Порівняльне правознавство: природа та методологічне значення - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукТеоретичне значення має дослідження методологічного значення порівняльного правознавства та його місця в системі правових категорій наук. Проте, необхідно зазначити, що теоретичні проблеми інституту порівняльного правознавства в сучасній світовій та вітчизняній науці досліджені ще не достатньо. Ці дослідження залишили нам цінний матеріал щодо методики порівняльно-правових досліджень, видів порівняння, звязку порівняльного правознавства з іншими науками, започаткували аналіз порівняльно-правових досліджень як особливого напрямку радянського правознавства. В Україні становлення порівняльного правознавства як самостійного напряму наукових досліджень відбувалося досить повільно. Фундаментальні дослідження проблем порівняльного правознавства в Україні підготували Г.В.У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано обєкт, предмет, мету та завдання, основні методи дослідження, визначено його наукову новизну та практичну значущість, розкрито звязок роботи з відповідними темами, надано інформацію про апробацію.Серед вчених того періоду, які досліджували державу і право на порівняльно-правовій основі слід, зокрема, визначити таких, як Г. В Україні та Росії процес становлення порівняльного правознавства як науки проходив переважно в історичному та словянознавчому напрямах. В сучасній юридичній літературі визначення природи порівняльного правознавства коливається на двох протилежних позиціях: 1) порівняльне правознавства є самостійною науковою дисципліною; 2) порівняльне правознавство - це науковий метод дослідження. Зівса та ін.) в даному дисертаційному дослідженні автор класифікує обєкти порівняльного правознавства на теоретичні, які поглиблюють наукове вивчення правових категорій (держава, право, правові вчення, концепції, погляди, юридичні теорії) та практичні обєкти, які забезпечують збагачення юридичної практики та її вдосконалення на основі позитивного досвіду інших країн та правових систем (правова дійсність, правові системи, законодавство, галузі, інститути, нормативно-правові акти тощо). Досліджуючи різноманітні позиції щодо природи порівняльно-правового аналізу як ефективного засобу дослідження державно-правових явищ та процесів, ми визначаємо її природу через призму: а) історико-порівняльного підходу (зумовлений великою кількістю різноманітних народностей з власними звичаями, традиціями, що створили умови взаємовпливу і запозичення та визначили необхідність їх порівняльного дослідження); б) соціологічного напрямку порівняльних досліджень, в процесі яких залучаються соціологічні аспекти права, аналізується соціально-правова практика, яка, в свою чергу, надає можливість розкрити сутність процесів виникнення та розвитку права, виявити здатність громадянського суспільства сформулювати свої правові ідеї тощо; в) порівняльного вивчення іноземного правового досвіду, результати якого надають цінну інформацію, що враховувалася законодавцями при створенні власних законів.В давні часи порівняльне правознавство ще не мало самостійного характеру і застосовувалося як метод дослідження окремих інститутів права, що належать до законодавства однієї країни. В його нинішньому стані порівняльне правознавство сформувалося під впливом двох різних течій: застосування іноземного права або створення нових національних законів (законодавчого порівняльного правознавства) та порівняльного аналізу різних правопорядків з метою кращого вивчення самого феномену права (науково-теоретичного правознавства). Аналіз різних підходів надає можливість автору говорити про наявність у сучасній юридичній літературі наступних основних підходів до характеристики природи порівняльного правознавства: - порівняльне правознавство є науковим методом дослідження державно-правових явищ, який застосовується в усіх галузях юридичної науки, і, виступаючи одним із конкретних способів застосування загальних та спеціальних методів у дослідженні державно-правових явищ, а також, застосовуючись на їх основі і у сполученні з іншими методами, є необхідним як для наукових досліджень права, так і у практиці; порівняльне правознавство є юридичною наукою, яка має власний предмет, обєкт, методологію дослідження, історію становлення, власну бібліографію, і покликана сприяти вирішенню конкретних завдань і цілей юридичної науки, практики та міжнародного правового співробітництва. Обєкти порівняльного правознавства можна класифікувати на теоретичні, які поглиблюють наукове вивчення правових категорій (держава, право, правові вчення, концепції, погляди, юридичні теорії), та практичні, що забезпечують збагачення юридичної практики та її вдосконалення на основі позитивного досвіду інших країн та правових систем (правова дійсність, правові системи, галузі, інститути, законодавство, нормативно-правові акти тощо).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках, які завершують роботу, сформульовано головні результати дослідження, підкреслено теоретичне та практичне значення розробленої теми.

1. Процес становлення порівняльного правознавства мав динамічний еволюційний характер. У своєму розвитку воно пройшло певні чітко визначені етапи. В давні часи порівняльне правознавство ще не мало самостійного характеру і застосовувалося як метод дослідження окремих інститутів права, що належать до законодавства однієї країни. В його нинішньому стані порівняльне правознавство сформувалося під впливом двох різних течій: застосування іноземного права або створення нових національних законів (законодавчого порівняльного правознавства) та порівняльного аналізу різних правопорядків з метою кращого вивчення самого феномену права (науково-теоретичного правознавства).

2. Аналіз різних підходів надає можливість автору говорити про наявність у сучасній юридичній літературі наступних основних підходів до характеристики природи порівняльного правознавства: - порівняльне правознавство є науковим методом дослідження державно-правових явищ, який застосовується в усіх галузях юридичної науки, і, виступаючи одним із конкретних способів застосування загальних та спеціальних методів у дослідженні державно-правових явищ, а також, застосовуючись на їх основі і у сполученні з іншими методами, є необхідним як для наукових досліджень права, так і у практиці;

- порівняльне правознавство - це методологічна наука, що вивчає порівняльний метод і особливості його застосування в теорії і практиці держави і права;

- порівняльне правознавство є юридичною наукою, яка має власний предмет, обєкт, методологію дослідження, історію становлення, власну бібліографію, і покликана сприяти вирішенню конкретних завдань і цілей юридичної науки, практики та міжнародного правового співробітництва.

3. Обєкти порівняльного правознавства можна класифікувати на теоретичні, які поглиблюють наукове вивчення правових категорій (держава, право, правові вчення, концепції, погляди, юридичні теорії), та практичні, що забезпечують збагачення юридичної практики та її вдосконалення на основі позитивного досвіду інших країн та правових систем (правова дійсність, правові системи, галузі, інститути, законодавство, нормативно-правові акти тощо).

4. Значення порівняльного правознавства визначається наступним: - воно надає можливість поглибити знання основних правових категорій, що складають основу юридичної науки;

- порівняльне правознавство надає можливість виявити взаємовідносини різних правових систем світу та їх взаємовплив;

- визначає закономірності розвитку правових систем на основі вияву їх спільних та особливих рис;

- надає можливість визначити позитивний досвід розвитку правових систем та можливості їх запозичення національним законодавством;

- характеризує можливі шляхи удосконалення національного законодавства.

5. Порівняльно-правовий аналіз - це ефективний засіб дослідження державно-правових явищ, аналізу окремих інститутів і правових норм, держави і права в цілому по таких тісно взаємоповязаних поміж собою основних напрямах: в територіальному розрізі та в історичному аспекті. Природу порівняльно-правового аналізу можна визначити в аспекті історико-порівняльного підходу, соціологічного напрямку порівняльних досліджень та порівняльного вивчення іноземного правового досвіду.

6. Розроблення відповідних методологічних правил проведення порівняльно-правового аналізу надає можливість досягти визначеної мети, конкретних правових результатів. В цьому плані досить важливим є зясування спільних та відмінних рис порівнюваних обєктів. Оскільки певні явища можуть виявитися схожими випадково і зовсім не обумовлюватися загальними для них причинами, то наявність спільного у порівнянні є неодмінною його умовою. Практична цінність порівняльно-правових досліджень залежить саме від якомога більшої кількості спільних рис, виявлення яких є підставою для зясування відмінностей порівнюваних явищ.

7. Предмет порівняльного правознавства автор визначає в двох основних аспектах: - в практико-прикладному - це комплекс проблем, процесів, що відбуваються в державно-правовій сфері і які потребують порівняльного дослідження державно-правових явищ задля досягнення конкретного правового результату, а також коло обєктів порівняльного правознавства у їх безпосередній взаємодії з порівняльно-правовою метою даного дослідження;

- в суто науковому - це розробка методології та методики порівняльного правознавства і дослідження на цій основі загальних принципів і закономірностей виникнення, функціонування і розвитку різних правових систем.

8. Необхідність порівняльного аналізу національного законодавства викликана, як правило, необхідністю: а) заміни застарілих нормативних актів новими, які б відповідали динаміці суспільних відносин; б) усунення суттєвих недоліків у законодавстві країни, таких, як невідповідність нормативного акту нижчої юридичної сили правовому акту вищої юридичної сили, колізії норм права, прогалини у праві; в) вдосконалення техніки законотворчої діяльності та правозастосування; г) подальшого розвитку та прогресу суспільних відносин, що досягається, зокрема, завдяки запозиченню іноземного правового досвіду.

9. Досліджуючи такий обєкт порівняльного правознавства, як міжнародне право, слід враховувати специфіку відображення міжнародно-правових норм в галузях публічного і приватного права.

Практична корисність порівняльного правознавства повязується з виконанням завдань міжнародного права, а це, передусім, визначення світових тенденцій правового регулювання, відповідність норм національного права міжнародним стандартам, встановлення загальновизнаних правових принципів, перспективне планування законодавчої діяльності, уніфікація, тлумачення права та ін.

1. Порівняльне правознавство: наука чи метод? (значення для теорії та практики) // Держава і право. Збірник наукових праць. - Вип. 6. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України; Вид. Дім “Юридична книга”, 2000. - С.18-24.

2. Порівняльне правознавство: природа та функції // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Вип.11.- К.: Вид. Дім “Юридична книга”, 2000. - С.535-545.

3. Мета, значення та обєкти порівняльного правознавства // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 100, “Правознавство”, 2000. - С. 28-31.

4. Порівняльне правознавство як самостійна наукова дисципліна // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Вип.12. - К.: Вид. Дім “Юридична книга”, 2001. - С. 594-600.

5. Місце порівняльного методу в правовій методології // Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Вип.13.- К.: Вид. Дім “Юридична книга”, 2002. - С.448-454.

6. Порівняльне правознавство як один із головних чинників зближення правових систем // Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем: Матеріали міжнародної наукової конференції.- К., 2000.-С.264-266.

7. Розвиток порівняльного правознавства як напрямок гуманітарної культури українського суспільства // Сучасна гуманітарна культура: науково-методологічні засади (Аспірантські читання). - Наукове видання. - К., Вид-во “КІТЕП”, 2000. - С. 31-34.

8. Конституційне будівництво та проблеми розвитку порівняльного правознавства // Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції / Упорядник Ю.М.Бісага. - Ужгород: Закарпаття, 2000. - С. 81-85.

9. Основні риси порівняльного правознавства // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. (Збірник матеріалів міжвузівської наукової студентської конференції). - К., 2000. - Вип. 1. - С. 20-26.

10. Порівняльне правознавство як самостійна наукова дисципліна // Проблеми права на зламі тисячоліть. (Матеріали міжнародної наукової конференції). Наукове видання. - Дніпропетровськ: Вид. ІМА - прес, 2001.-.С. 3-5.

11. Порівняльне правознавство: минуле та сучасне // Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку. (Збірник матеріалів міжвузівської наукової студентської конференції). - К., 2002. - Вип. 2. - С. 31-34.

Размещено на .ru