Переорієнтування навчально-виховного процесу на становлення духовної, творчої особистості. Мовлення як процес спілкування за допомогою говоріння, слухання, читання, письма. Оволодіння дитиною дошкільного віку мовленням. Патологічні порушення звуковимови.
Порушення мовлення у дітейЗгідно з Національною доктриною розвитку освіти у XXI столітті, вдосконалення системи освіти й виховання у відповідності до принципів гуманізації та індивідуалізації передбачає максимальне врахування особистісних та психофізичних особливостей дітей й створення таких умов освіти, які б сприяли своєчасному й повноцінному розвитку всіх сторін особистості дитини та її успішному навчанню. Вже у віці 1-1,5 місяців у дитини зявляється потреба в емоційному спілкуванні з дорослими: коли малюк бачить перед собою обличчя матері - він усміхається, затихає. Між 4 і 6 місяцями дитина починає відповідати лепетом на звернене до неї мовлення дорослого. Порушення у годуванні дитини, такі як: не бере грудь, не може смоктати, захлинається, молоко виливається через ніс можуть свідчити про органічне ураження н. с. У 1 рік дитина вимовляє до 10 слів, у 1,8-2 роки - 40 слів, їх менша кількість свідчить про малий словниковий запас та несформованість мовлення 5 років характеризуються повністю сформованою звуковимовою (правильно вимовляє всі звуки, називає та повторює слова з різною складовою структурою).При аналізі мовних порушень важливо враховувати вік дитини, її соціальне і сімейне оточення, можливі етіологічні і патогенетичні чинники виникнення мовних розладів. Структурно-системна організація інтеграції функцій мозку припускає багаторівневу взаємодію вертикально-організованих (підкірковий-кіркових) і горизонтальних (міжкірковіх) систем. Незважаючи на те що кожна функціональна система має власну програму розвитку і функціонування, мозок у всі періоди життя працює як єдине ціле. Ця інтегративність визначається тісною взаємодією і взаємозвязками як між ділянками мозкової кори (горизонтальними системами), так і взаємозвязками кори з нижлежачими мозковими утвореннями і перш передусім підкірковими відділами мозку (вертикальними системами). Вищі, соціально опосередковані психічні функції людини, до яких відноситься і мова, є результатом роботи цілого мозку, проте окремі його відділи, зокрема кіркові мовні зони, вносять істотний, специфічний внесок до здійснення мовної діяльності.
Вывод
При аналізі мовних порушень важливо враховувати вік дитини, її соціальне і сімейне оточення, можливі етіологічні і патогенетичні чинники виникнення мовних розладів.
Таким чином, для аналізу мовних порушень на основі взаємозвязку мови з іншими сторонами психічного розвитку дитини необхідний комплексний підхід у вивченні дітей.
Структурно-системна організація інтеграції функцій мозку припускає багаторівневу взаємодію вертикально-організованих (підкірковий-кіркових) і горизонтальних (міжкірковіх) систем. Незважаючи на те що кожна функціональна система має власну програму розвитку і функціонування, мозок у всі періоди життя працює як єдине ціле. Ця інтегративність визначається тісною взаємодією і взаємозвязками як між ділянками мозкової кори (горизонтальними системами), так і взаємозвязками кори з нижлежачими мозковими утвореннями і перш передусім підкірковими відділами мозку (вертикальними системами). Звязок мовної діяльності із структурами мозку ґрунтується на сучасних уявленнях про динамічну локалізацію мозкових функцій. Ці уявлення знайшли свій якнайповніший розвиток в дослідженнях А.Р. Лурія. Динамічна локалізація мозкових функцій припускає цілісне і одночасно диференційоване залучення мозку до будь-якої з форм його активності.
Вищі, соціально опосередковані психічні функції людини, до яких відноситься і мова, є результатом роботи цілого мозку, проте окремі його відділи, зокрема кіркові мовні зони, вносять істотний, специфічний внесок до здійснення мовної діяльності.
У ранньому дитячому віці функціональні зони кори перекривають один одного, межі їх дифузні, і лише в процесі практичної діяльності відбувається поступова концентрація функціональних зон в чітких, віддалених один від одного центрів (Л.О. Бадалян).
При аналізі мовних порушень звертається увага на діагностику таких операцій, як мотивація, регуляція, цілеспрямованість, які можуть вибірково страждати у деяких категорій дітей. Це має значення для діагностики мовних розладів і для визначення шляхів і методів їх корекції. При оцінці мовних порушень необхідно виділяти, з одного боку, сформованість мовних механізмів - дій програмування і мовних операцій, з іншої - сформованість мовних умінь, тобто уміння дитини|дитя| використовувати мовні механізми для різних цілей спілкування.
Таким чином, комплексний всебічний аналіз мовних порушень має найважливіше значення для розуміння структури дефекту різних мовних розладів, їх діагностики, науково обґрунтованої системи подолання (здолання) і попередження (запобігання).
Список литературы
1. Токарева О.А. Функциональные дислалии. // Расстройства речи у детей и подростков /Под ред. С.С. Ляпидевского. - М.: 1969. - С 104 - 107.
2. Филичева Т.Б., Н.А. Чевелева, Г.В. Чиркина. Основы логопедии - М.: 1989. - 221 с. - С 82 - 85.
3. Хватцев М.Е. Логопедия. - М.: 1959.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
