Порівняльна оцінка клініко-гемодинамічних ефектів лерканідипіна і S- і SR-стереоізомерів амлодипіна у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ ДУ «КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені С.І. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ В ПОЄДНАННІНауковий керівник: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Сєркова Валентина Костянтинівна, Вінницький національний медичний університет ім. Пирогова МОЗ України, професор кафедри внутрішньої медицини № 1. Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор Легконогов Олександр Вікторович, ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І. Захист відбудеться "__24___" __вересня___2010 р. о _15_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 52.600.01 при ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ДУ «Кримський державний медичний університет імені С.І.За даними Фремінгемского дослідження, хворі з АГ мають у 7 разів більшу частоту виникнення інсульту, у 6 разів - серцевої недостатності, в 4 рази - виникнення ішемічної хвороби серця (ІХС), у 2 рази - розвитку ушкодження периферичних артерій. Дослідження з оцінки терапевтичного ефекту лерканідипіну у хворих на ГХ у поєднанні з ІХС практично відсутні, його вплив на клініко-гемодинамічні показники і ремоделювання серця і судин у достатній мірі не вивчався. До теперішнього часу не проводилася порівняльна оцінка терапевтичного ефекту стереоізомерів амлодипіну і лерканідипіну у хворих на артеріальну гіпертензію в поєднанні з ІХС. Потребують подальшого вивчення вплив S (-) амлодипіну і лерканідипіну на якість життя хворих на ГХ у поєднанні з ІХС та оцінка безпеки їх застосування. Виявити клінічну ефективність і безпеку лівообертаючого стереоізомеру амлодипіна і порівняти вплив S (-) стереоізомеру амлодипіна і рацемічного амлодипіну на показники ДМАТ, ремоделювання серця і судин, і ступінь ішемії міокарда у хворих на ГХ у поєднанні з ІХС.Проведено комплексне обстеження 164 хворих на гіпертонічну хворобу II-III ст., у тому числі 121 пацієнта з ГХ в поєднанні з ІХС, котрі перебували на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні і спостерігалися амбулаторно в поліклінічному відділенні Вінницької обласної клінічної лікарні ім. Діагноз ІХС грунтувався на клінічних даних (типові напади стенокардії напруги, перенесений раніше інфаркт міокарда - 23 пацієнта), даних ЕКГ спокою, добового моніторування ЕКГ і змін ЕКГ при дозованому фізичному навантаженні (велоергометрічна проба); у 32 хворих діагноз ІХС був підтверджений при коронарографії. Методом випадкової вибірки хворі були рандомізовані у 3 підгрупи: 38 хворих, які отримували амлодипін (Норваск ®, «Pfiser» або емлодін ®, «Egis») в дозі 5-10 мг на добу; 34 хворих, яким призначали S-амлодипін (азомекс ®, «Actavis») в дозі 2,5-5 мг на добу; 33 хворих, що лікувалися лерканідипіном (леркамен ®, «Berlin Chemi») в дозі 10-20 мг на добу. 23 хворим, які у минулому перенесли інфаркт міокарду, був призначений ?-адреноблокатор бісопролол (конкор) в дозі 5 мг на добу. Ефективність терапії оцінювали за наступними критеріями: добрий антигіпертензивний ефект - зниження АТ до цільових величин (менше 140/90 мм рт.ст.), задовільний - зниження САТ на 10% і більше і ДАТ - на 5% і більше, незадовільний - зниження САТ менш ніж на 10% і ДАТ менш ніж на 5% від початкового рівня (Дзяк Г.В. і ін., 2005).У дисертації вирішена наукова проблема сучасної кардіології - обгрунтовано диференційоване призначення дигідропіридинових антагоністів кальцію: амлодипіну, його лівообертаючого стереоізомеру і лерканідипіну хворим на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця, засноване на порівняльній оцінці впливу цих препаратів на клінічний перебіг захворювання, якість життя, параметри добового моніторування АТ і ЕКГ, процеси ремоделювання серця і судин і повязані з ними порушення центральної, периферичної і церебральної гемодинаміки. Добовий профіль АТ у хворих на ГХ в поєднанні з ІХС характеризується в порівнянні з хворими на ГХ без ІХС більш вираженою варіабельностю АТ у всі тимчасові проміжки, збільшенням середніх добових, денних і нічних величин АТ, зменшенням СНЗ АТ, підвищенням його ранкового підйому, збільшенням навантаження тиском, більшою мірою в нічний час (ІЧ САТН дорівнював 83,4%, ІЧ ДАТН - 70,5%). Приєднання ІХС збільшує ступінь патологічного ремоделювання як лівих, так і правих відділів серця, переважно за рахунок їх дилятації, і сприяє прогресуванню систолічої і діастолічної дисфункції, зі збільшенням частоти рестриктивного типу ДДФ на 10,7% і збільшенням частоти екстрасистолічної аритмії (р=0,002). Збільшення ступеня зниження нічного АТ на 29,6% для САТ і на 22,0% для ДАТ (p<0,05) під впливом амлодипіну і на 55,6% і 39,2% відповідно (p<0,01) під впливом його S-енантіомера і зменшення ранкового підйому АТ сприяють запобіганню ураження органів-мішеней і зменшують можливість виникнення ускладнень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ