Порівняльна метаболічна та гемодинамічна ефективність інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту при дисфункції лівого шлуночка та порушеннях серцевого ритму - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Порівняльна метаболічна та гемодинамічна ефективність інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту при дисфункції лівого шлуночка та порушеннях серцевого ритмуРоботу виконано в Харківському державному медичному університеті Латогуз Іван Кіндратович, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри внутрішніх хвороб, ЛФК та СМ. Ковальова Ольга Миколаївна, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1; Захист відбудеться 11 лютого 1999 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.600.04 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 310022, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету (м.Досить часто порушення ритму серця мають місце на фоні дисфункції лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), що впливає на перебіг захворювання та його прогноз. Найчастіше при явній або латентній дисфункції лівого шлуночка, за даними холтерівського моніторування ЕКГ, зустрічається шлункова екстрасистолія (80% випадків) i нестійка шлуночкова тахікардія (більш 40% випадків). Запобігаючи впливу ангіотензину ІІ на серце, інгібітори АПФ сприяють зменшенню гіпертрофії міокарда, покращують метаболізм в серцевому мязі, зменшують коронароспазм (Rogers W., Johnstone D., 1994 ). Kpim того, завдяки вазодилатуючій дії зниженню перед-та постнавантаження, інгібітори АПФ запобігають прогресуванню дилатації лівого шлуночка, зменшують ступінь недостатності кровообігу (Рябенко Д. В., 1996, Свищенко Є. П., 1995 ). Практичне значення результатів досліджень, що були проведені, полягає у тому, що показана доцільність призначення інгібіторів АПФ хворим з порушеннями серцевого ритму на тлі дисфункції міокарда лівого шлуночка; встановлено, що інгібітори АПФ сприяють регресії гіпертрофії лівого шлуночка, тобто мають кардіо-протекторну дію; доказано, що у хворих на ішемічну хворобу серця інгібітори АПФ зменшують ступінь серцевої недостатності, що сприяє зменшенню частоти аритмій, зниженню ступеню ішемії міокарда на ЕКГ, підвищенню толерантності до фізичного навантаження ; показана важливість використання неінвазивних методів дослідження ехокардіографії, холтерівського моніторування, проб з навантаженням для оцінки ефективності лікування інгібіторами АПФ хворих з дисфункцією лівого шлуночка i аритміями.

За темою дисертації опубліковано 8 робіт в наукових виданнях, з них 4 статті, 4 тези доповідей.

Структура та обсяг дисертації

Робота викладена на 130 сторінках машинописного тексту, містить 5 таблиць, 11 малюнків і складається із вступу, 2-х глав огляду літератури, 7-і глав власних спостережень, обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаної літератури. Список використаних джерел містить 278 робіт, з них 93 авторів країн СНД, 185 іноземних авторів.

Зміст роботи

Матеріали i методи

Обстежено 128 хворих на ішемічну хворобу серця ( ІХС) з дисфункцією лівого шлуночка, в тому числі 109 чоловіків (85,2%) i 19 жінок (14,8%) у віці від 43 до 71 року. Контрольну групу склали 36 практично здорових осіб аналогічного віку та статі.

Стан хворих оцінювався на підставі даних клініко-функціонального обстеження, що охоплювало результати фізикальних, терапевтичного, біохімічних та інструментальних досліджень.

Пацієнти обстежувалися вранці, натще, після 20-30 хвилин від-починку. У всіх хворих проводили забір крові з vena cubitalis для біохімічних аналізів. В крові досліджувалися показники стану ренінангіотензинальдостеронової системи (RAS), концентрація електролітів. Діагностику аритмій та веріфікацію характеру порушень ритму проводили на основі ЕКГ-дослідження. Добове моніторування ЕКГ здійснювали за допомогою системи для динамічної електрокардіографії “Лента-МТ.”

Аналізуючи ЕКГ, підраховували кількість екстрасистол за кожну годину реєстрації i за 24 години. При оцінці противоаритмічних ефектів препаратів визначали відсоток зниження числа екстраситол при добовому контролі.

Ультразвукове дослідження виконували на апараті в двомірному та М-режимі з робочою частотою ультразвука 3МГЦ i кутом сканування 80` з парастернальної та апікальної позиції за стандартною методикою. Для оцінки стану кардіогемодинаміки визначалися такі показники: кіцевий діастолічний розмір лівого шлуночка (КДР), кінцевий систолічний розмір лівого шлуночка (КСР), ступінь скорочення передньо-заднього розміру лівого шлуночка в систолу (% DS), кінцевий діастолічний обєм лівого шлуночка (КДО), кінцевий систолічний обєм лівого шлуночка (КСО), ударний обєм (УО), фракцію викиду (ФВ), швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда (V cf), масу міокарда лівого шлуночка (ММЛШ ).

Тетраполярна грудна реографія проводилася за допомогою пристрою РПГ2-02 за загальноприйнятою методикою. Аналізуючи рео-грамму, визначали такі показники: ударний обєм (УО) та хвилинний обєм (ХО) серця , загальний периферічний судинний опір (ЗПСО).

Велоергометрія проводилася на пристрої “Сіменс-Елема”. Застосовувалася методика з серією навантажень із ступінчастим збільшенням потужності. Тривалість кожного наступного ступеня навантаження - 3 хвилини; початкове навантаження 25 Вт, на кожному наступному ступені інтенсивність навантаження збільшувалась на 25 Вт. В початковому стані та в кінці кожного ступеня навантаження визначався артеріальний тиск (АТ), записувалася ЕКГ в 12 загальноприйнятих відведеннях.

Стан (RAS) оцінювався за допомогою радіоімунних методів дослідження: рівня альдостерону (А), ангіотензину I (AI), ангіотензину II (AII) в плазмі крові, активності реніну плазми крові (АРП) з використанням стандартних КІТ наборів. Концентрацію електролітів в плазмі крові визначали за допомогою метода полумяної фотометрії на полумяному аналізаторі ПАЖ-2.

Статистична обробка результатів проводилася за загальноприйнятим методом варіаційної статистики (Н.Бейлі, Д.Сепетлієв) на РС ІВМ.

Результати дослідження та їх аналіз

При дослідженні клінічної ефективності ІАПФ обстежено 64 хворих на ІХС з дисфункцією лівого шлуночка (ЛШ) та порушеннями серцевого ритму (ПСР). Функціональні можливості пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю (ХСН), згідно із класифікацією Нью-Йоркської Асоціації серця (NYHA), були такими: I ФК-у 26 хворих; II ФК-у 25 хворих; III-IV ФК у 13 хворих. За даними холтерівського моніторування ЕКГ, згідно з системою градацій ШЕ по В. Lawn, хворі були розподілені таким чином: 1градації - у 21; 2 градації- у 23; 3 i 4 градації - у 20 хворих. Протягом 12 тижнів хворим призначали ренітек в дозі 2,5-20 мг на добу. На фоні терапії спостерігалася позитивна клінічна динаміка у 53 пацієнтів ( 82,8%). У цих хворих відзначалося зменшення задишки, набряків, застійних явищ в легенях, покращання виконання звичайних повсякденних фізичних навантажень. Наприкінці лікування функціональні можливості усіх пацієнтів відповідали I-II ФК . Поряд з покращанням фізичних можливостей у 19 (35,8%) хворих спостерігалося зменшення кількості ШЕ з 6898±933 до 4012±569 на добу. При наяві парних ШЕ, нестійкої шлуночкової тахікардії (хворі III-IV ФК) ІАПФ сприяли їх поріжуванню у 9 хворих (45%).

Таким чином, призначення ренітеку на фоні стандартної терапії призводить до покращання функціональних можливостей серцево-судинної системи у більшості пацієнтів, сприяє переходу ХСН в нижчий функціональний клас (NYHA) . По мірі покращання функції міокарда спостерігається зменшення кількості ШЕ.

Для дослідження впливу ІАПФ на RAS обстежено 84 хворих на ІХС з дисфункцією ЛШ та аритміями. Лікування ренітеком проводили відкритим засобом, без призначення плацебо, при адекватній гемодинамічній реакції у відповідь на пробну дозу 2,5мг . Тривалість лікування склала 8 тижнів. 1-у контрольну групу склали 16 хворих на ІХС з ХСН I-II ФК без порушень серцевого ритму; 2-у -34хворих на ІХС з ХСН I-II ФК та ШЕ 1-го класу (B.Lawn); 3-ю групу склали 31 пацієнт, II ФК з ШЕ 2-го класу (B.Lawn); 4-у групу склали 19 хворих, III ФК, ШЕ 2-3 класів. Показники рівня АРП, АІІ, ALD наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Рівень активності реніну плазми, альдостерону, ангіотензину II, вміст електролітів калія і натрія в плазмі крові в динаміці лікування ренітеком

Показники Стадії спостереження Групи хворих

1-а група 2-а група 3-а група 4-а група

Активність реніну плазми (АРП), нг/мл/ч-1 До лікування 3.58±0.9 4.19±1.05 5.72±1.16 8.06±1.19

P>0.05 P>0.05 P<0.05

Після лікування 6.12±0.83 7.39±1.19 9.35±1.29 12.31±1.4

P1>0.05 P1<0.05 P1<0.05

P2<0.05 P2<0.05 P2<0.05 P2<0.05

Альдостерон (ALD), пг/мл До лікування 312.9±41.8 331.4±41.6 308.6±51.7 199.1±33.4

P>0.05 P>0.05 P>0.05

Після лікування 197.4±23.1 202.3±33.8 181.9±25.8 123.4±15.9

P1>0.05 P1>0.05 P1<0.05

P2<0.05 P2<0.05 P2<0.05 P2<0.05

Ангіотензин II пг/мл До лікування 16.4±2.12 17.9±2.3 20.30±3.6 24.1±4.0

P>0.05 P>0.05 P>0.05

Після лікування 10.86±1.82 11.03±2.1 12.11±1.9 13.8±2.2

P1>0.05 P1>0.05 P1>0.05

P2<0.05 P2<0.05 P2<0.05 P2<0.05

Натрій, ммоль/л До лікування 139.8±3.11 144.6±4.1 133.5±2.6 129.56±3.4

P>0.05 P>0.05 P>0.05

Після лікування 131.6±2.1 142.9±3.84 130.1±2.86 128.8±1.96

P1>0.05 P1>0.05 P1>0.05

P2>0.05 P2>0.05 P2>0.05 P2>0.05

Калій, ммоль/л До лікування 4.03±0.29 4.11±0.18 3.46±0.31 3.21±0.10

P>0.05 P>0.05 P<0.05

Після лікування 4.29±0.19 4.19±0.23 3.64±0.15 4.12±0.14

P1>0.05 P1>0.05 P1>0.05

P2>0.05 P2>0.05 P2>0.05 P2<0.05

Примітка до таблиці 1 : P - достовірність відміни показників в порівнянні з контрольною групою до лікування; P1 - достовірність відміни показників в порівнянні з контрольною групою після лікування; P2 - достовірність відміни показників по групах до і після лікування.

Після 8-тижневого лікування ренітеком в усіх групах обстежених хворих спостерігався зріст АРП на тлі зниження рівня АІІ та ALD. Слід підкреслити, що різниця ціх показників в групах до i після лікування є статистично достовірною (табл.1).

В той же час вміст електролітів в плазмі крові значимо не змінився ані в 1-й, ані в 2-й, ані в 3-й групах. В 4-й групі хворих з найбільш вираженою дисфункцією лівого шлуночка та ШЕ високої градації вміст калію в плазмі крові зріс, а рівень натрію статистично значимо не змінився. При порівнянні з показниками контрольної групи після лікування АРП була достовірно вищою в 3-й i в 4-й групах. Поряд з цим, в 4-й групі вміст ALD в плазмі крові був значимо нижчим, ніж в 1-й групі. Розбіг інших показників в порівнянні з контрольною групою був статистично недостовірним.

Кількість ШЕ в 2-й групі зменшилася на 23.85 %; в 3-й - на 36,55 %; в 4-й -на 38,4%. Зниження кількості ШЕ не супроводжувалося зменшенням ступеня їх градації, за виключенням хворих 4-ї групи, де ШЕ після лікування можна було віднести не до 3-го, а до 2-го класу. Як можна бачити, усунення гіпокаліємії на фоні лікування ренітеком сприяло зникненню поліморфних ШЕ.

Таким чином, нейрогуморальні зміни на тлі лікування ІАПФ, зумовлені зниженням плазмового рівня АІІ, усуненням гіпокаліємії (найбільш помітні в 4-й групі) сприяють зменшенню кількості ШЕ, в окремих випадках зі зменшенням їх градаці?.

При дослідженні кардіогемодинамічної ефективності ІАПФ обстежено 59 хворих на ІХС, які були розподілені на 3 групи: 1 група- 16 хворих на ІХС із ХСН I ФК i 16 хворих на ІХС із ХСН II ФК, усього 32 особи з ШЕ 1-ї градації; 2-група- 13 хворих на ІХС (ХСН I ФК- 3 особи, II ФК-9 осіб, III ФК-2 особи) з ШЕ 2-ї градації; 3 група-12 хворих (ХСН II ФК-3 особи, III ФК-9 осіб) з ШЕ 3-ї градації. Спочатку доза ренітеку складала 2,5 мг на добу, згодом дозу підвищували до 20 мг. Тривалість лікування складала 6 тижнів.

Наслідки ехокардіографічного дослідження та холтерівського моніторування ЕКГ відображені в табл. 2 .

Таблиця 2

Дані ехокардіографічного дослідження і добового моніторування у хворих з ШЕ в динаміці лікування ренітеком

Показники Значення показників P

До лікування Після лікування

1-а група

АТС, мм рт.ст. 139.4±5.2 123.1±4.3 <0.05

АТД, мм рт.ст. 84.9±4.8 79.0±5.3 >0.05

КСР, см 4.24±0.18 3.7±0.16 <0.05

КДР, см 5.41±0.31 5.11±0.29 >0.05

КСО, см3 79.4±2.0 59.8±1.95 <0.05

КДО, см3 142.5±6.8 123.9±4.9 <0.05

УО, см3 63.3±4.1 64.6±5.7 >0.05

ФВ, % 44.2±2.0 52.33±3.4 <0.05

%DS, % 21.6±1.2 27.45±1.3 <0.05

Vcf, с-1 0.72±0.03 0.94±0.04 <0.05

ЗПСО, дин/с/см-5 1810.34±131.2 1629.81±142.4 >0.05

Частота ШЕ на добу 648±94 405±72 <0.05

2-а група

АТС, мм рт.ст. 143.4±5.1 128.6±4.9 <0.05

АТД, мм рт.ст. 88.3±3.9 72.2±2.8 <0.05

КСР, см 5.10±0.20 4.28±0.19 <0.05

КДР, см 6.25±0.31 5.59±0.26 >0.05

КСО, см3 123.16±11.40 81.3±8.9 <0.05

КДО, см3 196.8±12.1 155.6±11.9 <0.05

УО, см3 73.1±3.2 75.8±4.6 >0.05

ФВ, % 40.3±1.6 49.40±2.3 <0.05

%DS, % 18.4±1.2 23.30±1.3 <0.05

Vcf, с-1 0.76±0.04 0.98±0.05 <0.05

ЗПСО, дин/с/см-5 1894.50±158.4 1481.90±138.6 >0.05

Частота ШЕ на добу 10508±938 6095±827 <0.05

3-я група

АТС, мм рт.ст. 144.9±7.3 121.5±6.9 <0.05

АТД, мм рт.ст. 89.6±3.6 76.8±3.2 >0.05

КСР, см 5.28±0.30 4.5±0.10 <0.05

КДР, см 6.21±0.24 5.81±0.12 >0.05

КСО, см3 129.3±10.6 97.5±9.8 <0.05

КДО, см3 194.1±13.4 166.9±12.1 >0.05

УО, см3 65.8±3.5 69.6±3.8 >0.05

ФВ, % 34.6±1.98 41.57±2.13 <0.05

%DS, % 16.1±1.1 21.17±1.3 <0.05

Vcf, с-1 0.67±0.01 0.79±0.02 <0.05

ЗПСО,дин/с/см-5 1915.60±121.4 1580.35±129.0 >0.05

Частота ШЕ на добу 11901±1011 7228±986 <0.05

На тлі лікування ренітеком в 1-й групі хворих достовірно знижуються розміри та обєми порожнин ЛШ в систолу КСР та КДО при одночасовому збільшенні ФВ, ступінь скорочення передньо-заднього розміру ЛШ в систолу ( % D S ) i швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда ( Vcf ) .Не відмічено значного зниження КДР i КСО, мало змінився УО. Не спостерігалося достовірного зниження АТ i ЗПСО ( р>0,05). Значимо знизвся АТС , при цьому зменшувалась частота ШЕ ( табл. 2 ).

У хворих 2-ї групи динаміка ехокардіографічних показників була аналогічною. Але звертає на себе увагу статистично достовірне зниження АТС, АТД i, що найбільш важливо, ЗПСО. Динаміка зниження частоти ШЕ також була більш помітною ( табл. 2 ).

В 3-й групі зміни розмірів i обємів порожнин ЛШ ( за виключенням КДО ) були статично достовірними ( р0,05 ), ФВ, Vcf та %DS значно збільшились, а АТС, АТД i ЗПСО статично достовірно знизились (р<0,05 ). Кількість ШЕ зменшилась.

Таким чином, слід підкреслити, що покращання показників, які характерізують стан скорочувальної функції міокарда, супроводжується i зниженням числа ШЕ. Динаміка змін показників ЕХОЕГ та частоти ШЕ помітніше у осіб з ХСН вищого ФК.

Для оцінки впливу терапії ІАПФ на толерантність до фізичного навантаження хворим 1-ї групи проведено тест на велоергометрі до i після лікування ренітеком. Пробу провели 19 хворим, з них у 8 ШЕ не реєструвалися. До лікування ренітеком тест із фізичним навантаженням був позитивним у 14 хворих (73,6%), ШЕ були спровоковані у 6 з 8 хворих, втім у 3-х з них на ЕКГ відзначалася i депресія сегменту ST. Величина порогового навантаження до лікування склала 35,3±2,1 Вт, а загальний обєм виконаної роботи - 1450,1±148,4 кгм.

Після проведеної терапії тест на велоергометрі виявився позитивним у 12 хворих (63,2%), ШЕ на фоні проби виявилася у 3-х хворих, а у одного реєструвалася депресія сегменту ST. При цьому величина порогового навантаження збільшилась до 49,8±3,01 Вт, а загальний обєм виконаної роботи збільшився до 2118,8±151,4 кгм.

Різниця в порівнянні з цими показниками до лікування є статистично достовірною. Це свідчить про те, що позитивні кар- діогемодинамічні зміни на тлі лікування ІАПФ сприяють не тільки зменшенню кількості ШЕ, але й зростанню толерантності до фізичного навантаження.

На нашу думку, представлялося цікавим дослідження впливу тривалої терапії ренітеком на показники гемодинаміки та частоту ШЕ, для чого обстежено 34 хворих з ХСН I-II ФК та ШЕ 1-ї градації. Лікування ренітеком проводили протягом 10 місяців у дозі 2,5 -20 мг на добу. Поряд з показниками кардіогемодинаміки визначали масу міокарда ЛШ (ММЛШ). Величини показників порівнювали до та після лікування. Результати дослідження відображені в таблиці 3. Як можна бачити, при тривалому призначенні ренітека значне зменшення кількості ШЕ відбувається не тільки на тлі покращання показників кардіогемодинаміки, але й при значному зменшенні ММЛШ. Поряд з цим, за принципом зворотного звязку, зменшення кількості ШЕ суттєво обмежує негативний вплив шлуночкових ектопій на гемодинамічні показники i скорочувальну функцію міокарда.

Таблиця 3

Показники гемодинаміки, внутрісерцевої кінетики та скорочувальної функції міокарда при тривалому лікуванні ренітеком у хворих з дисфункцією ЛШ і ШЕ

Показники Значення показників P

До лікування Після лікування

АТС, мм рт.ст. 138.8±3.6 129.1±3.0 <0.05

АТД, мм рт.ст. 82.6±4.0 76.4±5.1 >0.05

ТМЖПС мм 12.9±1.1 10.1±0.8 <0.05

ТЗСЛШС мм 11.9±0.9 8.6±0.6 <0.05

КСР, см 4.16±0.24 3.6±0.10 <0.05

КДР, см 5.40±0.20 5.18±0.12 >0.05

КДО, см3 142.0±6.1 129.0±5.9 >0.05

КСО, см3 74.6±4.8 55.2±3.4 <0.05

УО, см3 68.5±2.2 74.6±2.1 <0.05

ФВ, % 47.9±2.9 57.4±2.6 <0.05

%DS, % 24.1±1.3 31.4±1.8 <0.05

Vcf, с-1 0.75±0.04 0.96±0.05 <0.05

ММЛШ, г 155.54±4.8 143.12±3.4 <0.05

Частота ШЕ на добу 714,6±81 208,4±79 <0.05

Крім наведених вище досліджень, нами запропонована нова схема лікування, яка передбачає одночасовий прийом ІАПФ ренітека та блокатора рецепторів ангіотензина II козаара .

Обстежено 19 хворих. Ренітек призначали в дозі 20 мг на добу, козаар - 50 мг на добу. Наприкінці лікування КСР зменшився з 5,81±0,3 см до 4,87±0.24см , КСО-з 166,8±12.3 см3 до 103,8±10.7см3. ФВ підвищилась з 32.5±1,9% до 45,0±1,7% ; %DS з 15,94±1,4% до 24,6±1,8% (p< 0,05); Vcf з 0,66±0,04 с-1 до 0,82 ± 0.05 с-1. Статистично достовірно знизився АТС та АТ д, а ЗПСО зменшився з 149592 ± 189 дин /с/ см-5 до 12339±169 дин/ с/ см-5. Згідно з тестом з 6-ти хвилинною ходою , збільшилась дистанція , яку проходили пацієнти, з 339±56 м до 516±68 м. Кількість ШЕ зменшилась з 9623±1100 до 6134± 895.

Таким чином, комбінована терапія ІАПФ ренітеком i блокатором рецепторів АІІ козааром сприяє покращанню показників кардіогемодинаміки, збільшує толерантність до фізичного навантаження, знижує кількість ШЕ. Така комбінація середників є раціональною, якщо окремі призначення ІАПФ або блокатора рецепторів АІІ виявляються недостатньо ефективними.

ВИСНОВКИ

1. Призначення ІАПФ ренітека хворим з дисфункцією лівого шлуночка та шлуночковими аритміями призводить до покращання функціональних можливостей серцево-судинної системи, сприяє переходу хронічної серцевої недостатності в нижчий функціональний клас. По мірі покращання міокардіальної функції спостерігається зменшення кількості шлуночкових екстрасистол.

2. Нейрогуморальні зміни на фоні лікування ренітеком, зумовлені зниженням плазмового рівня ангіотензину ІІ, альдостерону, підвищенням активності реніну плазми, усуненням гіпокаліємії, сприяють поріжуванню шлуночкових екстрасистол i зменшенню їх градації.

3. Лікування ІАПФ ренітеком хворих з дисфункцією лівого шлуночка веде до покращання показників, які характеризують стан скорочувальної функції міокарда, до підвищення толерантності до фізичного навантаження. Динаміка покращання показників ехокардіографії i зниження частоти шлуночкових екстрасистол помітніше у хворих з хронічною серцевою недостатністю вищого функціонального класу.

4. Тривала терапія ренітеком сприяє зменшенню гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, покращує показники кардіогемодинаміки, знижує частоту шлуночкових порушень ритму.

5. Сполучене призначення ІАПФ ренітека i блокатора рецепторів ангіотензину II козаара у хворих з вираженою дисфункцією лівого шлуночка та шлуночковими екстрасистолами сприяє покращанню скорочувальної функції міокарда i зростанню толерантності до фізичного навантаження. На фоні стабілізації показників кардіогемодинаміки зменшується кількість шлуночкових екстрасистол.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.О. Е. Зайченко. Некоторые метаболические эффекты ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента у больных с дисфункцией левого желудочка и аритмиями. // Вестник проблем биологии и медицины.-1997.- №24.- С. 130 -133.

2.О.Е. Зайченко. Ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента в кардиологии. // Вестник проблем биологии и медицины.-1998.- № 17. -С. 28-31.

3.О.Е. Зайченко. Особенности влияния длительного лечения ренитеком на функциональное состояние миокарда у больных с недостаточностью кровообращения. // Вестник проблем биологии и медицины.- 1998.- №22.- С.89-91.

4.О.Е. Зайченко. Ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента и дисфункция левого желудочка у больных ишемической болезнью сердца. // Медицина сегодня и завтра. Периодический сборник научных работ молодых ученых и специалистов, в. 2: МОЗ Украины , ХГМУ.- Харьков, 1997.- С.45-46.

5.О.Е. Зайченко. Влияние ренитека на функциональное состояние миокарда и коронарное кровообращение у больных с застойной сердечной недостаточностью и желудочковыми аритмиями. // Республиканская научно-практическая конфереция молодых ученых и специалистов “Современные фундаментальные и прикладные проблемы клиники внутренних болезней”, тезисы, Харьков, 1997, с.38.

6. Латогуз И.К., Кучеренко О.Д., Беловол А.Н., Супрун С.А., Зайченко О.Е., Телегина Н.Д., Погорелов В.Н. Антиаритмические и гемодинамические эффекты ренитека у больных с недостаточностью кровообращения. // Вестник аритмологии.-№8.- С. 50.- №191.

7. Латогуз И.К., Москаленко В.Ф. , Кучеренко О.Д. , Беловол А. Н., Супрун С.А., Телегина Н.Д., Зайченко О.Е., Погорелов В.Н., Брек В.В. Влияние эналаприла на кардиогемодинамику у больных с дисфункцией левого желудочка.// XIV зїзд терапевтів України, Київ, 1998, тези доповідей, с . 54-55.

8. Латогуз И.К., Кучеренко О.Д., Телегина Н.Д., Москаленко В.Ф., Погорелов В.Н., Брек В.В., Зайченко О.Е., Ярошенко И. А., Супрун С.А. Клиническая и гемодинамическая эффективность козаара у больных ишемической болезнью сердца, артериальной гипертонией и желудочковой экстрасистолией. // Матеріали II-ї Української міжнародної конференції з міжнародною участю “Актуальні проблеми клінічної фармакології”. Вінниця, 1998.- С.144.