Порівняльний аналіз стабільності урядів країн центральної Європи та України - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРоботу виконано на кафедрі політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (МОН України) Романюк Анатолій Семенович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри політології Одеська міська рада, начальник управління з міжнародних відносин, європейської інтеграції та звязків з Одеською діаспорою кандидат політичних наук, доцент Захист відбудеться 9 квітня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.17 Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: вул. Із дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: вул.Головні чинники змін: крах Радянського Союзу та соціалістичної моделі суспільного розвитку, що після Другої світової війни впливала на суспільно-політичні процеси в Центральній Європі; зміни в політичній, економічній і соціальній конструкції країн Центральної Європи, що означені у форматі переходу до постматеріального суспільства; пришвидшення інтеграційних процесів, коли країни Центральної Європи як окремий регіон поглиблюють рівень своєї значущості та самодостатності. Нові процеси зумовили необхідність порівняльного аналізу стабільності урядів країн Центральної Європи й України, вивчення особливостей і тенденцій функціонування урядів, які формувались у них після падіння Берлінського муру. простежити особливості розвитку виконавчо-законодавчих відносин, фаз напівпрезидентської системи правління та суть конфліктів у системі виконавчої влади в країнах Центральної Європи та Україні, на цій підставі виміряти урядову стабільність і порівняти отримані результати; Обєктом дисертаційної роботи є політичні системи країн Центральної Європи й України в сукупності політичних інститутів, які мають стосунок до стабільності урядів, а предметом - урядова стабільність у країнах Центральної Європи й в Україні. · зясовано взаємозвязок урядової стабільності та особливостей розвитку виконавчо-законодавчих відносин, фаз напівпрезидентської системи правління та суті конфліктів у системі виконавчої влади в країнах Центральної Європи й Україні: відмінності в силі позицій президентів за парламентської та напівпрезидентської форм правління впливають на дистанцію між найбільш і найменш стабільними з погляду урядових кабінетів країнами (показники урядової стабільності зростають у тих країнах, де спадає сила повноважень президентів, але загалом напівпрезидентські та парламентські системи проводять приблизно однаково стабільні уряди); урядова стабільність і конфлікти в системі виконавчої влади корелюються негативно (уряди в періоди конфліктів за рівнем, оціненим як низький, тривають довше, ніж уряди в періоди конфліктів за рівнем, оціненим як високий);У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження урядової стабільності" здійснено аналіз основних публікацій на дану тему, систематизовано напрацювання, що стосуються урядової стабільності, розглянуто методологічні моделі та принципи дослідження урядової стабільності, комплексно проаналізовано індикатори, способи й одиниці вимірювання урядової стабільності. Урядову рівновагу визначають як незмінність параметрів уряду в часі; урядову стаціонарність - як незмінність істотних системних характеристик уряду; урядову стійкість - як постійність складу, структури і функцій уряду на кожному етапі його розвитку; урядову мінливість - як процес функціонування уряду та інституційних і контекстуальних змін у ньому на кожному етапі його розвитку. Специфіка врахування індикаторів урядової стабільності впливає на існування різних підходів дослідження останньої: структури кабінету (вивчення розміру та кількості партій в уряді, ідеологічного складу урядів, типів коаліцій, присутності (відсутності) домінуючих партій), законодавчого органу (вивчення особливостей партійної сили в парламенті - фракціоналізації й ефективного числа партій), зовнішнього (оцінка непередбачуваних подій), міністерського складу кабінету (визначення тривалості міністрів і премєр-міністрів як індикатора урядової стабільності). Серед категорій, які описують способи вимірів урядової стабільності, використано такі: тривалість уряду (урядова тривалість) - час між початком і кінцем існування конкретного уряду; урядова довговічність - потенційна тривалість досліджуваного уряду на підставі впливу моделі його формування; індикатор загальної нестійкості урядів - щорічне середнє число завершень урядів, що спостерігаються між виборами; індикатор упередженої нестійкості урядів - щорічне середнє число змін в складі уряду; індекс урядової стабільності - відсотковий показник, що відображає яку частину від максимально можливого часу працював уряд.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ