі дослідної групи середнє значення активності нейтральних протеїназ (ПРА) після лікування синтетичним інгібітором "ПАМБА" зменшується на 79,5%, активність калікреїна на 46,7%, а еластази - на 50,3%. Під впливом лікування "Апрокалом" ПРА слини у хворих 2 підгрупи падала на 57,2%, активність калікреїна - на 48,8%, еластази - на 59%. Вміст ?1-ІП після лікування підвищувався до 2,6 мкг/мг білка порівняно з вихідним (0,9 мкг/мг білка). При традиційному лікуванні контрольної групи вказані показники зазнавали значно менших змін. Так, ПРА зменшувалась на 6,7%, значення еластази на - 23%, а калікреїну навпаки зростала на 72%. Аналогічна тенденція спостерігалась і у віддалені терміни спостереження.
В основній групі за весь період спостереження у 5-ти дітей (3-х з 1 підгрупи - 12,5% та 2-х з 2 підгрупи - 7,69%) виник рецидив захворювання. В контрольній групі рецидив встановлено у 4 дітей - 20%. У 3-х дітей основної групи з тяжким перебігом гінгівіту після другого курсу інгібіторної терапії спостерігали загострення захворювання, яке можливо було повязано з наявністю захворювання шлунково-кишкового тракту, встановленого після ретельного обстеження. Дві дитини з рецидивом захворювання не дотримувались рекомендацій щодо гігієни порожнини рота, про що свідчило наявність великої кількості зубних нашарувань.
Отриманні дані дають підставу припустити, що при відсутності загальносоматичних захворювань, усуненні місцевих подразнюючих факторів тканин пародонту, дотриманні раціональної гігієни порожнини рота, проведенні професійної гігієни застосування лікувально-профілактичного комплексу з використанням антипротеазних засобів ліквідує запальний процес в яснах на 98%.
Таким чином, результати роботи свідчать про ефективність запропонованої схеми комплексного лікування тканин пародонту у дітей, хворих на хронічний катаральний гінгівіт. Застосування патогенетично обґрунтованого комплексу позитивно впливає на клінічний перебіг запального процесу в яснах, істотно скорочує строки лікування (приблизно в 1,5 рази) i сприяє стійкій клінічній ремісії протягом 1,5 року. гінгівіт протеоліз катаральний хронічнийУ дисертаційній роботі представлено біохімічно обґрунтоване нове рішення актуального наукового завдання - підвищення ефективності лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей за допомогою розробленого комплексу, що включає застосування антипротеазних засобів.
1. У обстежених дітей з хронічним катаральним гінгівітом виявлена активація протеолітичних ферментів з різною специфічністю та зниження вмісту ?1-інгібітору протеїназ у ротовому секреті, ясенній рідині та зубному нальоті. Встановлено, що активність протеїназ широкого спектру дії (нейтральних протеїназ) у ротовому секреті становить 6,0±1,0 порівняно з 1,1±0,25 мкмоль аргініна/ (год·мг) білка у дітей з інтактною слизовою оболонкою порожнини рота (контрольна група). Активність специфічної протеїнази - еластази у зубному нальоті значно вище, ніж у ротовому секреті, дорівнюючи відповідно 23,0±3,3 і 13,0±2,8 нмоль/ (год·мг) білка. Виявлена чітка кореляція активності еластази в залежності від ступеня тяжкості гінгівіту, що визначає її можливий деструктивний вплив на сполучнотканинні структури пародонта.
2. Визначено вміст основного регулятора протеїназ і еластази - ?1-інгібітору протеїназ у дітей з катаральним гінгівітом, який знижений у ротовому секреті майже в 1,5 рази. При тяжкому ступені хронічного катарального гінгівіту він приблизно у 3 рази нижчий, ніж при легкому (3,1±0,7 і 0,9±0,63 мкг/мг білка відповідно).
3. Запропонований коефіцієнт (К) - співвідношення між активністю протеїназ і рівнем ?1-інгібітору протеїназ, який є інформативним показником тяжкості і активності запального процесу при гінгівіті. Коефіцієнт еластаза/ ?1-ІП при розрахунку на 1 мг білка дорівнює 2,2 - при легкому, 9,7 - при середньому та 37,8 - при тяжкому ступені гінгівіту.
4. В дослідах in vitro встановлено, що поліфункціональний інгібітор "Апрокал" в концентрації 100-400 мкг пригнічує активність нейтральних протеїназ на 87%, еластази - на 57%, калікреїна - на 70%. Синтетичний інгібітор "ПАМБА" практично повністю (на 98%) гальмує фібринолітичну активність ротової рідини, що є основою для застосування цих інгібіторів у хворих та хронічний катаральний гінгівіт.
5. Обґрунтований, розроблений і впроваджений у клінічну практику лікувально-профілактичний комплекс терапії дітей з ХКГ із застосуванням антипротеазних засобів - "Апрокалу" та "ПАМБА", які спрямований на регуляцію біологічної рівноваги в системі ферменти-інгібітори, зменшення міграції лейкоцитів, особливо нейтрофільних гранулоцитів (головне джерело еластази) та прискорення запального процесу у тканинах пародонта, особливо при важкому ступені захворювання. Ефективність запропонованого методу лікування доведена клінічними спостереженнями безпосередньо після лікування, а також через 3,6, 12 місяців. Застосування розробленого комплексу сприяє нормалізації показників індексів РМА, СРІ, активності протеїназ і еластази та вмісту їх основного регулятора - ?1-інгібітору протеїназ. Показано, що коефіцієнт К може бути рекомендований для використання з метою прогнозування ефективності лікування захворювань пародонта.
6. Запропонований лікувально-профілактичний комплекс терапії ХКГ з застосуванням препаратів - інгібіторів протеїназ має перевагу над традиційними методами лікування. Він сприяє тривалій ремісії, запобігає прогресуванню запального процесу в тканинах пародонта, позитивно впливає на його перебіг, що скорочує строки лікування. Частота використання підтримуючої інгібіторної терапії залежить від ступеню важкості гінгівіту: при середньому ступені захворювання - через 6 місяців, тяжкому ступені - через 3 місяці.
Практичні рекомендації
1. Розроблена схема комплексного лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей в віці 14-17 років, яка полягає в наступному: на фоні загальноприйнятих заходів (гігієнічного навчання та виховання з чисткою зубів, що контролюється, санація порожнини роту, видалення зубних відкладень, антисептичними полосканнями і протизапальною терапією) проводять аплікації антипротеазних засобів "ПАМБА" та "Апрокалу" протягом 10-15 хв, по 5-10 сеансів на курс.
У випадку вираженого синдрому кровоточивості ясен ефективнішим є використання синтетичного інгібітору "ПАМБА", а при наявності вираженого набряку, застійних явищ, схильності до рецидивів захворювання - "Апрокалу".
2. Для практичної охорони здоровя запропонований метод визначення активності еластази, вмісту її інгібіторів (в якості діагностичного тесту) для обєктивної характеристики ступеня тяжкості запального процесу та ефективності лікування захворювань пародонту.
Список литературы
1. Волкова С.В. Дослідження протеолітичних ферментів при гінгівіті у дітей // Український науково медичний молодіжний журнал. - 2000. - № 1-2. - С.88-91.
2. Волкова С.В. Вивчення специфічних протеїназ та їх інгібіторів у змішаній слині дітей з різним ступенем тяжкості хронічного катарального гінгівіту // Лаб. диагностика. - 2003. - № 3. - С.11-14.
3. Хоменко Л.О., Волкова С.В. Зміни систем специфічного протеолізу залежно від клінічного перебігу хронічного катарального гінгівіту у дітей // Архів клінічної медицини. - 2004. - № 1 (4). - С.77-79. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу та його аналіз.
4. Кізім О.О., Хоменко Л.О., Волкова С.В. Клініко-біохімічне обґрунтування застосування антипротеазних засобів у терапії хронічного катарального гінгівіту у дітей // Дентальные технологии. - 2005. - № 7. - С.38-40. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу та його узагальнення.
5. Голубєва І.М., Крижалко О.В., Остапко О.І., Волкова С.В., Трачук Ю.М. Особливості перебігу і профілактики основних стоматологічних захворювань у дітей на тлі хронічних хвороб органів травлення // Укр. стоматологічний альманах. - 2001. - № 6. - С.84-87. Здобувачеві належить збір клінічного матеріалу та його аналіз.
6. Волкова С.В. Активність специфічних протеїназ та їх інгібіторів у ротовій рідині за наявності хронічного катарального гінгівіту у дітей // Матеріали ІІ (ІХ) зїзду Асоціації стоматологів України. - Київ, 2004. - С.89-90.
7. Хоменко Л.О., Волкова С.В. Біохімічне дослідження активності протеолітичних ферментів змішаної слини у дітей, хворих на катаральний гінгівіт // Матеріали І Міжнародної словянської науково-практичної конференції молодих вчених-стоматологів. - Одеса, 2001. - С.101-102. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу та його аналіз.
8. Хоменко Л.О., Волкова С.В. Біохімічні дослідження протеолітичних ферментів при катаральному гінгівіті у дітей // Вопросы эксперементальной и клинической стоматологии. Вып.4, Харьков, 2001. - С.66-67. Дисертантові належить збір клінічного матеріалу та його аналіз.
9. Волкова С.В. Показники специфічного протеолізу та його інгібіторів у змішаній слині дітей з різним ступенем тяжкості хронічного катарального гінгівіту // Матеріали науково-практичної конференції "Актуальні проблеми сучасної стоматології". - Київ, 2003. - С.4-5.
10. Спосіб діагностики хронічного катарального гінгівіту: А. с. 20041210964 Україна, А61В5/00/Л.О. Хоменко, С.В. Волкова (Україна). - № 6912; Заявл.30.12.2004; Опубл.16.05.2005, Бюл. № 5. - 3 с.
11. Спосіб лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей: А. с. u200502176 Україна, А61К38/55/С.В. Волкова (Україна). - № 9287;
Заявл.10.03.2005; Опубл.15.09.2005, Бюл. № 9. - 3 с.
12. Спосіб лікування хронічного катарального гінгівіту у дітей.А. с. u20006693 Україна, А61К38/55/С.В. Волкова (Україна). - № 11405;
Заявл.08.07.2005; Опубл.15.12.2005, Бюл. № 12. - 3 с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
