Порушення реологічних властивостей крові у хворих на геморагічний васкуліт та їх корекція - Автореферат

Порушення реологічних властивостей крові у хворих на геморагічний васкуліт та їх корекціяМожна припустити, що вивчення не тільки тромбоцитарно-еритроцитарної ланки реології крові, а і плазмової (вязкості, еластичності, релаксації, поверхневого натягу) дозволить поліпшити якість ранньої діагностики ГВ, а впровадження методів лікування, які коригують змінені реологічені властивості крові, надасть можливість підвищити загальну ефективність терапевтичних заходів захворювання. Вивчити клінічний перебіг ГВ у хворих різної статі залежно від тривалості і ступеня активності захворювання, оцінити роль кріоглобулінемії і гіперурикемії в ураженні шкіри, суглобів, шлунково-кишкового тракту, нирок, серця, печінки, селезінки, підшлункової залози і центральної нервової системи. Установити клініко-лабораторні фактори, які визначають порушення реологічних властивостей крові у хворих на ГВ, ступінь впливу біофізичних змін даної біологічної рідини на тяжкість клінічних проявів захворювання, функцію нирок і серця. Оцінити ефективність лікування хворих на ГВ, звязок її з вихідним станом реології крові і значущість використання препаратів, які мають антиагрегантні й антикоагулянтні властивості, виділити критерії, що дозволяють прогнозувати результати подальших терапевтичних заходів. Предмет дослідження: тяжкість клінічних проявів ГВ і звязок їх із кріоглобулінемією і гіперурикемією, стан тромбоцитарної, еритроцитарної і плазмової ланок реології крові, роль у ньому метаболізму NO, ефективність лікування хворих на ГВ, вплив на неї вихідних реологічних властивостей крові і препаратів, які мають антиагрегантні й антикоагулянтні властивості.Під спостереженням знаходилися 77 хворих на ГВ, серед яких було 28 (36,4%) чоловіків і 49 (63,6%) жінок у віці від 15 до 72 років (у середньому 38,3±1,76 років). Тривалість захворювання складала від 2 тижнів до 20 років (у середньому 3,9±0,61 років), причому в чоловіків - 3,5±1,02 роки, а в жінок - 4,1±0,76 роки (S=0,43, p=0,674). Необхідно відзначити, що з параметрами креатинінемії прямо корелювали ступінь активності патологічного процесу (p<0,001), тяжкість шкірного (p=0,018) і кардіального (p=0,010) синдромів, а також значення середнього артеріального тиску (p=0,034), із кліренсом креатиніну - ступінь активності ГВ і середній артеріальний тиск (відповідно p<0,001 і p=0,003). Із показниками кріоглобулінів у крові прямо корелювали вік хворих (p<0,001), тривалість захворювання (p=0,002), ступінь активності патологічного процесу (p=0,012), тяжкість уражень шкіри (p=0,005), мязів (p<0,001), серця (p=0,005), печінки (p<0,001), селезінки (p<0,001) і підшлункової залози (p=0,005), параметри середнього артеріального тиску (p=0,017) і ступінь ХНН (p=0,012). На рівень урикемії впливав ступінь активності захворювання (p=0,023), а від параметрів сечової кислоти у крові залежали тяжкість ураження печінки (p=0,009) і нирок (p=0,003), показники середнього артеріального тиску (p=0,019) і функції нирок (p<0,001).У дисертації подано теоретичне узагальнення результатів і досягнуто рішення наукової задачі - на підставі вивчення тромбоцитарної, еритроцитарної і плазмової ланок реологічного стану крові, а також використання в комплексній терапії антиагрегантів і поліферментних сумішей, підвищена ефективність діагностики і лікування ГВ. У хворих на ГВ встановлено статевий диморфізм таких клінічних ознак захворювання, як ураження мязів, серця і центральної нервової системи, тяжкість яких між собою тісно повязана і залежить від тривалості і ступеня активності патологічного процесу, функції нирок, наявності кріоглобулінемії і гіперурикемії. При ГВ змінюються агрегаційний стан тромбоцитів і еритроцитів, вязкість еритроцитарної суспензії і плазми крові, її вязкоеластичні і релаксаційні властивості, а також динамічний поверхневий натяг сироватки, показники яких взаємозалежні, визначаються активністю і виразністю клінічних ознак захворювання, наявністю кріоглобулінемії і гіперурикемії, концентраціями у крові окремих білків, ліпідів і ліпопротеїдів. Ефективність лікування хворих на ГВ не залежить від статі і віку хворих, тривалості і ступеня активності захворювання, але визначається наявністю патології печінки, вихідним станом реології крові (параметрами деформованості еритроцитів, вязкості плазми, релаксації і поверхневої активності сироватки в зоні коротких часів). АТ>44% при ВЕ<23 МН/м може свідчити про наявність у хворих на ГВ кріоглобулінемії, а параметри урикемії більше 540 мкмоль/л у хворих на ГВ чоловіків і більше 410 мкмоль/л у жінок указують на порушення агрегаційних властивостей еритроцитів і тромбоцитів.

Основний зміст роботи

У дисертації подано теоретичне узагальнення результатів і досягнуто рішення наукової задачі - на підставі вивчення тромбоцитарної, еритроцитарної і плазмової ланок реологічного стану крові, а також використання в комплексній терапії антиагрегантів і поліферментних сумішей, підвищена ефективність діагностики і лікування ГВ.

1. У хворих на ГВ встановлено статевий диморфізм таких клінічних ознак захворювання, як ураження мязів, серця і центральної нервової системи, тяжкість яких між собою тісно повязана і залежить від тривалості і ступеня активності патологічного процесу, функції нирок, наявності кріоглобулінемії і гіперурикемії.

2. При ГВ змінюються агрегаційний стан тромбоцитів і еритроцитів, вязкість еритроцитарної суспензії і плазми крові, її вязкоеластичні і релаксаційні властивості, а також динамічний поверхневий натяг сироватки, показники яких взаємозалежні, визначаються активністю і виразністю клінічних ознак захворювання, наявністю кріоглобулінемії і гіперурикемії, концентраціями у крові окремих білків, ліпідів і ліпопротеїдів.

3. Тромбоцитарно-эритроцитарна ланка реології крові залежить від тяжкості уражень суглобів і нирок, вязкоеластичні і релаксаційні властивості даної біологічної рідини - від суглобово-мязового синдрому і кардіопатії, динамічний поверхневий (міжфазовий) натяг сироватки - від ступеня змін шкіри, печінки, селезінки і центральної нервової системи. Стан реології крові при ГВ впливає на функцію нирок (показники ефективного ниркового плазмотоку і ниркового судинного опору), а залежить від наявності нефротичного синдрому і систоло-діастолічної функції лівого шлуночка серця.

4. Реологічні властивості крові хворих на ГВ повязані з метаболізмом системи NO, показники якого зростають при високому ступені активності захворювання, наявності гіперурикемії, уражень шкіри, серця і гломерулонефриту, досягаючи найбільших значень у пацієнтів із нефротичним синдромом і нирковою недостатністю. Рівень нітритемії визначається станом імунітету, ліпідного обміну і функції нирок, корелюючи з агрегацією тромбоцитів і еритроцитів, а також вязкістю еритроцитарної суспензії і плазми крові.

5. Ефективність лікування хворих на ГВ не залежить від статі і віку хворих, тривалості і ступеня активності захворювання, але визначається наявністю патології печінки, вихідним станом реології крові (параметрами деформованості еритроцитів, вязкості плазми, релаксації і поверхневої активності сироватки в зоні коротких часів). Результати терапевтичних заходів при ГВ підвищує застосування поліферментних сумішей, ефективність глюкокортикоїдних гормонів - використання антиагрегантів, а цитостатиків - антикоагулянтів.

Практичні рекомендації

1. У хворих на ГВ показники АТ>44%, АЕ>1,6 відн. од., ВП>1,6 отн. ед., ПН149 мн/м свідчать про високий ступінь активності захворювання, а останній параметр і рівень ДЕ<1,2 відн. од. відбивають тяжкість перебігу захворювання.

2. Показники АТ>44% указують на виразність ураження нирок, АЕ>1,6 відн. од. і ПН4>49 МН/м - серця, ВП>1,6 МПА.с - кардіальної і ниркової патології, ДЕ73 мн/м - шлунково-кишкового тракту, ЕВ>2,3 відн. од. - суглобів, а РС>107 с - шкірно-мязового синдрому, ПН2<68 мн/м і ПН3<59 мн/м - нервової системи.

3. АТ>44% при ВЕ<23 МН/м може свідчити про наявність у хворих на ГВ кріоглобулінемії, а параметри урикемії більше 540 мкмоль/л у хворих на ГВ чоловіків і більше 410 мкмоль/л у жінок указують на порушення агрегаційних властивостей еритроцитів і тромбоцитів. Показники NO2 у крові більше 5 мкмоль/л свідчать про ураження серця і легень, відбиваючи тяжкість патологічного процесу і порушення реологічнких властивостей крові.

4. Хворим на ГВ показане додаткове призначення поліферментних сумішей (вобензиму, флогензиму), а 4-амінохінолінові похідні малоефективні. На фоні глюкокортикоїдних гормонів рекомендується застосування антиагрегантів, а антикоагулянтів - в осіб, які одержують імунодепресанти цитотоксичної дії. Рівні ДЕ>107 с і ПН1><71 мн/м відносяться до прогнозпозитивних відносно подальшого медикаментозного лікування хворих.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1. Кабанец Н.С. Нарушение тромбоцитарно-эритроцитарного и плазменного звеньев реологии крови у больных геморрагическим васкулитом // Український медичний альманах. - 2004. - Т.7, №5. - С. 70-72.

2. Звягина Т.В., Аникеева Т.В., Кабанець Н.С., Гамаюнов И.В. Роль метаболизма оксида азота в кардиологической патологии // Запорожский медицинский журнал. - 2002. - №6. - С. 62-65. (Особисто здобувачем проаналізовано літературні дані щодо метаболізму оксиду азоту в нормі та патології).

3. Левада І.М., Брагіна Р.Ш., Бурцева Л.О., Кабанець Н.С. Стан адсорбційних шарів сечі при гломерулонефриті у хворих на геморагічний васкуліт // Актуальні проблеми нефрології: Зб. наук. праць. - Київ, 2001. - С. 186-189. (Особисто здобувачем проведено лікування хворих на геморагічний васкуліт з гломерулонефритом, виконано статистичну обробку отриманих результатів).

4. Кабанець Н.С. Біофізичні властивості поверхневого натягу крові і сечі // Питання експериментальної та клінічної медицини: Зб. статей. - Донецьк, 2003. - Т. 1, Вип. 7. - С. 28-31.

5. Кабанец Н.С. Реологические изменения крови при геморрагическом васкулите // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. праць. - Київ; Луганськ, 2004. - Вип. 11. - С. 237-240.

6. Кабанец Н.С. Связь эффективности лечения больных геморрагическим васкулитом с реологическим состоянием крови // Питання експериметнальної та клінічної медицини: Зб. статей. - Донецьк. - 2004. - Т. 2, Вип. 8. - С. 46-51.

7. Кабанец Н.С. Оксид азота как фактор, определяющий реологические свойства крови у больных геморрагическим васкулитом // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. наук. праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2004. - Вип. 10 (63). - С. 178-184.

8. Брагіна Р.Ш., Кабанець Н.С. Біофізичні властивості сечі та крові при гломерулонефриті у хворих на геморагічний васкуліт // Прогресуючі нефропатії і ремоделювання серцево-судинної системи - сучасні уявлення про механізми розвитку, нове в діагностиці, лікуванні та профілактиці: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків, 2003. - С. 9-10. (Особисто здобувачем проведено обстеження та лікування хворих на геморагічний васкуліт, відібрано хворих з ураженням нирок).

9. Брагіна Р.Ш., Кабанець Н.С., Ялбучан Т.В. Вязкість, вязкоеластичність, релаксація та поверхневий натяг крові при геморагічному васкуліті // Матеріали ІІІ Національного конгресу ревматологів України. - Дніпропетровськ, 2001. - С. 39-39. (Особисто здобувачем проведено аналіз результатів дослідження, їх статистичну обробку).

10. Брагіна Р.Ш., Кабанець Н.С., Левада І.М. Стан динамічного поверхневого натягу сечі при гломерулонефриті у хворих на геморагічний васкуліт // Матеріали XV зїзду терапевтів України. - Київ, 2004. - С. 30-30. (Особисто здобувачем проведено обстеження хворих на геморагічний васкуліт, діагностовано ураження нирок, виконано статистичну обробку отриманих результатів дослідження).

11. Кабанец Н.С., Брагина Р.Ш., Игнатенко Г.А. Физико-химические свойства крови и мочи у больных геморрагическим васкулитом // Терапевтичні читання памяті академіка Л.Т. Малої: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Харків, 2004. - С. 96-96. (Особисто здобувачем проведено обстеження та лікування хворих на геморагічний васкуліт).

Размещено на .ru