Порівняльний аналіз як метод інтерпретології (на прикладі фортепіанного виконавства) - Автореферат

В науковій, виконавській та педагогічній діяльності порівнюються наукові концепції, музичні твори та жанрові моделі композиторської творчості, які стають обєктами виконавської інтерпретації; окремі засоби виконавської семантики (фактура, артикуляція, динаміка, темпо-ритм тощо), виконавський стиль. Містить виклад методик порівняльного аналізу з точки зору виконавця як субєкта наукової діяльності. (У цьому випадку виконавець перетворюється на аналітика - субєкта ІІ роду). Запропонована дефініція містить власний когнітивний вектор (порівняно з музикознавчим тлумаченням); серед інших категорій теорії виконавства вона розвиває один з її напрямків - порівняльний аналіз в аспекті виконавського мислення. На основі емоційно-слухового сприйняття виконавської версії та результатів інтонаційно-драматургічного аналізу авторського тексту виконавець (субєкт ІІ роду) трактує виконавський текст (=виконавська семантика) музичного твору: характер звуковидобування (артикуляція, темброве забарвлення, педалізація); інтонування (розподіл інтонаційно-смислового навантаження всередині мотивів, фраз та в великих музичних побудовах, переінтонування тематизму); фразування (прагнення до цілісності або дискретності тематичних елементів); фактурна організація (диференціація, нашарування тощо); темпо-ритм форми (тенденція до ритмічного обєднання цілого, або до використання вільної агогіки, rubato); динамічна партитура (використання контрастної або хвильової динаміки, співвідношення та динамічний баланс в фактурних пластах);Виявлено науково-теоретичну та практичну значущість порівняльного аналізу виконавської драматургії в структурі наукового моделювання виконавського процесу. По-перше, порівняльний аналіз у якості метода інтерпретології сприяє розвитку аналітичної діяльності та мислення музиканта-виконавця. Нарешті, порівняльний аналіз сприяє виявленню жанрово-стильових та ментально-національних особливостей виконання. Для виконавця інтонаційна драматургія музичного твору є базовою основою пошуків інтерпретації, при цьому, на її обєктивній основі виникає множина виконавських концепцій. Аналіз виконавської драматургії припускає чотири стадії вивчення композиторського тексту: реконструкція руху думки виконавця (субєкт I роду) в процесі сприйняття музичного твору як артефакту; осмислення інтонаційно-драматургічної структури композиторського тексту (субєкт ІІ роду); відтворення музичної драматургії крізь призму творчої особистості інтерпретатора; аналіз виконавської драматургії, що призводить до розуміння виконавського стилю.

інтерпретологія виконавський творчій

На основі всебічного дослідження порівняльного методу в контексті виконавського мистецтва музичної інтерпретації зроблено узагальнення щодо мети дослідження та його проблематики.

1. Свідоцтвом затребуваності сучасної інтерпретології є обґрунтування категоріального апарату порівняльного методу аналізу феноменів виконавської діяльності: · інтерпретування як „інтелектуально-організована діяльність музичного мислення ” (за В. Москаленком);

· духовність як фундаментальний принцип виконавської інтерпретації;

· музичний текст у двох значеннях: композиторський (авторський) - виконавський (інтерпретація);

· виконавська драматургія як предмет порівняльного аналізу зі своїм когнітивним вектором;

· виконавська семантика (специфіка мислення засобами фактури, артикуляції, темпо-ритму, динаміки, тембрової драматургії тощо);

· поетика як система принципів структурування виконавського мислення.

2. Виявлено науково-теоретичну та практичну значущість порівняльного аналізу виконавської драматургії в структурі наукового моделювання виконавського процесу. По-перше, порівняльний аналіз у якості метода інтерпретології сприяє розвитку аналітичної діяльності та мислення музиканта-виконавця. По-друге, він спрямований на осмислювання змісту виконавських концепцій та їх науковий опис. Нарешті, порівняльний аналіз сприяє виявленню жанрово-стильових та ментально-національних особливостей виконання.

3. Визначено критерії порівняльного аналізу виконавської драматургії одного й того ж твору: - адекватність виконання (максимальна наближеність до композиторського стилю);

- творче переосмислення (створення власної оригінальної концепції);

- спадкоємність національних традицій, які увиразнюють індивідуальні та типологічні риси виконавського стилю (належність до певної виконавської школи).

4. Виявлено взаємодію композиторського та виконавського текстів. Для виконавця інтонаційна драматургія музичного твору є базовою основою пошуків інтерпретації, при цьому, на її обєктивній основі виникає множина виконавських концепцій.

5. Структуровано зміст виконавської драматургії як предмету порівняльного аналізу, який залежить від таких настанов: - виконавське мислення (як цілісне світобачення виконавця);

- емоційно-образні та психофізіологічні особливості виконавця (тип темпераменту), що впливають на темпо-ритм виконавської форми та часопростір;

- належність інтерпретатора до певної виконавської школи, національних традицій.

Запропонована дефініція „виконавська драматургія” є смислоутворюючою для більш високих рівнів осмислення виконавського процесу (особистісна концепція, індивідуальний стиль окремих інтерпретаторів).

6. Розроблено авторську методику аналізу виконавської драматургії з урахуванням однієї жанрової моделі (соната), історико-стильового контексту (російська музика кінця ХІХ - початку ХХ ст.) та множинності виконавських концепцій. Аналіз виконавської драматургії припускає чотири стадії вивчення композиторського тексту: реконструкція руху думки виконавця (субєкт I роду) в процесі сприйняття музичного твору як артефакту; осмислення інтонаційно-драматургічної структури композиторського тексту (субєкт ІІ роду); відтворення музичної драматургії крізь призму творчої особистості інтерпретатора; аналіз виконавської драматургії, що призводить до розуміння виконавського стилю.

7. Охарактеризовано можливості компютерних технологій в аспекті виявлення специфіки фортепіанного виконавства: - компютерний аналіз авторського тексту уточнює та аргументує результати, які здобуті за допомогою інтонаційно-драматургічного та слухового аналізів (темпо-ритм, інтонування, динамічний профіль, артикуляція, виконування фактурних елементів, темброва характеристика, емоційно-образне наповнення);

- обєктивний аналіз звукового фрагменту, точність якого підтверджується кількісними покажчиками (децибели, мілісекунди);

- документальна фіксація музичного звучання у вигляді графіків, діаграм, спектрограм, цифрових даних.

8. Запропонований аналіз генеалогії Харківської фортепіанної школи виявляє значущість як окремих носіїв традиції, так і „перехресних звязків” та впливів між ними, що підтверджують причетність системи „вчитель - учень” до досягнень світового фортепіанного виконавства.

Методологія порівняльного аналізу в інтерпретології розкриває свій зміст на основі взаємодії декількох методик аналізу: - порівняльно-генетичний (історична еволюція наукових концепцій в аспекті оцінного аналізу базових категорій та виявлення зміни парадигм наукового мислення);

- жанрово-інтерпретаційний (вплив виконавських концепцій на трансформацію жанрової моделі);

- порівняльно-типологічний аналіз виконавської драматургії музичного твору в різних інтерпретаціях (з метою виявлення стильової спрямованості інтерпретації виконавця);

- компютерний (у процесі порівняльного аналізу наочно відображується різниця між окремими рівнями виконавської драматургії).

Найбільш складними рівнями порівняльного аналізу, які потребують подальшої розробки, є: 1) особливості національного стилю виконавського мистецтва; 2) фактори розкриття спадкоємності традицій виконавських шкіл.

Таким чином, системний звязок найважливіших категорій, задіяних в науковому моделюванні виконавського мислення, надав можливість розкрити специфіку порівняльного аналізу як метода інтерпретології в контексті виконавського мистецтва. Обґрунтування порівняльного аналізу як розділу інтерпретології містить величезний потенціал для подальшої розробки теоретичних та практичних проблем фортепіанного виконавства.

1. Тищенко К.К методологии сравнительного анализа исполнительской интерпретации (на примере фортепианных сонат С. Рахманинова) / К. Тищенко // Традиции и новации в высшем архитектурно-художественном образовании / Харьк. гос. акад. дизайна и искусств. - Харьков, 2006. - № 1/3. - С. 97-102.

2. Тищенко К. Харьковская фортепианная школа: исполнительские традиции в культурно-исторической памяти / К. Тищенко // Пробл. взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. пр. - Харк. держ. ун-т мистец. ім. І.П. Котляревського. - Х., 2007. - Вип. 20. - С. 291-305.

3. Тищенко К. Сравнительный анализ как метод интерпретологии (на примере исполнений Большой сонаты П.И. Чайковского ор. 37) / К. Тищенко // Наук. вісн. НМАУ ім. П.І. Чайковського: Музично-творчий процес: наукові рефлексії. - К., 2008. - Вип. 72. - С. 201-207.

4. Тищенко К. Исполнительская драматургия как предмет сравнительного анализа / К. Тищенко // Актуальные проблемы высшего музыкального образования. - Н. Новгород, 2007. - Вып. 8. - С. 55-60.

5. Тищенко К. Виконавська драматургія Першої сонати С.В. Рахманінова як обєкт інтерпретації / К. Тищенко // Музичне і театральне мистецтво України в дослідженнях молодих мистецтвознавців : матеріали V Всеукр. наук.-творчої конф. студ. та аспірантів / Харк. держ. ун-т мистец. ім. І.П. Котляревського. - Х., 2005. - С. 41.

6. Тищенко К. Исполнительская интерпретация как категория исполнительства (на материале второй фортепианной сонаты ор. 36 С. Рахманинова) / К. Тищенко // Культура та інформаційне суспільство XXI століття : матеріали наук. конф. молодих учених / Харк. держ. акад. культури. - Х., 2006. - С. 135-136.

Размещено на .ru