Порівняльна оцінка ефективності застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, лацидипіну та лозартану у хворих на хронічний гломерулонефрит та діабетичну нефропатію з артеріальною гіпертензією - Автореферат
Дослідження впливу антигіпертензивних препаратів в складі комплексного лікування хворих на хронічний гломерулонефрит та діабетичну нефропатію на артеріальний тиск, стан ниркової гемодинаміки, антиоксидантного захисту, гемостазу, системи окислення ліпідів.
При низкой оригинальности работы "Порівняльна оцінка ефективності застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, лацидипіну та лозартану у хворих на хронічний гломерулонефрит та діабетичну нефропатію з артеріальною гіпертензією", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Порівняльна оцінка ренопротекторного ефекту інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, лацидипіну та лозартану у хворих на хронічний гломерулонефрит та діабетичну нефропатію з артеріальною гіпертензією60 хворих з АГ склали групу порівняння: 30 - хронічний гломерулонефрит з АГ (10 - з сечовим синдромом, 10 - з нефротичним синдромом, 10 - з ХНН II ступеня), 30 - діабетичний гломерулосклероз з АГ (10 - у протеїнуричній стадії, 10 - в нефротичній стадії, 10 - в азотемічній стадії). Розроблено схеми призначення цих препаратів у хворих на хронічний гломерулонефрит та діабетичну нефропатію з АГ, критерії прогнозування ефективності терапії на початку лікування. В процессе решения поставленных задач проведено обследование 246 пациентов, из них основная группа: 124 больных хроническим гломерулонефритом с АГ (42 с мочевым синдромом, 42 с нефротическим синдромом, 40 - в стадии ХПН II степени), 62 пациента с диабетической нефропатией с АГ (22 - в протеинурической стадии, 20 - в нефротической стадии, 20 - в азотемической стадии), леченных одним из вышеперечисленных препаратов. Лацидипин в дозе 4 мг в сутки получали 20 пациентов с сохраненной функцией почек с АГ (10 - с мочевым синдромом, 10 - с нефротическим) и 20 больных с диабетической нефропатией с АГ (10 с мочевым синдромом и 10 - с нефротическим). 30 пациентов с хроническим гломерулонефритом с АГ (10 с мочевым синдромом, 10 с нефротическим и 10 - с ХПН II степени) и 31 пациент с диабетической нефропатией с АГ (11 - с протеинурической стадией процесса, 10 - с нефротической стадией, 10 - с ХПН II степени) получали эналаприла малеат в дозе 10 мг/сут на протяжении 3 месяцев.Попри антигіпертензивну дію ІАПФ і БКК активно впливають на внутрішньониркову гемодинаміку, порушення якої сприяє прогресуванню ниркового захворювання і розвитку хронічної ниркової недостатності (ХНН) (С.В. Оскільки вищевказані групи антигіпертензивних препаратів мають досить багато побічних ефектів, в останній час для лікування АГ використовується нова група препаратів - АРАІІ, вплив яких на ниркову гемодинаміку ще недостатньо досліджений (Є.П. Поодинокі дослідження свідчать про негемодинамічний позитивний вплив препаратів вищеназваних груп: антиоксидантний (В.Б. Проведення порівняльної оцінки клінічної ефективності ІАПФ, БКК, АРА II у хворих з АГ на тлі ХГН та ДН сприятиме розробці диференційованих підходів до вибору раціональної терапії з урахуванням ренопротективних аспектів дії цих антигіпертензивних засобів. На основі порівняння змін рівнів протеїнурії, стану ниркової гемодинаміки, систем ПОЛ - АОЗ і гемостазу у пацієнтів з ХГН та ДН з АГ в процесі річного спостереження за ефективністю антигіпертензивних засобів ІАПФ, БКК, АРА II дістала подальшого розвитку висунута в останні роки ідея про існування загальної універсальної ланки ушкодження нирок, яка повязана із впливом на цей орган ангіотензину II.Серед них в основні групи (пацієнти, ліковані еналаприлом, периндоприлом, лацидипіном та лозартаном) увійшли: 124 хворих на ХГН з АГ, 62 хворих на ДН з АГ. Інші 30 пацієнтів з ХГН, АГ (10 - з СС, 10 - з НС, 10 - в стадії ХНН II ступеня) та 30 хворих на ДН, АГ (10 - у протеїнуричній стадії, 10 - у нефротичній стадії, 10 - в стадії ХНН II ступеня) не отримували чотирьох вищевказаних препаратів. Для дослідження ефективності лацидипіну ми обстежили 60 хворих (32 чоловіки, 28 жінок), серед них 30 пацієнтів з ХГН, 20 з них мали нормальний вміст креатиніну в крові, 10 - креатинінемію (0,27±0,09) ммоль/л, (Р<0,05) порівняно з групою контролю та 30 хворих на ДН, 20 з них мали збережену функцію нирок, 10 - креатинінемію (0,24±0,03) ммоль/л, (Р<0,05) порівняно з групою контролю. Групи порівняння для всіх препаратів включали 10 пацієнтів з ХГН, СС, 10 хворих на ДН у протеїнуричній стадії, 10 хворих на ДН, НС, 10 хворих на ХГН, НС, 10 хворих на ХГН в стадії ХНН II, 10 пацієнтів з ДН, ХНН ІІ ступеня, що у період спостереження (1 рік) з різних причин не отримували жодного лікарського засобу, окрім інсулінотерапії у пацієнтів з ЦД. В групах порівняння за 3 місяці у двох хворих (20%) на ДН та у одного хворого (10%) з ХГН прогресувала ХНН, у двох (20%) пацієнтів з ХГН, СС показник протеїнурії досяг нефротичного рівня.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы