Порівняльний аналіз з оподаткуванням прибутку в європейських країнах - Дипломная работа

Головна мета податкової системи повинна полягати в забезпеченні надходжень податків у бюджет. Податкова система може мати значний вплив на діяльність і поводження платників податків. Так, наприклад, якщо є бажання захистити від конкуренції вітчизняні підприємства окремого сектора економіки, то можна підвищити податки на підприємства - конкуренти або на продукцію таких підприємств. Цього можна досягти за допомогою більш прогресивної податкової системи, при якій особи з високими доходами будуть сплачувати податок на доход по високим, майже конфіскаційним, ставкам податку - від 80 до 90 відсотків. Однак він також може обумовити скорочення інноваційних проектів і інвестиційної діяльності, оскільки монетарні наслідки такої діяльності у випадку успіху будуть обкладатися податками по більш високих ставках - від 80 до 90 відсотків.Виходячи з необхідності якнайповнішого задоволення потреб держави у фінансових ресурсах, а також в цілях виконання податками покладених на них функцій, держава встановлює сукупність податків, які повинні стягуватися за єдиними правилами і на єдиних принципах. Другий підхід в реалізації принципу рівності і справедливості полягає в здатності платника податків платити податки. Але законодавець будь-якої країни повинен прагнути того, щоб не припустити значної нерівномірності в розподілі тяжкості податкового тягаря по різних категоріях платників податків, що розрізняються по соціальному складу, роду занять, місцю проживання і т.д., а також не припустити різного рівня оподаткування осіб з приблизно рівними доходами. Принцип відповідності стягуваних податків з доходами платників податків полягає не тільки в тому, що після сплати податку у платника податків повинні залишатися засоби, достатні для нормальної життєдіяльності і розширення економічної діяльності, але і в тому, що в окремі періоди, а саме в період внесення податкових платежів, останні не повинні перевищувати рівня поточних надходжень. У Декларації визначається загальна сума валових доходів платника податку, отриманих (нарахованих) від усіх видів діяльності за податковий період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах (рядки з 01 по 01.6); сума коригування валових доходів, яка включає до свого складу зміну суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) (рядок 02.1), самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів (рядок 02.2), врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості (рядок 02.3), скоригований валовий дохід (рядок 03).На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і відрахувань регулюється 28 законами. Хоч податки відіграють значну роль в економіці всіх зарубіжних країн, в Україні ми маємо один із найвищих (навіть порівняно з постсоціалістичними країнами) рівнів оподаткування. Неможливість акумулювати за цих умов достатні доходи в державний бюджет призводила до найпростішого виходу з важкої ситуації - підсилення податкового пресу на тих, хто ще сплачував податки. Структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб, низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системи прямих податків. Тому з думкою про те, що основу податкової системи повинні становити прямі податки, можна погодитися в тому разі, якщо мовиться про стратегічний напрям реформування податкової системи України, а не про напрям її зміни найближчим часом.

На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і відрахувань регулюється 28 законами. Усього за чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків, зборів і відрахувань та 14 місцевих податків і зборів.

Конституцією України закріплено положення про те, що система оподаткування встановлюється лише законами України. Це потребує приведення усього податкового законодавства у відповідність із Конституцією України і водночас створює підґрунтя для удосконалення системи оподаткування.

Чинна податкова система зазнає критики як з боку наукових кіл, так і з боку підприємців, політичних діячів, депутатів. Однак дедалі очевиднішим стає, що ця критика ґрунтується на емоційних і поверхових оцінках економічної дійсності, вона позбавлена глибокого аналізу фінансових звязків в економіці, усвідомлення дійсних потреб держави у фінансових ресурсах для виконання покладених на неї функцій щодо регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки, підтримання на належному рівні суспільного добробуту, обороноздатності, систем державного управління.

На сьогодні є підстави стверджувати, що податкова система виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на субєктів господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби у кредитних ресурсах. Дуже негативно вплинули на результати господарської діяльності субєктів нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектора економіки, ухилень від оподаткування, затримки податкових надходжень.

Розглянемо основні риси податкової системи України.

І. Хоч податки відіграють значну роль в економіці всіх зарубіжних країн, в Україні ми маємо один із найвищих (навіть порівняно з постсоціалістичними країнами) рівнів оподаткування. До обєктивних причин, що зумовлюють його, можна віднести: 1. Неможливість одночасного реформування відносин власності. Існування ж державної власності й державних підприємств викликає необхідність їхньої певної державної підтримки, а в умовах існування платежів із прибутку цих підприємств - зміни їх відповідною системою податків, які б давали змогу акумулювати достатні для такої підтримки кошти.

2. Неможливість повної і швидкої комерціалізації охорони здоровя, освіти, науки, культури, які потребують значних державних коштів.

3. Необхідність зростання державних витрат на соціальний захист населення внаслідок падіння рівня життя під впливом економічної кризи та інфляцій.

Отже, основні причини, що зумовлюють високий рівень оподаткування в Україні, лежать у площині субєктивного фактору. Основні серед них такі: 1. Зволікання з ринковими перетвореннями в Україні, яке стало на заваді скороченню витрат державного бюджету, а отже, і зменшенню рівня оподаткування.

2. Помилки у проведенні податкової політики, які породили значні масштаби ухилення від оподаткування. Неможливість акумулювати за цих умов достатні доходи в державний бюджет призводила до найпростішого виходу з важкої ситуації - підсилення податкового пресу на тих, хто ще сплачував податки.

3. Зростання дефіциту державного бюджету, що сталося через помилки у політиці державних витрат, яке також супроводжувалося пошуком шляхів збільшення державних доходів, а єдиним засобом такого збільшення вважалося підвищення загального рівня оподаткування.

Таким чином, рівень податкового тягаря в Україні можна оцінити як надмірний у тому смислі, що він вищий, ніж зумовлений обєктивними причинами і обставинами.

ІІ. Співвідношення прямих і непрямих податків в Україні протягом років. Структура податкової системи України підтверджує ту закономірність, згідно з якою в умовах низького рівня доходів юридичних і фізичних осіб, низького рівня податкової культури, недосконалості фіскального законодавства і роботи податкових служб неможливо забезпечити переважання в структурі податкової системи прямих податків. В Україні чинником, що підсилює цю закономірність, є падіння реальних доходів підприємств, зростання числа збиткових підприємств в умовах однієї з найглибших економічних криз. За цих обставин збереження порівняно значної ролі прямих податків може бути забезпечене лише шляхом надмірного оподаткування як юридичних, так і фізичних осіб, що руйнує стимули до економічної діяльності, а саме: оподаткування таких особистих доходів, які в усьому світі або взагалі не оподатковуються, або оподатковуються за більш низькими ставками, а також штучне завищення оподатковуваного прибутку шляхом зниження таких складових собівартості, як зарплата й амортизація.

Закономірне, а не штучне підвищення ролі прямих податків може бути забезпечене тільки внаслідок загальної зміни економічної ситуації в країні: економічного піднесення, зростання особистих доходів і доходів підприємств.

Тому з думкою про те, що основу податкової системи повинні становити прямі податки, можна погодитися в тому разі, якщо мовиться про стратегічний напрям реформування податкової системи України, а не про напрям її зміни найближчим часом.

ІІІ. Пряме оподаткування в Україні базується на двох основних видах податків: податку на прибуток підприємств і прибутковому податку з громадян.

Глибинною причиною відмінностей у структурах прямого оподаткування є відмінності у структурі ВВП. Так, якщо в розвинутих країнах частка оплати праці у 1996 р. становила 60,6% у США, 56,4% в Японії, 54,5% у Німеччині, частка прибутку відповідно: 30,8%, 37%, 34,2%, то в Україні у 1998 р. при частці прибутку 30,8% частка зарплати становила лише 33,8%.

Важливою причиною високої частки податку на прибуток підприємств (зокрема причиною багаторазового перевищення часткою цього податку частки особистого прибуткового податку) є особливість податкової політики в Україні, що проявляється у встановленні надмірного податкового тягаря на підприємства. Цей тягар надмірний внаслідок особливостей обліку фінансових результатів в Україні (за підрахунками спеціалістів, 30-процентне оподаткування прибутку, розраховане у відповідності з чинною в Україні методикою, дорівнювало 48-54-процентному оподаткуванню у відповідності з моделлю, запропонованою основами Світового податкового кодексу).

IV. Структура непрямих податків в Україні характеризується переважанням ПДВ і відрахувань у фонди: Пенсійний, зайнятості та соціального захисту населення.

Щодо зростання ролі ПДВ, то воно хоч і відбиває загальну тенденцію, властиву більшості розвинутих країн, усе ж є надмірним: частка ПДВ в доходах бюджету України вища, ніж у розвинутих країнах, а частка акцизного збору занадто низька. У багатьох країнах структура непрямих податків урівноваженіша або характеризується переважанням частки універсальних акцизів над часткою специфічних акцизів у 1,5-2 рази.

Особливість структури непрямих податків в Україні має як обєктивні, так і субєктивні причини. До обєктивних причин можна віднести те, що по-перше, в розвинутих країнах унаслідок високого рівня доходів більшості населення (60% - середній клас) коло покупців підакцизних товарів ширше, ніж в Україні, де чималий контингент населення купує лише два види підакцизних товарів - горілчані й тютюнові вироби; по-друге, в умовах економічної кризи, інфляції, падіння рівня доходів, зростання масштабів тіньової економіки ПДВ є одним із найефективніших у фіскальному плані податків.

До субєктивних причин, що зумовлюють структуру непрямого оподаткування в Україні, можна віднести причини, породжені особливостями податкової політики з її фіскальною спрямованістю, недосконалістю, яка є наслідком як незначного досвіду проведення самостійної податкової політики, так і відсутністю достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів.

Таким чином, у цілому структура податкової системи України відповідає загальним закономірностям, властивим розвитку податкових систем. Ці закономірності становлять обєктивну межу податкової системи України на сучасному етапі. Зміна основних характеристик цієї системи можлива лише за умови усунення причин, що їх зумовлюють, тобто зміни певних параметрів соціально-економічної системи України.

Податкова система України пройшла певний період свого становлення й нині перебуває на етапі удосконалення. З огляду на це актуальним є наукове обґрунтування основ податкової системи.

Уся система оподаткування діє у соціально-економічному середовищі й має звязок із ним через законодавчі акти. Метою системи є створення фінансових умов для виконання державою економічних і соціальних функцій. Цілі соціально-економічні системи завжди множині. Система оподаткування не буде ефективною, якщо вона виконуватиме тільки основну функцію - фіскальну. Фінансова практика виробила, а наука сформулювала ряд критеріїв, яким відповідає ефективна система оподаткування.

Податкова система може вважатися ефективною за двох умов: коли фінансово забезпечується виконання функцій держави і коли достатньо виконуються основні принципи оподаткування.

Становлення податкової системи України відбувається у важких економічних, соціальних і політичних умовах. Складність економічних умов полягає в тому, що в Україні відбувається економічний спад, економіка перебуває на перехідному етапі від централізовано-планової до ринкової. Складність соціальних умов - в успадкованій від минулого системі соціального захисту, яка більшою мірою зорієнтована на державний бюджет і меншою - на заощадження громадян. Складність політичних умов полягає у відсутності в політичної еліти єдності щодо напрямків економічних реформ, а як наслідок, і єдності щодо податкової системи.

Крім того, треба вести постійну просвітницько-пропагандистську роботу з платниками податків як щодо розяснення їм податкового законодавства, так і щодо “втілення” у їхню свідомість ідеї про необхідність і неминучість сплати податків. Для цього при ДПА створюються відділи для роботи з платниками податків, ухвалено проект довгострокової програми з формування високої податкової культури населення та ідю створення асоціації платників податків як громадської організації. Але відсутність традицій сплати податків в Україні ще довго даватиметься взнаки, і це одна із причин того, що прогресивне податкове законодавство в Україні дає менший ефект, ніж у тих же розвинутих європейських країнах.

Відсутність усталених інститутів податкової системи призводить до нестабільності податкового законодавства. Уряд і законодавці змушені весь час шукати такий варіант податкового законодавства, який, з одного боку, врахував би досвід економічно розвинутих країн, а з другого, відповідав би “традиціям” і “звичкам” платників податків. Закони можна змінити швидко, а звички змінюються тільки поступово. Законодавство можна змінювати щороку, а ефект буде той самий. Тому у процесі вдосконалення податкового законодавства необхідно врахувати специфічні, економічні, соціальні й політичні умови України.

Україна ще не визначилася із стратегією свого розвитку, передусім із тим, яку модель економіки вона будує і якою має бути властива їй модель державного регулювання. Також було б стратегічною помилкою розробити Податковий кодекс на основі певної моделі податкової системи, не визначивши модель державного регулювання економіки. Адже одним із основних принципів оподаткування має бути принцип достатності податків для виконання конституційно закріплених функцій держави, які визначаються концепцією державного регулювання економіки.

Податкова система країни є продуктом не лише економічного, а й політичного розвитку суспільства. Вона віддзеркалює інтереси різних суспільних груп та політичних партій і становить результат консенсусу, до якого прийшли ці сили в процесі ухвалення податкових законопроектів.

Усе це й вимагає нетрадиційного підходу до кодифікації податкової системи України. Результатом такого підходу можуть бути, з одного боку, стабілізація основ оподаткування, закладення підвалин цілісної податкової бази, з другого - створення сприятливих умов для вдосконалення механізму нарахування і стягнення податків.

Размещено на .ru