Порівняльна характеристика впливу різних класів антитромботичних препаратів на стан гемостазу у пацієнтів похилого віку з постійною формою фібриляції передсердь - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВПЛИВУ РІЗНИХ КЛАСІВ АНТИТРОМБОТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ НА СТАН ГЕМОСТАЗУ У ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ВІКУ З ПОСТІЙНОЮ ФОРМОЮ ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬЗ дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного наукового центру "Інститут кардіології імені академіка М.Д. У дисертації на основі визначення предикторів тромботичних ускладнень та впливу на них антитромботичних препаратів різних класів розроблено індивідуальний підхід до антитромботичної терапії у хворих похилого віку з постійною формою ФП. За даними 2-річного спостереження (в середньому 2,1±0,4 року) згідно з результатами КТ головного мозку у 25 хворих було виявлено ішемічні вогнища, з них в 11 (44%) - у групах АСК і варфарину з неконтрольованим МНС (у середньому 1,26±0,04) і у 3 (12%) - у групі ППС. По результатам сравнения показателей состояния гемостаза в группах больных пожилого возраста с синусовым ритмом (n=30) и с фибрилляцией предсердий (n=120) были выявлены достоверно значимые различия по показателям растворимых фибрин-мономерных комплексов, фибриногена и Д-димеров. В результате продолжительной терапии оказалось, что ацетилсалициловая кислота, варфарин и пентосана полисульфат поразному влияли на показатели состояния гемостаза, уровень С-реактивного белка и липидный спектр крови.В той же час існує значна кількість досліджень, за даними яких встановлено прогностичну значущість таких показників лабораторних досліджень, як рівень Д-димерів і фібриногену, для визначення ризику тромботичних ускладнень, а також чинників, що зумовлюють активацію тромбоутворення у хворих цієї категорії, - активності запальних процесів і ступеня атеросклерозу судин (Montalescot G., 1995; Lip G.Y.H., 1996; Chung M.K., 1998; Dempfle C.E., 2001). В нашому дослідженні поряд з оцінкою ефективності традиційних антитромботичних засобів (АСК і варфарин) визначено антитромботичну активність пентосану полісульфату (ППС), що виявився достатньо ефективним у пацієнтів груп високого ризику (після перенесених оперативних втручань на суглобах і операцій на органах травного тракту, в яких діагностовано антифосфоліпідний синдром тощо), але не досліджено у хворих з постійною формою ФП. Дисертаційну роботу виконано в межах планової науково-дослідницької роботи відділу клінічної фізіології і патології органів ДУ "Інститут геронтології АМН України" "Визначення стану перфузії тканин нижніх кінцівок при старінні і при різних патогенетичних типах судинної патології (реєстраційний номер 0106U001524, термін виконання 2006-2008) і "Визначення особливостей профілактики тромботичних ускладнень з позицій тромбоцитарного гемостазу в осіб похилого віку з ішемічною хворобою серця (ІХС)" (реєстраційний номер 0109U001719, термін виконання 2009-2011). Мета роботи - оцінити антитромботичну ефективність АСК, варфарину і ППС на основі їхнього впливу на предиктори ТЕУ у пацієнтів похилого віку з постійною формою ФП. Дослідити прогностичну значущість структурно-функціонального стану міокарда, показників коагулограми, ліпідного спектра і С-реактивного білка (СРБ) для визначення ризику виникнення гострих церебральних ішемічних подій у пацієнтів похилого віку з постійною формою ФП.Робота ґрунтується на результатах обстеження 120 пацієнтів (з них 83 (69%) - чоловіки, 37 (31%) - жінки) похилого віку з постійною формою ФП, яких було обстежено в КЗ "Кіровоградський обласний кардіологічний диспансер" у 2007-2009 рр. Критеріями включення до групи дослідження була наявність постійної форми ФП та вік 60-74 роки. Після первинного обстеження всім пацієнтам з ФП з метою антитромботичного лікування методом випадкового вибору призначено: 30 хворим - АСК у дозі 100 мг/добу; 60 - варфарин (під контролем МНС 2,0-3,0) в середньому в дозі 5,4 мг; 30 - ППС по 50 мг тричі на добу. Виявлено достовірні відмінності в показниках морфофункціонального стану міокарда за даними ЕХОКГ, що проявилося в значеннях ЛП (пацієнти із СР - 3,77±0,05 см, хворі з ФП - 5,24±0,05 см; р=0,0001), правого передсердя (ПП) (відповідно 4,74±0,03 і 5,0±0,02 см; р=0,0001), правого шлуночка (ПШ) (відповідно 2,9±0,02 і 3,08±0,01 см; р=0,0001), кінцевий діастолічний розмір лівого шлуночка (ЛШ КДР) (відповідно 5,65±0,02 і 5,82±0,01 см; р=0,0012), ФВ ЛШ (відповідно 62,9±0,81 і 55,4±1,1%; р=0,0028). При цьому збільшення порожнин серця обумовлено тривалим перебігом ФП, а зниження ФВ ЛШ порівняно з показником у групі СР хоча й було достовірне, проте залишалося в межах нормальних показників (вище 45-50%).

Основний зміст