Порівняльна оцінка хронотерапії хворих на артеріальну гіпертензію - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ КРИМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. УДК 616.12-008.331.1:615:615.035 дисертації на здобуття наукового ступен кандидата медичних наукНауковий керівник: доктор медичних наук, професор Сєркова Валентина Костянтинівна, Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри факультетської терапії Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник Єна Лариса Михайлівна, Інститут геронтології АМН України, завідувач відділу клінічної та епідеміологічної кардіології доктор медичних наук, професор Сюрін Олексій Авраамович, Кримський державний медичний університет ім. Захист дисертації відбудеться 15 квітня 2005 р. о12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д52.600.01 при Кримському державному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Кримського державного медичного університету ім.За даними Фремінгемського дослідження, хворі з АГ порівняно з людьми з нормальним АТ мають в 7 раз більшу частоту виникнення інсульту, в 6 раз - серцевої недостатності, в 4 рази - виникнення ішемічної хвороби серця, вдвічі - розвиток пошкодження периферичних артерій. Хронотерапія дозволяє враховувати добові та сезонні ритми хворого з метою підвищення чутливості організму до фармакологічної дії, а також оптимізувати позитивні ефекти препаратів і робити мінімальними їх потенційно можливі побічні дії (Заславская Р.М., 1994). Досліджуючи показники ДМАТ та ВСР при ГХ та враховуючи індивідуальні добові ритми хворих, можливе проведення корекції патологічних змін в часовій організації, а також оптимізація позитивних ефектів препаратів і мінімізація їх потенційно можливих побічних дій. Завдання дослідження: 1.Вивчити добовий профіль артеріального тиску та його зв‘язок з характером ремоделювання серця і варіабельності серцевого ритму у хворих з артеріальною гіпертензією, як критерій важкості захворювання і дисбалансу вегетативної нервової системи. В роботі вперше, на підставі комплексного дослідження ритмологічних і кількісних параметрів добового профілю АТ і варіабельності серцевого ритму, вивчені фактори десинхронозу, що обумовлюють морфологічні і фізіологічні зміни в організмі у хворих на артеріальну гіпертензію.Визначались середні значення систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) АТ за добу, активний (день) та пасивний (ніч) періоди; індекс часу (ІЧ) для САТ та ДАТ за активний та пасивний періоди (відсоток часу, протягом якого величини АТ перевищують критичний (“безпечний”) рівень - 140/90 мм рт.ст. для денного АТ і 120/80 мм рт.ст. В залежності від величини СНЗ АТ виділяли наступні типи: dipper - з фізіологічним зниженням АТ в нічний час (СНЗ - 10-20%); non-dipper - з недостатнім зниженням АТ в нічний час (СНС <10%); night-peaker - з стійким підвищенням АТ вночі (СНС< 0). Серед спектральних характеристик визначались: потужність в діапазоні високих частот (High Frequency power - HFP) - 0,15-0,40 Гц; потужність в діапазоні низьких частот (Low Frequency power - LFP) - 0,04-0,15 Гц; потужність в діапазоні дуже низьких частот (Very Low Frequency power - VLFP) - 0,003-0,04 Гц; співвідношення LF/HF. В залежності від медикаментозної терапії хворі були розподілені на групи: 28 хворих отримували спіраприл в стандартному режимі, в дозі 6 мг/добу, вранці; 30 хворих, яким спіраприл в дозі 6 мг/добу призначався в хронорежимі, з урахуванням індивідуальних особливостей ДПАТ; 27 хворих, які отримували амлодипін в дозі 5-10 мг/добу в традиційному режимі; 29 хворих, яким амлодипін в дозі 5-10 мг/добу призначався в режимі хронотерапії; 25 хворих, яким проводилась комбінована терапія: спіраприл 6 мг/добу та амлодипін 5 мг/добу в традиційному режимі; 26 хворих, яким спіраприл 6 мг/добу та амлодипін 5 мг/добу призначались в хронотерапевтичному режимі, враховуючи індивідуальні особливості добового профілю АТ. Порівняння характеру ДПАТ з ВСР у хворих на ГХ показало, що в хворих із незначним СНЗ АТ (тип non-dipper) або його підвищенням у період сну (тип night-peaker), мали місце більш істотні порушення варіабельності серцевого ритму, які свідчили про перевагу симпатикотонії і зменшення тонусу парасимпатичної нервової системи.Зміни добового ритму АТ у хворих на ГХ II ct. характеризуються зменшенням ступеня нічного зниження АТ, що асоціюються з більшим ступенем гіпертрофії лівого шлуночку, зниженням його скоротливої здатності і розвитком діастолічної дисфункції, а також з перевагою симпатикотонії над парасимпатичною ланкою регуляції автономного балансу діяльності серця за даними ВСР. Результати косинор-аналізу 8-разових вимірювань АТ протягом 2-х-3-х діб дають можливість визначити акрофазу АТ, його амплітуду і мезор, які співпадають з результатами косинор-аналізу ДМАТ, що дає підстави рекомендувати 8-разове самостійне вимірювання АТ для вирішення питання часу прийому антигіпертензивних препаратів.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ