Порівняльна оцінка якості життя хворих на рак ободової та прямої кишки, оперованих традиційним (відкритим) та лапароскопічним методами - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИРобота виконана в Національному медичному університеті ім. Науковий керівник: член-кореспондент АМН України доктор медичних наук професор доктор медичних наук професор Щепотін Ігор Борисович, Національний медичний університет ім. Захист відбудеться “____”____________________ 2005 р. о _________ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.003.03 при Національному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім.В Україні зареєстровані майже 70 000 хворих на рак товстої кишки, щороку їх кількість збільшується на 15 000. Загальноприйнятий принцип оцінки результатів лікування хворих за такими показниками, як захворюваність і смертність, поступово змінюється на новий - визначення показників якості життя. Новизну, актуальність, наукову і практичну цінність обраної теми визначає саме відсутність узагальнюючих досліджень якості життя хворих на рак товстої кишки після виконання лапароскопічних і загальноприйнятих відкритих оперативних втручань. Метою дослідження було поліпшення безпосередніх, віддалених результатів і якості життя хворих на рак ободової та прямої кишки, оперованих з використанням загальноприйнятого (відкритого) і лапароскопічного способів. Встановити фактори ризику, які визначають тривалість і якість життя хворих на рак ободової і прямої кишки, оперованих з використанням відкритого і лапароскопічного способів.Вік хворих I групи становив у середньому (57,3 ± 14,26) року, II групи - (61,5 ± 14,69) року (t = 1,92, Р <0,05). У 47 (51,1%) хворих I групи і 36 (41,9%) - II групи пухлина локалізувалася у лівій половині ободової кишки відповідно у 19 (20,6%) і 33 (38,4%) - у прямій кишці (табл. За Міжнародною клінічною класифікацією TNM у пятій редакції (1997 р.) виявляли переважно пухлини в стадії T3N1M0: у 41 (44,6%) хворого I групи, у 42 (48,8%) - II групи. Тривалість захворювання в обох групах була майже однаковою - від 6 міс до 1 року, у середньому (8 ± 1,8) року, що визначало як поширеність процесу за стадіями, так і частоту ускладнень основного захворювання. Всі втручання з приводу РТК в обох групах виконували відповідно до основних вимог онкологічної радикальності, з первинним відновленням безперервності кишечника, застосуванням оптимальних методів анестезіологічного забезпечення, ведення хворих до та після операції.ЯЖ хворих на РТК була значно нижча, ніж у здорових осіб, за всіма показниками (шкалам) опитувальника (рис. Значно вираженим було погіршання емоційного стану хворих (показник RE був знижений у хворих майже у 3 рази). У межах цих показників у хворих відзначали гірші взаємини з оточуючими, проблеми у спілкуванні з особами протилежної статті. Аналізуючи показники ЯЖ хворих на 7 - 8-му добу після операції, ми відзначали, що і після лапароскопічного, і відкритого втручння усі 8 показників перевищували вихідні (доопераційні). Після лапароскопічного втручання інвалідність встановлена у 4 (13,3%) хворих з 30, за станом здоровя 6 (20%) - змушені змінити професію; після відкритої операції інвалідність встановлена у 5 (16,01%) хворих, змінили професію 6 (20%).У дисертаційній роботі вирішено актуальну проблему - вивчено якість життя хворих, оперованих з приводу раку ободової і прямої кишки, що дозволило визначити оптимальну стратегію ведення хворих, оцінити ефективність застосованих лікувальних заходів, розробити прогностичні моделі перебігу і кінця захворювання. Концепція дослідження якості життя хворих є одним з прикладів застосування прогресивного методологічного підходу, який обєднує як відомі клінічні принципи та ідеї, так і нові погляди й технології охорони здоровя ХХІ століття. Аналіз безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на рак ободової і прямої кишки з використанням лапароскопічного і відкритого методів свідчить про переваги нової технології у порівнянні з загальноприйнятим методом втручання: скорочення тривалості госпіталізації; зменшення вираженості больового синдрому в ранньому післяопераційному періоді; зменшення частоти і ризику виникнення ускладнень; зменшення тривалості післяопераційного парезу кишечника - з (59,4 ± 1,7) до (31,7 ± 1,2) год; швидке відновлення перистальтики і нутритивної функції кишечника і, повязане з цим, більш раннє відновлення ентерального харчування - відповідно через (55,4 ± 1,2) і (82,1 ± 1,2) год; прискорення темпів реабілітації; скорочення періоду відновлення працездатності у віддаленому періоді; поліпшення якості життя. Під час дослідження показників якості життя у динаміці через 1, 3, 6 і 9 міс, 1 і 3 роки після операції встановлено, що у строки 3 - 6 - 9 міс відбувається достовірне підвищення тільки двох показників - загального здоровя (GH) і фізичного функціонування (RP), що відображує стан відновлення працездатності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Для повноцінного, адекватно співставного порівняння результатів використання лапароскопічного і відкритого методів оперативного втручання з приводу РТК застосовували опитувальник MOS SF-36, основною метою якого є вивчення показників ЯЖ.

Опитування 52 хворих проводили методом інтервю у 2002 - 2004 рр. Тривалість тестування одного пацієнта у середньому 20 - 25 хв. Для порівняльного аналізу ЯЖ хворих на РТК обстежені 36 здорових осіб (17 чоловіків і 19 жінок), співставних за віком, родинним станом, освітою.

ЯЖ хворих на РТК була значно нижча, ніж у здорових осіб, за всіма показниками (шкалам) опитувальника (рис. 1). Так, показник фізичної активності (PF) був у двічі нижче, показник фізичної здатності виконувати свою роботу (RP) - у 3,5 разу. Вираженим був негативний вплив больового синдрому (ВР). Зниження показника соціальної активності (SF) у хворих майже у двічі свідчило про суттєвий негативний вплив основного захворювання на ЯЖ пацієнтів. Значно вираженим було погіршання емоційного стану хворих (показник RE був знижений у хворих майже у 3 рази). На цьому фоні відзначали виражене зниження показників загального сприйняття здоровя (GH), енергійності, настрою і життєздатності (VT), психічного здоровя (МН). У межах цих показників у хворих відзначали гірші взаємини з оточуючими, проблеми у спілкуванні з особами протилежної статті. Різниця усіх показників у порівнянні з такими у здорових була високо достовірною (Р < 0,05).

Для вивчення впливу типу втручання (лапароскопічне або відкрите) на показники ЯЖ хворих з достатнім ступенем значущості проведений багатомірний дисперсійний аналіз на основі загальної лінійної моделі.

Нами вивчено ЯЖ у динаміці у 52 хворих (28 - після лапароскопічної і 24 - відкритої операціі): через 7 - 8 діб, 3 - 6 - 9 міс, а також у строки від 1 до 3 років. Двоє хворих виключені з спостереження через 9 міс, ще троє - через 3 роки.

Аналізуючи показники ЯЖ хворих на 7 - 8-му добу після операції, ми відзначали, що і після лапароскопічного, і відкритого втручння усі 8 показників перевищували вихідні (доопераційні). З достатньою вірогідністю (Р < 0,05) можна вважати, що операція зумовлює підвищення показників ЯЖ. Проте, після лапароскопічної операції всі показники були кращими, ніж після загальноприйнятої. Межі довірчих інтервалів показників ЯЖ не перетиналися, що свідчило про достовірні розбіжності між ними.

У той же час звертає на себе увагу незначне підвищення у порівнянні з вихідними показників RP - фізичної здатності людини виконувати свою роботу або роботу вдома (пенсіонери) і RE - емоційної здатності людини займатися професійною роботою; показник психічного здоровя (МН) збільшився у порівнянні з вихідним більш ніж в 1,5 разу в обох групах хворих, що можна пояснити появою впевненості, переконання, надії на одужання.

Результати проведеного аналізу ЯЖ у хворих досліджуваних груп через 1, 3 і 6 міс свідчать, що у віддаленому періоді всі показники ЯЖ поступово збільшувалися, проте, не досягали значень у здорових осіб. Більш сприятливі показники ЯЖ хворих у перші 7 - 8 діб зумовлені швидкістю виконання лапароскопічного втручання, через 1 міс вони практично стають ідентичними таким після відкритої операції, що дає підстави стверджувати про переваги лапароскопічних технологій саме у ранньому післяопераційному періоді. Під час кореляційного аналізу показників ЯЖ хворих обох груп встановлений взаємозвязок між фізичною функцією (PF) і фізичною активністю (RP), загальним станом здоровя (GH), життєздатністю (VT), психічним здоровям (MH) (r= 0,609; r = 0,6654 r = 626; Р < 0,01 і r = 0,475, Р < 0,05 відповідно) що свідчило про нездатність пацієнтів виконувати роботу за звичного навантаження.

Після лапароскопічного втручання інвалідність встановлена у 4 (13,3%) хворих з 30, за станом здоровя 6 (20%) - змушені змінити професію; після відкритої операції інвалідність встановлена у 5 (16,01%) хворих, змінили професію 6 (20%).

Слабо виражена кореляція між фізичною функцією і фізичним болем (r = 0,434) свідчить, що фізичний біль - поняття субєктивне, отже, оцінка інтенсивності больового синдрому залежить переважно від індивідуально-типологічних особливостей особистості пацієнта.

Таким чином, РТК значно обмежує можливість здійснювати повсякденну працю навіть у віддаленому післяопераційному періоді (через 3 - 6 міс), знижуючи ЯЖ хворих. Через 9 міс і 1 рік показники ЯЖ були ідентичними в обох досліджуваних групах.

Оцінювали тяжкість стану хворих, госпіталізованих до Українського проктологічного центру, за шкалою ВООЗ і за індексом Карновського. У 101 (56,7%) пацієнта I і II групи тяжкість стану відповідала другому пунктові шкали ВООЗ (виражені симптоми хвороби, втрата працездатності, перебування в ліжку менше 50% часу); за індексом Карновського - від 70 до 50% шкали загального статусу (пацієнт не в змозі працювати, перебуває вдома, самостійно задовольняє більшість особистих потреб, звертається по медичну допомогу). Загальний стан хворих цієї групи оцінений як середньої тяжкості.

У 29 (16,1%) хворих тяжкість стану відповідала першим двом (0 - 1) шкалам ВООЗ і від 80 до 100% - за індексом Карновського; у 48 (27,2%) - стан оцінений за 3-ю шкалою ВООЗ і від 30 - 40% - за індексом Карновського, тобто як тяжкий.

Під час оцінки тяжкості стану у кожній групі хворих встановлено, що після лапароскопічної та відкритої операції вона не різнилася. Співставляючи тяжкість стану хворих з показниками ЯЖ до і під час їх лікування, ми встановили чітку закономірність: найбільш виражені порушення ЯЖ відзначали у найбільш тяжко хворих на РТК. При цьому у 31 (41,6%) пацієнта тяжкість стану і вираженість порушень ЯЖ були зумовлені віком і супутніми захворюваннями, особливо в стадії субкомпенсації. У цих пацієнтів навіть після неускладненого перебігу післяопераційного періоду через 1 рік спостерігали порушення всіх показників ЯЖ внаслідок супутніх захворювань. Слід відзначити, що поєднання супутніх захворювань і РТК справляє взаємно обтяжливий вплив.

Післяопераційний перитоніт в І групі виник у 2 (1,84%) хворих, у ІІ групі - у 7 (6,44%). Достовірні розбіжності частоти виникнення післяопераційного перитоніту між групами не виявлені (?2 = 2,97; Р > 0,05).

Аналізуючи частоту виявлення інтра- і ранніх післяопераційних ускладнень, ми встановили, що після лапароскопічних операцій вона була меншою (20,6%), ніж після відкритих (68,6%).

Особливо важливим є значне зменшення частоти хірургічних ускладнень: у хворих ІІ групи - 21,6%, І групи - 7,8%, в основному гнійно-септичних, як з боку рани черевної стінки, так і черевної порожнини. Застосування лапароскопічних технологій дозволяє уникнути таких ускладнень, як евентрація, лігатурна нориця, гранульома стороннього тіла передньої черевної стінки (навколо лігатур), які потребували виконання повторних оперативних втручань, що негативно впливало на загальний стан хворого і його ЯЖ.

Важливо відзначити, що ускладнення після відкритого втручання збільшує тяжкість стану хворого внаслідок травми передньої черевної стінки, впливу на функції серцево-судинної та дихальної систем. Загальний стан хворих цієї групи за шкалами ВООЗ, індексом Карновського був на порядок тяжче. Дані, отримані під час аналізу загального стану і показників ЯЖ хворих за наявності ранніх післяопераційних ускладнень, свідчили, що їх вплив як фактора, що погіршує ЯЖ, триває до 3 міс після усунення ускладнення.

Загальна частота пізніх післяопераційних ускладнень після відкритих операцій більш ніж у двічі (Р<0,005) перевищувала таку після лапароскопічних втручань (табл. 2).

Таблиця 2

Пізні післяопераційні ускладнення

Ускладнення Кількість спостережень у групах

І ІІ

Стриктура анастомозу 1 2

Параректальна нориця 0 1

Синдром низької передньої резекції прямої кишки 0 1

Постколектомічний синдром 1 1

Разом 5 13

Особливо значущими несприятливими чинниками прогнозу ЯЖ хворих після оперативного лікування РТК є: спайкова хвороба, післяопераційна грижа (велика і гігантська), стриктура анастомозу, синдром низької передньої резекції прямої кишки. Такі пізні ускладнення, як рефлюкс- ентерит, колоректальна нориця, виявляли в поодиноких спостереженнях, у кожного хворого вони зумовлювали зниження ЯЖ.

У 73 пацієнтів репродуктивного віку після операцій на прямій кишці виявлені порушення сексуальної функції, зокрема, після лапароскопічного втручання - у 18 (19,6%) чоловіків та 10 (10,8%) жінок; після відкритого - відповідно у 33 (38,4%) та 12 (13,9%). Сексуальні розлади є одним з тяжких ускладнень після виконання втручання на ободовій і особливо прямій кишці, у чоловіків їх спостерігають частіше, ніж у жінок, особливо після здійснення відкритих оперативних втручань (?2 = 4,2%; Р < 0,05). Порушення сексуальної функції є причиною хронічного стресу, зумовлюють депресію, що провокує погіршення всіх показників ЯЖ, а відсутність психологічної підтримки близьких на всіх етапах лікування таких хворих спричиняє майже у половини з них розгубленість, стійкий страх, небажання повернутися в суспільство.

Вплив на ЯЖ хворих на РТК адювантної хіміотерапії не вивчений. Аналізуючи основні показники ЯЖ у 70 хворих, яким проведено поліхіміотерапію, ми встановили, що однією з важливих причин, що справляє вплив на ЯЖ пацієнтів, є анемія, 64 (91,4%) з них повідомили, що слабість, запаморочення зумовлені, насамперед, анемією, яка унеможливлює нормальне життя, знижує толерантність до фізичного й емоційного навантаження. У 19 (27,3%) пацієнтів під впливом хіміотерапії збільшилася тяжкість захворювань серця, що негативно впливало на ЯЖ. Під час проведення багатофакторного аналізу встановлено, що анемія, як вихідна, так і та, що виникла на тлі поліхіміотерапії, є самостійним несприятливим прогностичним чинником ЯЖ. Менш значущим для прогнозу ЯЖ є такі ускладнення хіміотерапії, як нудота і блювання, які спостерігали у 62 (88,5%) хворих; інші ускладнення хіміотерапії - діарею, стоматит - виявляли в поодиноких спостереженнях.

Найважливішими критеріями ефективності хірургічного втручання з приводу РТК є частота виникнення місцевого рецидиву захворювання і віддалених метастазів.

Віддалені результати вивчені у 87 хворих І групи і 78 - ІІ групи. Місцевий рецидив після лапароскопічного втручання виявлений у 7 (7,9%) хворих, після відкритого - у 7 (8,9%); віддалені метастази - відповідно у 15 (17,04%) та 20 (25,6%). Таким чином, місцевий рецидив захворювання у хворих ІІ групи виявляли частіше (Р < 0,05).

З побудованої "таблиці часу життя" отримана найбільша щільність імовірності виникнення рецидиву захворювання і смерті хворих: для І групи - 2,5 і 4 роки післяопераційного спостереження, ІІ групи - 4 і 5 років спостереження.

Через 2,5 року спостереження імовірність вижити після лапароскопічної операції була дещо нижча, ніж після відкритої (рис. 2). Проте, порівнюючи показники виживання з використанням критеріїв Вилкоксона - Гехана, F-критерій Коксу і логарифмічного рангового критерію, ми не виявили вірогідних розбіжностей показників виживання пацієнтів порівнюваних груп по жодному з критеріїв.

Показники виживання пацієнтів у строки до 5 років чітко співвідносяться з стадією захворювання. Основними факторами, що впливають на цей показник, є глибина інвазії пухлиною стінки кишки і ступінь ураження регіонарних лімфатичних вузлів. За відсутності проростання пухлиною всіх шарів стінки кишки показник виживання і задовільної ЯЖ перевищував 80%; при трансмуральному ураженні стінки кишки без залучення суміжних органів і регіонарних лімфатичних вузлів - він становив до 70%; при поширенні пухлини на суміжні органи і лімфатичні вузли - від 40 до 50%. Поліпшенню цього показника сприяло проведення адювантної хіміотерапії і променевої терапії.

Рис. 2. Крива "виживання" хворих I і II груп

Отримані нами результати підтверджують надзвичайно важливе значення у забезпеченні віддалених результатів хірургічного втручання з приводу РТК ранньої діагностики захворювання, коли імовірність безрецидивного періоду протягом тривалого часу (до 5 років) дуже висока, і саме у таких хворих, незважаючи на негативний вплив інших прогностично несприятливих чинників, після операції спостерігали поліпшення ЯЖ.

Запропоновано модель (спосіб) прогнозування віддаленого результату комбінованого лікування хворих на РТК, на який отриманий патент України на винахід (№ 4684 від 17.01.05).

У 13 (7,3%) хворих за найсприятливішого результату комплексного лікування і відсутності несприятливих чинників прогнозу ЯЖ не мала істотної тенденції до поліпшення, це, на наш погляд, зумовлене економічними факторами, що не було предметом нашого дослідження. Первинні результати лікування не можна вважати остаточними. Так, у 19 (10,7%) хворих виникнення пізніх ускладнень, супутні захворювання, проведення адювантної хіміотерапії, продовження захворювання, економічний стан істотно впливали на якість подальшого життя. Тому показники ЯЖ є одним з критеріїв оцінки довгострокових результатів операції.

Отримані нами результати дослідження і багатолітній досвід клініки в лікуванні РТК свідчать, що одним з найважливіших чинників, що визначають ЯЖ оперованих пацієнтів, є рання діагностика РТК і супутніх захворювань. Тільки застосування повного комплексу діагностичних заходів може гарантувати своєчасну діагностику РТК і забезпечити можливість виконання радикального оперативного втручання (переважно первинно-відновного), що є важливою передумовою поліпшення ЯЖ пацієнтів.

Істотному поліпшенню результатів лікування хворих сприяють: - ретельна доопераційна оцінка функціонального стану систем життєзабезпечення й адекватна корекція його порушень;

- повноцінна підготовка кишечника (використання фортрансу), що є одним з факторів попередження неспроможності швів анастомозу;

- впровадження сучасних мініінвазивних технологій і функціонально заощадливих операцій з первинним відновленням безперервності кишечника;

- дотримання принципів онкологічного радикалізму;

- забезпечення повноцінного інтраопераційного моніторингу та інтраопераційної кореляції гемодинамічних, респіраторних і метаболічних розладів.

На основі аналізу результатів вивчення ЯЖ оперованих у клініці хворих нами розроблено програму їх відновного лікування.

1. Формування у пацієнтів адекватного ставлення до свого стану, необхідності застосування адювантної хіміотерапії та променевої терапії (за показаннями).

2. Психотерапевтичний вплив (разом з психоневрологом, сексопатологом, родичами) для вирішення психологічних проблем і формування трудової спрямованості особистості.

3. Симптоматична терапія для усунення найбільш тяжких проявів захворювання, операції або застосування специфічної терапії.

4. Заходи особистої профілактики: відпочинок, тренінг, цікаве, улюблене заняття, лікувальна фізкультура, прагнення звільнитися від комплексів - "почуття своєї непотрібності" для суспільства і близьких, що також сприяє швидшому одужанню і підвищенню ЯЖ.

Ефективність проведених у клініці заходів, спрямованих на відновлення й підвищення ЯЖ, підтверджують показники медичної та соціально-трудової реабілітації пацієнтів.

Контрольна оцінка показників ЯЖ свідчить про високу інформативність цього тесту щодо своєчасного проведення діагностичних, лікувально-реабілітаційних заходів, що сприяють стабілізації і підвищенню ЯЖ. Тільки при поєднанні впровадження досягнень медичної науки, організації і постійної уніфікації (удосконалення й поліпшення стандарту) реабілітаційних заходів і соціальних перетворень можна досягти подальшого істотного збільшення тривалості життя хворих на РТК і підвищення його якості.1. У дисертаційній роботі вирішено актуальну проблему - вивчено якість життя хворих, оперованих з приводу раку ободової і прямої кишки, що дозволило визначити оптимальну стратегію ведення хворих, оцінити ефективність застосованих лікувальних заходів, розробити прогностичні моделі перебігу і кінця захворювання. Концепція дослідження якості життя хворих є одним з прикладів застосування прогресивного методологічного підходу, який обєднує як відомі клінічні принципи та ідеї, так і нові погляди й технології охорони здоровя ХХІ століття.

2. Аналіз безпосередніх і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на рак ободової і прямої кишки з використанням лапароскопічного і відкритого методів свідчить про переваги нової технології у порівнянні з загальноприйнятим методом втручання: скорочення тривалості госпіталізації; зменшення вираженості больового синдрому в ранньому післяопераційному періоді; зменшення частоти і ризику виникнення ускладнень; зменшення тривалості післяопераційного парезу кишечника - з (59,4 ± 1,7) до (31,7 ± 1,2) год; швидке відновлення перистальтики і нутритивної функції кишечника і, повязане з цим, більш раннє відновлення ентерального харчування - відповідно через (55,4 ± 1,2) і (82,1 ± 1,2) год; прискорення темпів реабілітації; скорочення періоду відновлення працездатності у віддаленому періоді; поліпшення якості життя.

3. У хворих на рак ободової і прямої кишки всі показники якості життя у 2,5 разу нижчі, ніж у здорових осіб аналогічних статі і віку. Під час дослідження показників якості життя у динаміці через 1, 3, 6 і 9 міс, 1 і 3 роки після операції встановлено, що у строки 3 - 6 - 9 міс відбувається достовірне підвищення тільки двох показників - загального здоровя (GH) і фізичного функціонування (RP), що відображує стан відновлення працездатності. Показники психічного здоровя (SF, RE, MK) у цей період вірогідно нижче норми, що проявляється обмеженням соціальної активності пацієнтів, є причиною негативних емоцій і депресії. У 7,8% пацієнтів через 2 - 3 роки спостерігали значне зниження показників якості життя, в усіх виявлений рецидив захворювання.

4. Найбільш значущими факторами ризику, що несприятливо впливають на показники якості життя, є похилий і старечий вік, наявність супутніх захворювань і їх тяжкість, якість виконання операції, наявність ранніх і особливо пізніх післяопераційних ускладнень (спайкова хвороба, синдром низької передньої резекції прямої кишки, післяопераційна грижа (після відкритих операцій), ускладнення поліхіміотерапії.

5. Достовірні розбіжності показників тривалості життя після загальноприйнятих і лапароскопічних операцій не встановлені. Основними чинниками, що визначають тривалість життя, є глибина інфільтрації пухлиною стінки кишки, ураження регіонарних лімфатичних вузлів, ступінь злоякісності пухлини. Частота виникнення рецидивів у 14 (7,86%) хворих і віддалених метастазів - у 35 (19,66%) за наявності низькодиференційованої аденокарциноми, яка інфільтрувала усі шари стінки кишки, метастазів у лімфатичних вузлах (N2-3), незважаючи на проведення адювантної хіміотерапії і променевої терапії, була в 2 рази більша, ніж за умови інфільтрації слизової та мязової оболонок без регіонарних метастазів або з поодинокими метастазами при диференційованих формах пухлини.

6. Перспективними шляхами збільшення тривалості і поліпшення якості життя хворих, оперованих з приводу раку ободової і прямої кишки, є: рання діагностика захворювання з використанням в усіх хворих за показаннями повного обсягу діагностичних досліджень, своєчасне виконання сучасних органо- і сфінктерозберігальних операцій з первинним відновленням безперервності товстої кишки і дотриманням принципів онкологічного радикалізму в поєднанні з хіміотерапією, впровадження в хірургію раку товстої кишки сучасних технологій, зокрема, лапароскопічних.

7. Віддалені результати застосування лапароскопічних методів втручання у хворих на рак товстої кишки свідчать про тотожність показників їх виживання і частоти місцевих рецидивів хвороби після лапароскопічних і відкритих операцій. Це дозволяє вважати лапароскопічну колектомію методом вибору в лікуванні окремих форм раку товстої кишки вже у недалекому майбутньому.

1. Кучер М.Д., Криворук М.І., Шевелюк С.Б., Рамі Абу Шамсієх. Результати лапароскопічних операцій у хворих на колоректальний рак // Шпитал. хірургія. -2003. - № 2. - С. 40-43.

2. Кучер М.Д., Балтайтіс Ю.В., Захараш М.П., Криворук М.І., Шевелюк С.Б., Шамсієх Р.А. Лапароскопічна резекція ободової кишки // Клін. хірургія. - 2003. - № 11(додаток). - С. 19-20.

3. Абу Шамсия Рами. Якість життя хворих після лапароскопічних і відкритих втручань з приводу пухлини товстої кишки // Клін. хірургія. - 2005. - № 1. - С. 24-28.

4. Деклараційний патент № 4684 Україна. МПК А 61 В 17/00. Спосіб прогнозування наслідку лікування хворих на рак товстої кишки / Абу Шамсієх Рамі (Україна). - Заявлено 29.09.04; Опубл. 17.01.05 // Бюл. № 1.