Порівняльна оцінка ефективності застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, лацидипіну та лозартану у хворих на хронічний гломерулонефрит та діабетичну нефропатію з артеріальною гіпертензією - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Порівняльна оцінка ренопротекторного ефекту інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, лацидипіну та лозартану у хворих на хронічний гломерулонефрит та діабетичну нефропатію з артеріальною гіпертензією60 хворих з АГ склали групу порівняння: 30 - хронічний гломерулонефрит з АГ (10 - з сечовим синдромом, 10 - з нефротичним синдромом, 10 - з ХНН II ступеня), 30 - діабетичний гломерулосклероз з АГ (10 - у протеїнуричній стадії, 10 - в нефротичній стадії, 10 - в азотемічній стадії). Розроблено схеми призначення цих препаратів у хворих на хронічний гломерулонефрит та діабетичну нефропатію з АГ, критерії прогнозування ефективності терапії на початку лікування. В процессе решения поставленных задач проведено обследование 246 пациентов, из них основная группа: 124 больных хроническим гломерулонефритом с АГ (42 с мочевым синдромом, 42 с нефротическим синдромом, 40 - в стадии ХПН II степени), 62 пациента с диабетической нефропатией с АГ (22 - в протеинурической стадии, 20 - в нефротической стадии, 20 - в азотемической стадии), леченных одним из вышеперечисленных препаратов. Лацидипин в дозе 4 мг в сутки получали 20 пациентов с сохраненной функцией почек с АГ (10 - с мочевым синдромом, 10 - с нефротическим) и 20 больных с диабетической нефропатией с АГ (10 с мочевым синдромом и 10 - с нефротическим). 30 пациентов с хроническим гломерулонефритом с АГ (10 с мочевым синдромом, 10 с нефротическим и 10 - с ХПН II степени) и 31 пациент с диабетической нефропатией с АГ (11 - с протеинурической стадией процесса, 10 - с нефротической стадией, 10 - с ХПН II степени) получали эналаприла малеат в дозе 10 мг/сут на протяжении 3 месяцев.Попри антигіпертензивну дію ІАПФ і БКК активно впливають на внутрішньониркову гемодинаміку, порушення якої сприяє прогресуванню ниркового захворювання і розвитку хронічної ниркової недостатності (ХНН) (С.В. Оскільки вищевказані групи антигіпертензивних препаратів мають досить багато побічних ефектів, в останній час для лікування АГ використовується нова група препаратів - АРАІІ, вплив яких на ниркову гемодинаміку ще недостатньо досліджений (Є.П. Поодинокі дослідження свідчать про негемодинамічний позитивний вплив препаратів вищеназваних груп: антиоксидантний (В.Б. Проведення порівняльної оцінки клінічної ефективності ІАПФ, БКК, АРА II у хворих з АГ на тлі ХГН та ДН сприятиме розробці диференційованих підходів до вибору раціональної терапії з урахуванням ренопротективних аспектів дії цих антигіпертензивних засобів. На основі порівняння змін рівнів протеїнурії, стану ниркової гемодинаміки, систем ПОЛ - АОЗ і гемостазу у пацієнтів з ХГН та ДН з АГ в процесі річного спостереження за ефективністю антигіпертензивних засобів ІАПФ, БКК, АРА II дістала подальшого розвитку висунута в останні роки ідея про існування загальної універсальної ланки ушкодження нирок, яка повязана із впливом на цей орган ангіотензину II.Серед них в основні групи (пацієнти, ліковані еналаприлом, периндоприлом, лацидипіном та лозартаном) увійшли: 124 хворих на ХГН з АГ, 62 хворих на ДН з АГ. Інші 30 пацієнтів з ХГН, АГ (10 - з СС, 10 - з НС, 10 - в стадії ХНН II ступеня) та 30 хворих на ДН, АГ (10 - у протеїнуричній стадії, 10 - у нефротичній стадії, 10 - в стадії ХНН II ступеня) не отримували чотирьох вищевказаних препаратів. Для дослідження ефективності лацидипіну ми обстежили 60 хворих (32 чоловіки, 28 жінок), серед них 30 пацієнтів з ХГН, 20 з них мали нормальний вміст креатиніну в крові, 10 - креатинінемію (0,27±0,09) ммоль/л, (Р<0,05) порівняно з групою контролю та 30 хворих на ДН, 20 з них мали збережену функцію нирок, 10 - креатинінемію (0,24±0,03) ммоль/л, (Р<0,05) порівняно з групою контролю. Групи порівняння для всіх препаратів включали 10 пацієнтів з ХГН, СС, 10 хворих на ДН у протеїнуричній стадії, 10 хворих на ДН, НС, 10 хворих на ХГН, НС, 10 хворих на ХГН в стадії ХНН II, 10 пацієнтів з ДН, ХНН ІІ ступеня, що у період спостереження (1 рік) з різних причин не отримували жодного лікарського засобу, окрім інсулінотерапії у пацієнтів з ЦД. В групах порівняння за 3 місяці у двох хворих (20%) на ДН та у одного хворого (10%) з ХГН прогресувала ХНН, у двох (20%) пацієнтів з ХГН, СС показник протеїнурії досяг нефротичного рівня.