Порівняльно-правова характеристика джерел сучасного мусульманського права - Автореферат

Львівський національний університет імені Івана ФранкаА для функціонування належного механізму взаємодії необхідно зясувати природу та особливості як джерел релігійних, так і джерел сучасного національного та міжнародного позитивного права у мусульманських правових системах, а також здійснити їх порівняльно-правову характеристику. Активізація такої діяльності у сучасних умовах відповідає економічним інтересам нашої держави, а геополітичне становище України дозволяє сприяти діалогу між мусульманськими та західними державами. Проте, загальнотеоретичний та порівняльно-правовий аналіз джерел мусульманського права та сучасних джерел позитивного права у мусульманських правових системах під кутом зору проблем формування механізму міжцивілізаційної взаємодії, діалогу мусульманського та західного світу у вітчизняній науці на монографічному рівні не здійснювався. виявити подібні та відмінні ознаки зовнішніх форм (джерел) права у мусульманських правових системах; Застосування формально-логічних методів дозволило виявити основні ознаки мусульманського права та уточнити його дефініцію; системний метод дозволив розглянути джерела мусульманського права як елементи цілісності (системи) та їх взаємодію (взаємозвязки) у межах системи; структурно-функціональний метод дозволив виявити будову національних систем джерел права та розглядати відповідні джерела мусульманського та сучасного позитивного права у межах такої системи.Водночас, проблеми мусульманського права, що висвітлювалися у зарубіжній, зокрема арабській, юридичній літературі аналізуються або з позицій ісламської концепції права, що звужує розуміння співвідношення із позитивним правом, або з позицій європейського праворозуміння, що не завжди є реальним відображенням мусульманського права. При цьому, звертається увага на те, що і дотепер у юридичній літературі відсутня однозначність у визначенні поняття мусульманського права, його юридичної природи, співвідношення джерел релігійного та національного та міжнародного позитивного права. У межах даного підтипу група мусульманських правових систем характеризується наявністю релігійних джерел, які дотепер регулюють певні сфери суспільних відносин, а також наявністю інших зовнішніх форм (джерел) права, зокрема, великої кількості нормативно-правових актів; ідентифікацією системи джерел права в основному за моделлю континентального права. Порівняльно-правовий метод як спосіб пізнання правових явищ, що складається із системи прийомів, за допомогою яких виявляються подібні та відмінні ознаки, дозволив проаналізувати зовнішні форми (джерела) права у сучасних правових системах, зясувати характер взаємодії та умови належного функціонування механізму взаємодії релігійного та позитивного права. Розділ 2 "Генезис джерел права в мусульманських правових системах" містить два підрозділи, в яких характеризуються основні передумови формування джерел мусульманського релігійного та позитивного права.Підрозділ 3.1 "Основні джерела мусульманського права" присвячений аналізу основоположних джерел мусульманського релігійного права: Корану та Сунни, оскільки більшість норм мусульманського права виникла в результаті доктринальних розяснень загальних принципів та приписів, що містяться у цих джерелах. У роботі приділяється увага таким джерелам мусульманського права, як іджма, кіяс та іншим джерелам релігійно-звичаєвого права, а також загальнотеоретичній характеристиці норми мусульманського права та порівняльному аналізу з нормою позитивного права. На даному етапі розвитку системи джерел права у мусульманських правових системах містять нормативно-правові акти (Конституції, кодекси, закони та підзаконні акти), правові судові прецеденти, міжнародні договори, правові звичаї, правові доктрини. У підрозділі зроблено висновок, що сфери регулювання суспільних відносин у межах джерел позитивного права значно розширюються, а норми мусульманського релігійного права часто трансформуються у норми позитивного права. Аналіз практики застосування джерел мусульманського релігійного та позитивного права дозволив зробити висновок, що у сучасних мусульманських правових системах посилюється регулятивний дуалізм; звужуються сфери дії мусульманського релігійного права та розширюються сфери дії позитивного права; зростає роль релігійних принципів та збільшується їх кількість у джерелах позитивного права; хоча їх трансформація у різних арабських державах є відмінною; посилюються розбіжності у врегулюванні суспільних відносин мусульманським релігійним та позитивним правом; виникає потреба у формуванні стійкого механізму взаємодії мусульманського та позитивного права.Виявлено такі ознаки мусульманського релігійного права: релігійний характер його норм, що обєктивуються через релігійні джерела та юридичну практику, звичаї; переважання обовязків над правами; казуальний характер конкретизованих приписів; забезпечуються мусульманською спільнотою; більшість норм потребують тлумачення, що здійснюється основними правовими школами.

Основний зміст роботи