Порівняльний аналіз правової системи Франції та Німеччини - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТКанонічне право-релігійно-правова система, що регулює суспільні відносини всередині громади, яка сповідує християнство. Назва цієї правової системи походить від грецького терміна «канон», який спочатку означав усяке знаряддя для проведення прямих ліній або для рівняння площин, але згодом його зміст змінився і ним почали називати правила християнської віри і життя.Традиційно в усіх науках базові (тобто загальнотеоретичні) дисципліни вважались ключовими обєктами досліджень, оскільки саме вони визначали загальний контекст розвитку та перспективи цих наук. В системі юридичних наук до таких дисциплін належить історія держави і права, рівно як і теорія держави і права. Без їх вивчення залишаться незрозумілими минуле, сучасний стан та подальші перспективи розвитку як окремих національних законодавств, так і права у світовому масштабі. До того ж, на сучасному етапі, в звязку з процесами глобалізації, що охопили різні сфери життя суспільства, в тому рахунку і правову, знову постає завдання провести порівняльну оцінку різних правових систем, вибрати з них найкраще, відкинути застарілі та недемократичні положення і норми, щоб на основі синтезу кращих елементів різних правових систем створити універсальну правову систему, яка буде найбільш оптимальною для всіх країн. Причому, для найбільш повного висвітлення даної теми потрібно не просто зробити констатацію наявного стану цих правовових систем (як це досить часто робиться), а подивитись на цю тему ширше - в її історичній ретроспективі та у звязку з порівняльним правознавством.На думку багатьох компаративістів , саме його слід вважати часом, коли з наукової точки зору зявляється система романо-германського права. Рене Давид характеризував цей період як такий, коли нове суспільство знову почало розуміти необхідність звернення до права, оскільки тільки право може забезпечити порядок і безпеку. Передові верстви суспільства вимагали від панівних класів того, щоб всі суспільні відносини базувалися тільки на праві, щоб був усунений режим анархії і сваволі. На вершині піраміди нормативно-правових актів у системі романо-германського права знаходяться конституції та конституційні закони, вища юридична сила яких та вплив на зміст і процес розвитку системи романо-германського права є беззаперечні. Проте не можна стверджувати, що ці правові системи Афро-Азіатського регіону належать до романо-германського права, оскільки романо-германське право вступає тут у складну взаємодію з мусульманським і звичаєвим правом.Становлення цієї правової сімї відбувалося на основі римського права. Романо-германські правові системи ніби продовжують римське право, вони є наслідком його розвитку. Ця наука у свою чергу визначила характер романо-германського права. У системі континентального права існують загальні принципи та ідеї, на основі яких формується і розвивається право. Це відрізняє романо-германське право від англосаксонського, де норми права створюються переважно судами при вирішенні спірних питань щодо конкретних випадків.Шлях еволюції романо-германської правової системи значною мірою визначався змінами у правовій системі Франції, яка виступала своєрідним законодавцем правової культури серед країн романо-германської правової системи. Певною мірою подібну до Франції роль у розвитку романо-германської правової системи відігравала також Німеччина. Романо-германська система права існує у Франції, Німеччині, Австрії, Бельгії, Голландії, Данії, Іспанії, Ісландії, Італії, Португалії, Норвегії, Люксембурзі, Монако, Швеції, Швейцарії, Фінляндії. Її з повною підставою можна називати нині системою (або родиною) континентального права: вона охоплює всі країни європейського континенту, за винятком Англії та Ірландії. Більше того, про романо-германської правової системи можна говорити навіть по відношенню до штату Луїзіана (колишня французька територія, приєднана в 1803 році до США), а також до канадської провінції Квебек, заселеній переважно французами (в якій у 1992 і 1995 рр. проводилися референдуми з питання про незалежність від Канади).Найважливішими документами цієї епохи, що зумовили становлення і подальший розвиток правової системи Франції, є Декларація прав людину і громадянина 1789 г., ряд конституційних актів періоду Революції і кодифікація найважливіших галузей права - 5 кодексів, підготовлених під наглядом, а іноді й за безпосередньої участі Наполеона: Цивільний кодекс 1804, Цивільного процесуального кодексу 1806, Торговий кодекс 1807, Кримінально-процесуальний кодекс 1808 р. і Кримінальний кодекс 1810 Більшість названих актів і понині зберігають свою юридичну силу: Декларація прав людини і громадянина вважається складовою частиною діючої Конституції 1958 р., а з 5 наполеонівських кодексів 3 (Цивільний, Торговий і Кримінального), хоч і зазнали значних змін, визнаються чинними, і лише 2 кодексу замінені новими: Кримінально-процесуальний - повністю і Цивільний процесуальний - частково.

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОМАНО - ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ

1.1 Історія розвитку Романо - Германської правової сімї

1.2 Особливості Романо-Германської правової системи

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ФРАНЦІЇ ТА НИМЕЧЧИНИ

2.1 Особливості правової системи Франції

2.2 Особливості правової ситеми Німеччини

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

ЗАГАЛЬНЫ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Шлях еволюції романо-германської правової системи значною мірою визначався змінами у правовій системі Франції, яка виступала своєрідним законодавцем правової культури серед країн романо-германської правової системи. Це знайшло своє відображення у законодавстві різних країн цієї правової системи, яке створювалися за зразком французьких кодексів. Певною мірою подібну до Франції роль у розвитку романо-германської правової системи відігравала також Німеччина.

Взагалі, розглядаючи поняття правової системи узагальнено, можна констатувати, що вона являє собою сукупність особливостей всіх державно-правових явищ, що властиві певній групі держав. Ці особливості сформувались історично під впливом різноманітних політичних, соціальних та економічних чинників і мають своїм наслідком сучасний стан права в цих країнах.

Романо-германська система права існує у Франції, Німеччині, Австрії, Бельгії, Голландії, Данії, Іспанії, Ісландії, Італії, Португалії, Норвегії, Люксембурзі, Монако, Швеції, Швейцарії, Фінляндії. Всі східноєвропейські (колишні соціалістичні країни знову повертаються до цієї системи. Її з повною підставою можна називати нині системою (або родиною) континентального права: вона охоплює всі країни європейського континенту, за винятком Англії та Ірландії. Дана родина права послідовно поширює свій вплив на іспаномовні держави Америки (Латинську Америку).

Більше того, про романо-германської правової системи можна говорити навіть по відношенню до штату Луїзіана (колишня французька територія, приєднана в 1803 році до США), а також до канадської провінції Квебек, заселеній переважно французами (в якій у 1992 і 1995 рр. проводилися референдуми з питання про незалежність від Канади).

Що стосується більшості країн Чорної Африки (колишніх колоній Бельгії, Німеччини, Італії, Іспанії, Португалії та Франції), то і їх торкнулося вплив цієї правової сімї. Цікаво відзначити, що навіть входять у Британську Співдружність націй острів Маврикій і Сейшельські острови досі перебувають під домінуючим впливом цієї системи. Вплив романо-германської правової сімї помітно і в азіатських державах, наприклад у Туреччині, колишніх радянських азіатських республіках, в Іраку, Йорданії, Сирії, Індонезії. Хоча в них діє також і мусульманське право.

Романо-германська правова система - велична будівля, споруджена європейською наукою - прагне показати юристам мету їхньої діяльності, словник і методи, орієнтувати їх у пошуках справедливих рішень. Ці характерні риси романо-германської правової системи особливо цікаво відзначити в наш час, коли знову стали говорити про європу і про європейському праві. Романо-германська правова система обєднала народи Європи, поважаючи при цьому й існуючі між ними відмінності, без яких Європа не була б тим, чим вона є, і такою, якою ми хочемо її бачити.