Порушення імунного статусу з урахуванням факторів міжклітинної кооперації у хворих на бронхіальну астму та розробка способів системної та регіонарної імуномодуляції в комплексній терапії хворих - Автореферат

Порушення імунного статусу з урахуванням факторів міжклітинної кооперації у хворих на бронхіальну астму та розробка способів системної та регіонарної імуномодуляції в комплексній терапії хворих Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор медичних наук, професор МЕЛЬНІКОВ Олег Феодосійович, Інститут отоларингології АМН України, завідувач лабораторії патофізіології та імунології доктор медичних наук, професор М.І.Пирогова, завідувач кафедри фтизіатрії, клінічної імунології та алергології, головний імунолог та алерголог України доктор медичних наук, професорВраховуючи важливу роль реакцій імунної системи в патогенезі алергічних захворювань, порушень загального та локального імунітету, а також змін в цитокіновому профілі, що неминуче виникають на певному етапі розвитку захворювання, в значній мірі є фактором, який викликає прогресування захворювання. Для успішного проведення лікувальних заходів, спрямованих на поліпшення функціонування імунної системи та стан цитокінів запального та протизапального генезу, необхідно чітко визначити роль окремих її ланок у розвитку процесу, встановити чіткі критерії характеру імунодефіциту, характер його можливої корекції, що залежить від генетичного детермінування основних локусів HLA, що відповідають за перебіг різноманітної алергічної патології та взаємодію з окремими показниками системного та локального імунітету. Але центральна роль Т-та В-лімфоцитів у регуляції функціонування імунної системи при різноманітній алергічній патології, зв"язки системного та локального імунітетів з генетичним розподілом генів, що відповідають за ці процеси та мають різний ступінь імунологічної відповідальності за імунітет, висвітлені недостатньо. Таким чином, вивчення закономірностей змін системного та локального імунітету у хворих на бронхіальну астму (БА) з метою обґрунтування застосування специфічної та неспецифічної імуномодуляції є новим напрямком у розвитку імунокоригуючої терапії, має значне науково-практичне та фундаментальне значення. Розробити принципи імунотерапії хворих на алергензалежну БА з помірно вираженими змінами показників клітинного, гуморального та локального імунітету з урахуванням факторів міжклітинної кооперації, носіями антигенів HLA A1, B8, В16, DR3 на фоні низької концентрації ІЛ-4 та високого рівня специфічного IGE, гістамінних та прозапальних цитокінів за допомогою дії дециметрових хвиль (ДМХ).Для вирішення поставлених завдань було обстежено 448 хворих на БА у віці від 18 до 65 років, серед них було 244 жінки та 204 чоловіки. Таким чином, генетична гетерогенність реактивності у хворих на БА свідчить про необхідність виявлення генетичних маркерів поряд із імунологічними та алергологічними показниками для індивідуалізації лікування хворих на БА. Для вивчення впливу препаратів тимусу (тимогену, тималіну, тактивіну і вілозену) на імунокомпетентні клітини хворих на БА in vitro в процесі імуномодулюючої терапії були досліджені 100 хворих. Спираючись на дані клініко-імунологічних досліджень, хворі були розподілену на 2 групи: І група-150 хворих на БА; ІІ група - 50 осіб (контроль) - хворі на БА, які не одержували мірамістину на фоні традиційної базової терапії. При вивченні впливу комбінованої терапії на реактивність базофілів крові у хворих на БА, які мали порушення локального імунітету (дисфункція НГ та АМ), було проаналізовано результати дії різних концентрацій мірамістину на функціональну активність М та АМ у 17 хворих на БА до та після 30-хвилинної інкубації клітин з препаратом.В дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуальної наукової проблеми встановлення з”ясування ролі імунологічних та імуногенетичних змін у хворих на бронхіальну астму, на основі чого розроблені патогенетично обгрунтовані підходи до проведення імунокорекції, що сприяло підвищенню ефективності якості лікування, зменшенню частоти розвитку клініко - імунологічних ускладнень та подовженню періоду ремісії. У хворих на бронхіальну астму до лікування виявлено: підвищений рівень основного та специфічного IGE, зменшення кількості та функціональної активності CD3 , CD4 , CD8 лімфоцитів, підвищення експресії рецепторів CD20 лімфоцитів та зниження рівня імунорегуляторного індексу, підвищення рівня виходу гістаміну з базофілів периферійної крові, індукованого бактеріальними алергенами, зниження рівня показників поглинаючої активності та підвищення киснево - залежної функції НГ та АМ, підвищення рівня ФНП-?, ІЛ-1?, ІЛ-2, зменшення рівня ІФН-?, ІЛ-4.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ