Порушення ліпідного обміну та мінеральної щільності кісткової тканини у хворих на первинний остеоартроз та шляхи їх корекції - Автореферат

Водночас значною проблемою похилого віку є розвиток остеопорозу, оскільки системне зниження мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) у вигляді остеопеній різного ступеня та остеопорозу (ОП) діагностують у більшої половини осіб цієї вікової категорії. Враховуючи широку розповсюдженість остеопорозу, як і в осіб середнього працездатного віку, велике соціально - економічне значення цієї проблеми, дане захворювання поряд з ревматоїдним артритом, остеоартрозом, було включене в число пріоритетних напрямків, рекомендованих ВООЗ до детального вивчення в рамках “Декади кісток і суглобів” (The Bone and Joint Decade 2000-2010). На сьогодні, особливо гостро стоїть питання взаємозвязків остеопорозу та остеоартрозу, які нерідко зустрічаються в одного і того ж хворого, особливо серед людей похилого віку. Вивчити особливості порушень ліпідного обміну та мінеральної щільності кісткової тканини у хворих на первинний остеоартроз з метаболічним та остеопенічним синдромами, на підставі чого оптимізувати лікувальні заходи. До уваги брали мінеральну щільність кісткової тканини у г/см2, показник “молоді-дорослі”, який відображає відсоток відхилення МЩКТ пацієнта від середнього популяційного показника ідентичної раси і статі, віком 20-45 років, а коефіцієнт Т - його стандартизоване відхилення, показник Age-Matched, який відображає відсоткове відхилення МЩКТ пацієнта від середнього популяційного показника ідентичної раси, статі і віку та Z-рахунок - стандартизоване відхилення від цього ж показника.Оцінка кількості уражених суглобових зон показала, що у більшої половини хворих - 52,3 % (n=74) спостерігався поліостеоартроз (в тому числі з вузликами Гебердена, Бушара), у кожного третього хворого - діагностовано олігоартроз і у 11,5 % хворих - моноартроз. Розподіл хворих за віком та тривалістю захворювання в залежності від наявності метаболічного або остеопенічного синдромів показав, що найстаршою віковою категорією є хворі з ОС, тривалість захворювання в цій групі перевищує на 9 % цей показник у порівнянні з групою хворих з МС. Середній рівень загального холестерину у хворих з МС становив (6,38±0,12) ммоль/л, що в 1,2 рази більше аналогічного показника в групі хворих з ОС (5,19±0,12) ммоль/л, та на 14 % більше, ніж у хворих без ОП, у яких цей показник становить (5,48±0,14) ммоль/л відповідно. Рівень тригліцеридемії у хворих з МС становив (1,95±0,05) ммоль/л, що в 1,5 рази перевищує аналогічний показник у хворих без ОС (1,28±0,08) ммоль/л та в 1,3 рази перевищує цей показник у хворих з остеопеніями, що свідчить про наявність гіпертригліцеридемії у даної когорти пацієнтів. У хворих з МС спостерігався найвищий рівень ХСЛПНЩ - (4,33±0,10) ммоль/л, що в 1,4 рази перевищує аналогічний показник у хворих з ОС (3,04±0,12) ммоль/л та в 1,2 рази - у хворих без ОС.У дисертації представлено теоретичне узагальнення результатів і нове вирішення наукового питання, що полягає у вивченні особливостей порушень ліпідного обміну та мінеральної щільності кісткової тканини та підвищенні ефективності лікування хворих на остеоартроз із супутніми дисліпідеміями та остеопенічним синдромом шляхом поглибленого дослідження взаємозвязків між клінічним перебігом захворювання та порушеннями ліпідного обміну і мінеральної щільності кісткової тканини як передумови обґрунтування та внесення в комплексне лікування препарату з вмістом омега-3 поліненасичених жирних кислот та імбирю для корекції дисліпідемії та комбінованого препарату активного метаболіту вітаміну Д3 - кальцитріолу та кальцію карбонату з метою корекції остеопенічного синдрому. Встановлено, що у 37,4 % хворих на первинний остеоартроз мають місце порушення ліпідного обміну, що проявляються зростанням рівнів загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів. Дисліпідемічні процеси, що спостерігаються у хворих з супутнім метаболічним синдромом прямо взаємоповязані з індексом маси тіла (r=0,59) (р<0,05); обводом талії (r=0,57) (р<0,05); систолічним артеріальним тиском (r=0,29) (р<0,05); статтю хворих (r=0,24) (р<0,05). Особливості клінічного перебігу остеоартрозу за наявності порушень ліпідного обміну полягають у більш (р<0,05) вираженій інтенсивності артралгічного синдрому за індексом WOMAC та Лекена та переважним ураженням колінних, кульшових суглобів, тоді як у пацієнтів без дисліпідемій домінує ураження суглобів кистей з вузликами Гебердена і Бушара. Остеопенічний синдром спостерігався у 26 % хворих на первинний остеоартроз, з яких остеопороз діагностовано у третині випадків.

Згідно з даними нашого дослідження, серед обстежених пацієнтів було найбільше працездатних осіб середнього віку (45-59 років), що становило 64 % усіх пацієнтів. Щодо розподілу хворих за станом працездатності, нами констатовано, що кожен шостий серед обстежених хворих був інвалідом з приводу даного захворювання, а кожен четвертий - пенсіонером. Інваліди III групи працездатного віку становили 15,1 % усіх обстежених хворих.

Як відомо, жіноча стать є незалежним фактором патогенезу остеоартрозу в цілому і гонартрозу, зокрема. У жінок поступове зростання рівня захворюваності на остеоартроз розпочинається в пременопаузальний період і досягає свого максимума в постменопаузальний період, коли різко знижується хондропротекторна дія естрогенів (Mannien P., Riihimaki H., 2004).

Результати проведеного дослідження констатували, що серед хворих переважали жінки, особливо в постменопаузальному періоді. Так, серед обстежених пацієнтів було 108 (77,7 %) жінок, більшість з яких 65 (60,2 %), перебували у періоді постменопаузи. Чоловіки, хворі на остеоартроз, становили лише 22,3 % (n = 31).

Проведений аналіз антропометричних характеристик показав, що у жінок спостерігався більший індекс маси тіла - (29,20±0,56) кг/м?, ніж у представників чоловічої статті - (27,01±0,78), обвід талії у жінок в середньому на 2,23 см перевищував обвід талії у чоловіків. Згідно з отриманими результатами дослідження встановлено, що остеоартроз уражає в більшій мірі жінок з надмірною масою тіла (ІМТ>25 кг/м?) та абдомінальним ожирінням (ОТ>80 см), що зумовлено зростанням механічних впливів на суглоби в осіб з надлишковою масою тіла.

Оцінка кількості уражених суглобових зон показала, що у більшої половини хворих - 52,3 % (n=74) спостерігався поліостеоартроз (в тому числі з вузликами Гебердена, Бушара), у кожного третього хворого - діагностовано олігоартроз і у 11,5 % хворих - моноартроз. Серед обстежених пацієнтів переважала друга рентгенологічна стадія захворювання, початкові рентгенологічні зміни діагностовано - у кожного третього хворого. Рентгенологічні зміни третьої стадії спостерігались - у 12 пацієнтів. Щодо стану функціональної недостатності суглобів у більшості пацієнтів - (n=97) виявлено тимчасову або постійну втрату професійної працездатності, а в 6 хворих - втрачено здатність до самообслуговування.

Аналіз супутньої патології серед обстежених хворих показав, що найчастіше поєднуються з остеоартрозом артеріальна гіпертензія (24,5 %), аліментарно - конституційне ожиріння (15 %) та цукровий діабет (11,3 %).

Метаболічний синдром було діагностовано у 37,4 % пацієнтів.

Розподіл хворих за віком та тривалістю захворювання в залежності від наявності метаболічного або остеопенічного синдромів показав, що найстаршою віковою категорією є хворі з ОС, тривалість захворювання в цій групі перевищує на 9 % цей показник у порівнянні з групою хворих з МС.

Оцінка рентгенологічної стадії захворювання показала, що у кожного шостого хворого з остеопенічним синдромом діагностовано третю рентгенологічну стадію.

Порівняльний аналіз головних клінічних характеристик артралгічного статусу продемонстрував найбільшу вираженість артралгій у хворих з МС. Середнє значення індексу WOMAC у групі хворих з МС становило (7,10±0,15) см, що в 1,2 рази більше, ніж у групі хворих з остеопенічним синдромом. Індекс Лекена в групі хворих з МС перевищував аналогічний показник у хворих без МС: так за умов ОС ця різниця дорівнювала 2,1 бали, а в групі хворих без ОС - 1,7 бали відповідно.

Отже, можна зробити висновок, що наявність МС погіршує клінічний перебіг первинного остеоартрозу, спричиняючи більшу вираженість артралгій, які призводять до тимчасової та постійної втрати працездатності.

Згідно із завданнями дослідження ми провели аналіз основних параметрів ліпідного спектру крові у хворих на первинний ОА в залежності від наявності метаболічного та остеопенічного синдромів, який показав достовірну різницю показників в досліджуваних групах хворих. Середній рівень загального холестерину у хворих з МС становив (6,38±0,12) ммоль/л, що в 1,2 рази більше аналогічного показника в групі хворих з ОС (5,19±0,12) ммоль/л, та на 14 % більше, ніж у хворих без ОП, у яких цей показник становить (5,48±0,14) ммоль/л відповідно. Найвищий рівень ХСЛПВЩ спостерігався в групі хворих з ОС (1,47±0,06) ммоль/л, що в 1,26 рази більше, ніж у хворих з МС - (1,17±0,02) ммоль/л, що свідчить про зниження саме цього показника ліпідограми у цієї когорти хворих.

Рівень ХСЛПВЩ у хворих без супутніх станів практично не відрізнявся від цього ж показника у групі хворих з ОП. Рівень тригліцеридемії у хворих з МС становив (1,95±0,05) ммоль/л, що в 1,5 рази перевищує аналогічний показник у хворих без ОС (1,28±0,08) ммоль/л та в 1,3 рази перевищує цей показник у хворих з остеопеніями, що свідчить про наявність гіпертригліцеридемії у даної когорти пацієнтів. У хворих з МС спостерігався найвищий рівень ХСЛПНЩ - (4,33±0,10) ммоль/л, що в 1,4 рази перевищує аналогічний показник у хворих з ОС (3,04±0,12) ммоль/л та в 1,2 рази - у хворих без ОС.

Так, згідно з отриманими даними, у 37,4 % хворих на первинний ОА спостерігаються порушення ліпідного обміну у вигляді атерогенних дисліпідемій, що супроводжується підвищенням в крові рівнів ЗХ, ХСЛПНЩ, ТГ та зниженням рівня ХСЛПВЩ.

За результатами наукових досліджень (Гиріна О. М., 2008), саме такий характер порушень ліпідного обміну лежить в основі патогенезу більшості серцево - судинних захворювань. Дисліпідемічні процеси, що мають атерогенний вплив та підвищують ризик виникнення ішемічної хвороби серця, атеросклерозу прямо взаємоповязані з віком хворих, статтю та індексом маси тіла, супутньою артеріальною гіпертензією, що вимагає конкретних лікувально - профілактичних заходів.

Оцінка показників ліпідограми у хворих з різним індексом маси тіла продемонструвала, що у пацієнтів з надлишковою масою тіла (ІМТ>25кг/м2) та ожирінням рівень ЗХ в середньому становив (6,04±0,10) ммоль/л, що в 1,2 рази більше, ніж у пацієнтів, з нормальним та зниженим ІМТ, рівень ЗХ у яких становив (5,15±0,12) ммоль/л. ХСЛПНЩ у пацієнтів з підвищеним ІМТ в середньому становив (4,03±0,10) ммоль/л, що в 1,3 рази більше, ніж у пацієнтів з нормальним або зниженим ІМТ, у яких ХСЛПНЩ відповідно дорівнював (3,11±0,12) ммоль/л. Рівень ТГ в 1,4 рази перевищує аналогічний показник в групі хворих з нормальним та зниженим ІМТ та становить при цьому (1,74±0,06) ммоль/л. ХСЛПВЩ у пацієнтів з підвищеним ІМТ в середньому становив (1,27±0,03) ммоль/л, що на 12,4 % менше, ніж у пацієнтів з ІМТ?25 кг/м?, у яких цей показник дорівнював

(1,45±0,06) ммоль/л.

Враховуючи, що абдомінальне ожиріння є антропометричним маркером метаболічного синдрому та одним з найважливіших обєктивних його проявів, ми вважали за доцільне провести аналіз основних параметрів ліпідного спектру крові у пацієнтів жіночої і чоловічої статі в залежності від обводу талії (ОТ), як головної антропометричної характеристики абдомінального ожиріння.

Досліджуючи ліпідний обмін у жінок, в яких ОТ перевищує 80 см і чоловіків, у яких ОТ>94 см, що свідчить про наявність абдомінального ожиріння, ми виявили достовірно вищі рівні ЗХ у порівнянні з хворими без ознак абдомінального ожиріння. Так, у жінок з ОТ?80 см рівень ЗХ на 17 %, а у чоловіків з ОТ?94 см - на 19,9 % вищий, ніж у жінок та чоловіків без ознак абдомінального ожиріння. Рівень ХСЛПНЩ у жінок з ОТ?80 см в 1,3 рази вищий, ніж у жінок без абдомінального ожиріння, аналогічний показник у чоловіків з ОТ?94 см в 1,4 рази вищий у порівнянні з чоловіками з ОТ<94 см. У жінок з абдомінальним ожирінням рівень тригліцеридів в 1,2 рази вищий, ніж у жінок з ОТ<80 см, а у чоловіків ця різниця становить 1,34 ммоль/л. Рівень ХСЛПВЩ у чоловіків з ознаками абдомінального ожиріння на 22 % нижчий аналогічного показника в чоловіків з ОТ<94 см, а у жінок на 9 % відповідно.

Результати нашого дослідження співпадають з літературними даними, (Лизогуб В. Г., 2007; Скибчик В. А., 2007; Чернишов В. А., 2007), які підтверджують, що ожиріння, особливо за абдомінальним типом, є самостійним фактором ризику розвитку атеросклерозу, при якому відбуваються зміни основних параметрів ліпідного спектру крові: підвищення ЗХ, ХСЛПНЩ та ТГ, збільшення співвідношення ХСЛПНЩ / ХСЛПВЩ, зниження ХСЛПВЩ.

Загальновідомим є факт впливу постменопаузи на виникнення і прогресування остеоартрозу, воодночас досліджено, що саме в цей період у жінок спостерігаються найбільш істотні втрати кісткової маси, що супроводжується підвищеним ризиком виникнення постменопаузального остеопорозу. Однак вплив постменопаузи на стан ліпідного обміну у хворих з первинним остеоартрозом є не до кінця вивченим.

Отримані нами результати засвідчили підвищення рівнів в сироватці крові ХСЛПНЩ, ЗХ, ТГ у жінок в постменопаузальному періоді та зниження показників ХСЛПВЩ у порівнянні з жінками, які перебувають в доменопаузальному періоді та контрольною групою хворих.

Так, відмічено достовірно вищі рівнів ТГ у жінок в постменопаузальному періоді - (1,46±0,08) ммоль/л у порівнянні з жінками в доменопаузальному періоді, у яких ці значення становлять відповідно (1,18±0,09) ммоль/л. Констатовано зростання вмісту ХСЛПНЩ у жінок в постменопаузальному періоді - (4,63±0,77) ммоль/л, що на 17 % більше, ніж у жінок в доменопаузі та зниження рівнів ХСЛПВЩ на 6 %.

Узагальнююча характеристика рентгенологічної стадії захворювання та СФНС у хворих в залежності від порушень ліпідного обміну показала, що третя рентгенологічна стадія частіше спостерігалась у хворих з гіперхолестеринемією, що в тричі більше, ніж у хворих без порушень ліпідного обміну. Встановлено, що у хворих з порушеннями ліпідного обміну в 1,3 рази частіше спостерігалась друга ступінь функціональної недостатності суглобів.

Порівняльний аналіз основних параметрів ліпідного спектру крові у пацієнтів з остеоартрозом в залежності від локалізації ураження засвідчив, що за умов метаболічних порушень переважає ураження колінних суглобів, що значно обмежує фізичну активність, погіршує якість життя хворих та призводить до ранньої інвалідизації.

Незаперечним фактом є роль гіперхолестеринемії у патогенезі розвитку атеросклерозу, серцево-судинних захворювань, в тому числі артеріальної гіпертензії. Проведені нами дослідження щодо впливу гіперхолестеринемії на рівень артеріального тиску показали, що в групі пацієнтів з рівнем холестерину більше 5,0 ммоль/л відмічається тенденція до зростання рівня артеріального тиску: САТ на 6,8 % більше, ДАТ на 2,6 % більше, у порівнянні з пацієнтами, які мають нормальний рівень ЗХ в сироватці крові.

Узагальнюючий аналіз взаємозалежності основних антропометричних параметрів, артеріального тиску та рівня ЗХ показав, що найбільш тісний звязок прослідковувався між ІМТ (r=0,59), масою тіла (r=0,56), ОТ (r=0,57) і рівнем ЗХ.

Оцінка кореляційного звязку між локалізацією уражень за умов первинного ОА та ІМТ продемонструвала тісний взаємозвязок між ІМТ та ураженням колінних суглобів, та існуючий зворотній звязок середньої сили між ІМТ та ураженням суглобів кистей.

Встановлено, що за умов ОС переважає ураження суглобів кистей переважно проксимальних і дистальних міжфалангових суглобів, променево-запясних суглобів, що призводить до обмеження функціональної активності в повсякденному житті.

Таким чином, згідно з отриманими результатами дослідження, у хворих з надмірною масою тіла та ожирінням найчастіше уражаються колінні суглоби, а в осіб з нормальним та зниженим індексом тіла частіше спостерігається ураження суглобів кистей.

Відомо, що ОТ використовується для оцінки наявності та вираженості абдомінального ожиріння, яке в свою чергу є антропометричним маркером метаболічного синдрому (Гиріна О.М., Шатрова К.М., 2007).

Кореляційний аналіз між діагностичними критеріями МС показав, що абдомінальне ожиріння найбільше корелює з рівнем ТГ в сироватці крові та САТ, дещо в меншій мірі з ДАТ та глікемією, а з рівнем ХСЛПВЩ спостерігається слабкої сили зворотній кореляційний звязок. Між вмістом ХСЛПВЩ та іншими діагностичними маркерами метаболічного синдрому (ОТ, ТГ, САТ) виявлено зворотній слабкої сили звязок, який в найбільшій мірі прослідковується з обводом талії. Оцінка взаємозвязків ТГ з іншими компонентами МС показала, що найсильніший кореляційний звязок спостерігався з ОТ, менш виражений з САТ, а найслабший по силі взаємозвязок спостерігався з рівнем ДАТ. Між рівнем ТГ та ХСЛПВЩ виявлено зворотній слабкий звязок. Рівень глюкози в крові натще корелював лише з ОТ, коефіцієнт кореляції при цьому становив (r = 0, 22).

Відомо, що МЩКТ залежить від віку та статі, а її втрата - це універсальний процес, більш виражений у жінок.

Остеопороз уражає від половини до третини всіх жінок у постменопаузальному періоді. МЩКТ досягає максимуму у 25-35 років, після чого, починаючи з 40 років спостерігається її поступове зниження - в межах 0,5-1 % на рік у жінок та 0,5 % - у чоловіків, з поступовим зниженням до 3-7 % на рік у жінок в постменопаузальному періоді (Борткевич О. П., 2009).

Проведений аналіз МЩКТ показав, що у 26 % обстежених хворих діагностовано остеопенічний синдром. Співвідношення чоловіки/жінки з остеопенією 1 ступеню становило - 1:1,7; остеопенією 2 ступеню - 1:2; остеопенією 3 ступеню - 1:3, а за умов ОП становило 1:10 відповідно. Оцінка стану МЩКТ в залежності від віку продемонструвала, що найбільші втрати кісткової маси спостерігались у віковій категорії 60-74 роки, де ОП діагностовано в 16,67 % випадків та у віковій категорії 75-89 років, де остеопоротичні зміни виявлено у 8,3 % хворих. В хворих молодого та зрілого віку не виявлено ОП.

Таким чином, згідно з результатами дослідження, можна зробити висновок, що остеопенічні зміни мають тенденцію до прогресування з віком переважно в осіб жіночої статі.

Аналіз впливу тривалості захворювання на стан МЩКТ показав, що із збільшенням тривалості захворювання відмічається тенденція до зростання ступеня остеопенії (r=-0,22).

Проведена сумарна оцінка суглобових індексів в залежності від ступеня ОС констатувала, що середнє значення індексу Лекена та індексу WOMAC у хворих з ОС менше, ніж у хворих з МС, але достовірної різниці між групами хворих з остеопенією та остеопорозом не виявлено.

Відомо, що ОП уражає переважно жінок літнього віку, що в значній мірі зумовлено втратами кісткової маси внаслідок дефіциту естрогенів у період постменопаузи (Борткевич О.П., 2009).

Вивчення стану МЩКТ у жінок в залежності від наявності та тривалості постменопаузального періоду показало, що показник Age - Matched у жінок залежав від тривалості постменопаузального періоду, так в групі з коротким періодом постменопаузи до 5 років цей показник становив - (88,75±1,73)%, що на 12 % більше, ніж у жінок з тривалішим постменопаузальним періодом, та на 10,9 % менше, ніж в жінок в доменопаузальному періоді. Z-рахунок у жінок з тривалим періодом постменопаузи практично вдвічі менший аналогічного показника, ніж у жінок в доменопаузальний період, що свідчить про більші втрати кісткової маси саме в період постменопаузи.

Так, результати проведеного дослідження демонструють, що наявність тривалої постменопаузи у жінок з астенічною тілобудовою та нормальним або зниженим ІМТ є сприятливим фактором щодо виникнення та прогресування системних втрат кісткової маси.

Згідно з літературними даними (Коваленко В. М., 2007) тривалість захворювання на ОА перебуває в тісному взаємозвязку зі структурним станом кісткової тканини, тому наступна частина дослідження була спрямована на вивчення впливу тривалості захворювання ОА на основні денситометричні параметри.

Результати дослідження показали, що МЩКТ знижується із зростанням тривалості захворювання: так, у хворих з тривалістю захворювання більше 10 років вона на 14 % менше, ніж у хворих з тривалістю захворювання до 5 років та на 10 % менше, ніж у хворих з тривалістю захворювання від 5 до 10 років.

Аналіз показників МЩКТ (г/см2) у L1-L4, показника Young Adult (YA), Age matched (%) в залежності від віку показав, що найбільш виражені втрати кісткової маси спостерігались в осіб похилого віку (60-74 років), в яких YA в середньому становив (72,45±1,25) % і старечого віку (75-89 років), в яких середні значення показника YA дорівнювали (71,33±0,88) %. Показник Т достовірно відрізнявся у порівнюваних групах хворих і мав тенденцію до прогресивного зниження відповідно віку хворих, так в хворих старечого віку він становив (-2,77±0,03), що в 2 рази менше, ніж у хворих зрілого віку, у яких цей показник дорівнював - (1,36±0,09).

Оцінка основних параметрів ліпідного спектру крові в залежності від наявності ОС продемонструвала достовірну різницю між порівнюваними групами хворих: так, у групі з ОС середні значення фракцій холестерину нижчі, ніж у хворих з МС. Вивчення коефіцієнта атерогенності показало, що у хворих з ОП його рівень в 1,7 разів менший, ніж у хворих з проявами МС.

Вивчення кореляційних взаємозвяків між ступенем остеодефіциту та антропометричними (статтю, віком, ІМТ) і клінічними характеристиками хворих (тривалістю захворювання, рентгенологічною стадією та ступенем функціональної недостатності суглобів) показало, що найбільший за силою взаємозвязок спостерігається між показником Т та тривалістю менопаузи, коефіцієнт кореляції при цьому становить (r=-0,63), між ІМТ та показником Т виявлено, такий самий за силою (r=0,63) тісний, але зворотній за напрямком взаємозвязок.

Згідно з отриманими даними, із зростанням ІМТ у хворих, спостерігається зростання показника Т, що свідчить про збільшення МЩКТ у вигляді остеосклерозу. Це відповідає літературним даним (Семенів І. П., 2003) про остеопротекторну роль жирової тканини у хворих з підвищеним ІМТ.

Динаміка артралгічного статусу була найбільш вираженою у хворих, які отримували МТ1, що передбачала використання Зинаксину омега-3, так індекс Лекена у групі хворих з МС після проведеного лікування МТ1 зменшився в 1,9 разів у порівнянні з вихідним станом, тоді як СТ сприяла зменшенню цього показника лише в 1,4 рази.

Динаміка досліджуваних індексів у хворих на ОА в поєднанні з ОС, які отримували (МТ2) була наступною: індекс Лекена зменшився з (11,77±0,49) до (6,13±0,29) балів, індекс WOMAC відповідно - з (5,76±0,17) до (2,90±0,16) см., тоді як СТ сприяла зменшенню індексу Лекена лише в 1,6 рази, а індексу WOMAC - у в 1,5 рази.

Аналіз впливу різних варіантів терапії на стан ліпідного обміну у хворих на первинний ОА продемонстрував чітку різницю даних показників у досліджуваних групах. У групі хворих з МС, які отримували стандартне лікування ОА основні параметри ліпідограми суттєво не відрізнялись до і після проведеного лікування, адже СТ не впливає на ліпідний обмін у хворих з ОА. На противагу їм у хворих, які отримували модифіковану терапію з використанням омега-3 ПНЖК, спостерігалась тенденція до нормалізації основних параметрів ліпідного спектру крові: рівень ЗХ знизився в 1,5 рази, рівень ТГ та ХСЛПНЩ знизився на 12 %, а рівень ХСЛПВЩ підвищився у порівнянні з вихідним у 1,3 рази відповідно. Коефіцієнт атерогенності в найбільшій мірі відобразив позитивну тенденцію до зменшення атерогенних фракцій холестерину: його показники після проведеної модифікованої терапії (МТ1) зменшились в 1,8 рази.

Слід відмітити, що у хворих з ОС вихідні рівні основних параметрів ліпідограми були нижчими, ніж аналогічні показники у пацієнтів з МС, а проведена стандартна терапія не вплинула на значення ЗХ, ХСЛПВЩ, ХСЛПНЩ та ТГ.

Оцінка параметрів ліпідограми після МТ2 показала, що їхні рівні практично не змінились у порівнянні з вихідними значеннями (р > 0,05).

Отже, згідно з отриманими результатами дослідження, можна зробити висновок, що модифікована терапія з використанням комбінованого препарату активного метаболіту вітаміну Д3 та кальцію карбонату практично не впливає на основні параметри ліпідного спектру крові. У хворих на первинний ОА без супутніх станів (ОС і МС), які отримували СТ, основні параметри ліпідного спектру крові суттєво не змінились після проведеного лікування. На противагу їм у групі хворих, яка отримувала МТ1, спостерігалась позитивна динаміка показників ліпідограми: рівень ЗХ після проведеної терапії зменшився на 15 %, а ХСЛПВЩ - збільшився на 4 %. Вміст ТГ зменшився на 5,5 % у порівнянні з пацієнтами, які отримували стандартну терапію, а рівень ХСЛПНЩ зменшився на 24 %, коефіцієнт атерогенності при цьому зменшився у 1,4 рази.

У хворих, які отримували модифікований варіант терапії (МТ2), значимих змін ліпідного обміну в динаміці лікування не спостерігалось.

На підставі отриманих результатів дослідження можна зробити висновок, що модифікована терапія (МТ1) сприяє нормалізації основних параметрів ліпідного спектру крові у пацієнтів з атерогенними дисліпідеміями на тлі метаболічного синдрому.

Аналіз основних параметрів денситометрії показав, що у хворих з верифікованим ОС, які отримували СТ, прослідковувалась наступна тенденція: показник УА зменшився з (79,46±1,65) до (78,85±1,63), коефіцієнт Т відповідно з - (-2,02±0,16) до (-2,08±0,17). У хворих, які отримували МТ2 спостерігалось покращення стану мінеральної щільності кісткової тканини: МЩКТ зросла з (0,931±0,02) до (0,959±0,02) г/см2, показник УА з (77,00±1,46) до (81,35±1,43), Т - коефіцієнт зріс з (-2,26±0,15) до (-1,84±0,14), коефіцієнт Z збільшився з (-1,34±0,11) до (-0,97±0,11). Відмічено зростання показника BMC з (48,47±1,17) до (50,76±1,20). Приріст інших параметрів денситометрії (площі, висоти і ширини хребців) не був достовірно вираженим, однак прослідковувалась тенденція до їх зростання.

Таким чином можна зробити висновок, що СТ остеоартрозу не демонструє достовірного остеотропного ефекту.

Модифікована терапія з використанням комбінованого препарату карбонату кальцію та активного метаболіту вітаміну Д3 - кальцитріолу Форкалу плюс сприяє зростанню МЩКТ.

Таким чином, диференційований підхід до лікування остеоартрозу зумовлений наявністю у пацієнтів дисліпідемічних змін та ОС, які потребують відповідної медикаментозної корекції.

У відповідності з отриманими результатами проведеного дослідження встановлено, що використання Зинаксину омега-3 в якості симптомо-модифікуючої терапії сприяє нормалізації основних параметрів ліпідного спектру крові у хворих з супутнім метаболічним синдромом та дозволяє знизити інтенсивність больових відчуттів.

Корекція змін МЩКТ шляхом додавання до стандартної терапії активного метаболіту вітаміну Д3 та кальцію карбонату сприяє позитивній тенденції артралгічного статусу і збільшення кісткової маси в межах (2,92±0,02)% в шестимісячний термін.ліпідний остеоартроз кістковий медичний

У дисертації представлено теоретичне узагальнення результатів і нове вирішення наукового питання, що полягає у вивченні особливостей порушень ліпідного обміну та мінеральної щільності кісткової тканини та підвищенні ефективності лікування хворих на остеоартроз із супутніми дисліпідеміями та остеопенічним синдромом шляхом поглибленого дослідження взаємозвязків між клінічним перебігом захворювання та порушеннями ліпідного обміну і мінеральної щільності кісткової тканини як передумови обґрунтування та внесення в комплексне лікування препарату з вмістом омега-3 поліненасичених жирних кислот та імбирю для корекції дисліпідемії та комбінованого препарату активного метаболіту вітаміну Д3 - кальцитріолу та кальцію карбонату з метою корекції остеопенічного синдрому.

1. Встановлено, що у 37,4 % хворих на первинний остеоартроз мають місце порушення ліпідного обміну, що проявляються зростанням рівнів загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів. Дисліпідемічні процеси, що спостерігаються у хворих з супутнім метаболічним синдромом прямо взаємоповязані з індексом маси тіла (r=0,59) (р<0,05); обводом талії (r=0,57) (р<0,05); систолічним артеріальним тиском (r=0,29) (р<0,05); статтю хворих (r=0,24) (р<0,05). Констатовано достовірно вищі рівнів тригліцеридів та ліпопротеїнів низької щільності (р<0,05) у жінок в постменопаузальному періоді у порівнянні з жінками в доменопаузі.

2. Особливості клінічного перебігу остеоартрозу за наявності порушень ліпідного обміну полягають у більш (р<0,05) вираженій інтенсивності артралгічного синдрому за індексом WOMAC та Лекена та переважним ураженням колінних, кульшових суглобів, тоді як у пацієнтів без дисліпідемій домінує ураження суглобів кистей з вузликами Гебердена і Бушара.

3. Остеопенічний синдром спостерігався у 26 % хворих на первинний остеоартроз, з яких остеопороз діагностовано у третині випадків. Остеопенічні процеси, що супроводжуються прогресивною втратою кісткової маси, взаємоповязані з індексом маси тіла (r=0,63) (р<0,05), наявністю і тривалістю постменопаузи (r =-0,63) (р<0,05), віком хворих (r=-0,42) (р<0,05).

4. У хворих з метаболічним синдромом встановлено достовірно (р?0,05) вищі показники індексів WOMAC та Лекена. У групі хворих з остеопенічним синдромом та остеопорозом достовірної різниці досліджуваних індексів не виявлено.

5. У хворих з первинним остеоартрозом і супутнім остеопенічним синдромом встановлено достовірно (р<0,05) більшу ефективність кальцитріолу та кальцію карбонату (Форкалу плюс) в порівнянні з стандартною терапією. Включення в комплексну терапію препарату Форкал плюс позитивно впливає на динаміку артралгічного статусу за індексами WOMAC та Лекена і збільшує кісткову масу в межах 2,92±0,02 % (за показником МЩКТ) в шестимісячний термін.

6. Встановлено, що використання Зинаксину омега-3 в якості симптомо - модифікуючої терапії пришвидшує регрес основних клінічних проявів захворювання, сприяє зменшенню артралгій за індексами WOMAC та Лекена та за своєю ефективністю не уступає традиційним хондропротекторам, сприяючи нормалізації рівнів загального холестерину (р<0,05), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (р<0,05) та тригліцеридів крові (р<0,05) у хворих з супутнім метаболічним синдромом.

Практичні рекомендації.

У хворих на первинний остеоартроз із нормальним та зниженим індексом маси тіла та у жінок в постменопаузальному періоді доцільно вивчати стан мінеральної щільності кісткової тканини шляхом проведення рентгенівської денситометрії з метою зниження ризику розвитку остеопорозу. У хворих на первинний остеоартроз з підвищеним індексом маси тіла, ожирінням та метаболічним синдромом доцільно вивчати ліпідний спектр крові та проводити моніторинг рівнів ЗХ, ХСЛПНЩ та ТГ в динаміці лікування з метою своєчасної діагностики дисліпідемій.

Хворим на остеоартроз з діагностованим метаболічним синдромом та наявними порушеннями ліпідного обміну з метою оптимізації ефективності лікування рекомендовано до лікувального комплексу включати Зинаксин омега-3 у дозі 1 капсула 2 рази на добу протягом місяця, надалі по 1 капсулі 1 раз на день наступні 5 місяців в якості симптомо - модифікуючої та альтернативної хондропротекторної терапії.

Хворим на остеоартроз з діагностованим остеопенічним синдромом з метою корекції остеодефіциту та регресу клінічних проявів захворювання доцільно до стандартної терапії остеоартрозу включати препарат Форкал плюс у дозі 1 капсула двічі на день 6 місяців.

Поширеність метаболічного синдрому у хворих на первинний остеоартроз / C. Сміян, C. Гусак, Н. Грималюк, О. Маховська, Л. Задорожна, Л. Легка, Ж. Антюк // Сучасні аспекти діагностики та лікування в ревматології і кардіології : всеукр. наук.-практ. конф., (Вінниця, 13-14 груд. 2007 р.). - Вінниця, 2007. - С. 82.

Особливості лікування первинного остеоартрозу у пацієнтів з метаболічним Х синдромом / С.І. Сміян, С.Р. Гусак, Н.В. Грималюк, О.С. Маховська, Л.В. Задорожна, Л.Л. Легка, Л.С. Бабінець // Вісник наукових досліджень. - 2008. - № 1. - С. 25-28.

Гусак С.Р. Особливості лікування первинного остеоартрозу у хворих з метаболічним синдромом / С.Р. Гусак // Матеріали XII міжнар. медичного конгресу студентів та молодих вчених. - Тернопіль : Укрмедкнига, 2008. - С. 9.

Сміян С.І. Оцінка ефективності лікування остеоартрозу у пацієнтів з надмірною масою тіла і метаболічним синдромом / С.І. Сміян., C.P. Гусак // Внутрішня медицина. - 2008. - № 4 (10). - С. 49-54.

Гусак С.Р. Оцінка ефективності лікування первинного остеоартрозу у пацієнтів з метаболічним синдромом / С.Р. Гусак // Здобутки та перспективи внутрішньої медицини : всеукр. наук.-практ. конф., 13-14 жовт. 2008 р. : матеріали конф. - Тернопіль, 2008. - С. 33-34.

Гусак С.Р. Структурно-функціональний стан кісткової тканини і ліпідний обмін у хворих з первинним остеоартрозом залежно від індексу маси тіла / С.Р. Гусак // Здобутки клінічної і експериментальної медицини : зб. матеріалів підсумкової наук.-практ. конф., 13 черв. 2008 р. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2008. - С. 48.

Размещено на .ru