Особливості структури і перекладу художніх творів. Порівняння англійського і українського варіантів перекладів на прикладі твору Пауло Коельо "Вероніка вирішує померти". Аналіз граматичної структури та лексичних особливостей перекладеного тексту.
При низкой оригинальности работы "Порівняльна характеристика твору Пауло Коельо "Вероніка вирішує померти" англійського і українського перекладу", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Серед актуальних проблем вивчення зарубіжної літератури особливо широко обговорюється питання про використання на уроках оригінального тексту. Залучаючи учнів до вивчення кращих зразків світового письменства, важливо формувати їхнє уявлення про художній переклад як унікальне явище у світовій культурі, результат творчого діалогу автора і перекладача. Завдання на порівняльний аналіз оригіналу та перекладу під час вивчення зарубіжної літератури впроваджується дедалі активніше. Вони мають бути спрямовані, з одного боку, на те, щоб виявити, який переклад і чому найбільше відповідає ідейно-художнім особливостям оригіналу, наскільки його ідейна, естетична і стилістична концепція як літературного твору відповідає концепції оригіналу, з іншого - зясувати значення окремих елементів твору, їхнє ідейно-художнє навантаження (синтаксис, звукопис, лексичне значення окремого слова, строфіка, назва твору, значення останнього речення, абзацу, слова та ін..) Студенти виявляють неабиякий інтерес до роботи з оригіналом твору та його перекладами.Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять труднощів при перекладі. Але це далеко не так, і в більшості випадків перекладач дуже приблизно оцінює, а отже, і перекладає ті або інші елементи або цілі категорії вихідного тексту, у порівняльно - культурному плані. Однак це загальновизнане положення про гармонійність поєднання змісту і форми в мистецтві здебільшого порушується: зміст (дух оригіналу) переважає над формою (буквою) в перекладі. Апологетом дослівних версій, зокрема, виявив себе німецький гуманіст і перекладач Ніклас фон Віле (XV ст.), який обстоював тезу: «...кожне слово (оригіналу) замінюється таким самим словом (перекладу)». Наприклад, як у перекладі В.Морозова з твору-оригіналу: ‘Honestly,’she thought, ‘no one ever knows where Slovenia is.’ But Slovenia existed nonetheless, and it was outside, inside, in the mountains around her and in the square she was looking out at: Slovenia was her country.Фактично, переклад є основною частиною національно-літературного процесу, оскільки виступає посередником між літературами , без нього неможливо було б говорити про міжлітературний процес у всій його повноті. Звязок кожної мови з певним лінгвокультурним простором, у якому функціонують особливі норми й традиції вживання мовних одиниць, призводить до того, що при відтворенні змісту іншомовного тексту перекладачі вдаються до різноманітних трансформацій, які спричиняють часткову або повну зміну структури речень тексту оригіналу. Перекладач повинен мати якщо не грунтовні, то принаймні достатні для перекладу знання в області філософії, естетики, етнографії (оскільки в деяких творах змальовуються деталі побуту героїв), географії, ботаніки, мореплавства, астрономії, історії мистецтв та ін. “Ідейно-образна структура оригіналу може стати в перекладі мертвою схемою, якщо перекладач не уявляє собі того суспільного середовища, в якому виник твір, тих причин, які покликали його до життя, і тих обставин, завдяки яким він продовжує жити в інших середовищах і в інші часи”. Поняття «мовна картина світу», «національне світовідчуття», «творча індивідуальність письменника», «мистецький шедевр» мають безпосереднє відношення до перекладу: відмінності в будові мовних систем і специфіка національно-культурних середовищ, у яких функціонують першотвір і переклад, неоднаковість життєвих досвідів і духовно-світоглядних орієнтацій автора й перекладача і, нарешті, мистецька унікальність оригіналу зумовлюють неможливість перенесення всіх його параметрів в нову культурно-мовну систему.У курсовій роботі було зроблено спробу не лише узагальнити теоретичний матеріал, який безпосередньо стосується перекладів у художній літературі, а й визначити переваги їх використання в процесі навчання. Художній переклад з часів його появи відігравав важливу роль у збагаченні української мови. Крім того, робота над перекладом стимулює звернення тлумача до всіх скарбів рідної мови, розкриття її потенційних можливостей. Не випадково письменники, учені-філологи часто радять вчитись точного і тонкого смислового й стилістичного відчуття слова не лише на зразках оригінальної літератури, а й на художніх перекладах. Завдяки перекладам вітчизняне письменство освоює нові жанри, теми, сюжети, літературну техніку.Морозов В. Вероніка вирішує померти. Л.: Класика, 2001, 7-10 с. Margaret Jull Costa, Veronika decides to die. Морозов В.…for the first time in her life, it made her ponder the truth of a saying that was very fashionable amongst her friends: ‘nothing in this world happens by chance’. Having nothing more interesting to do, she decided to read the whole article and she learned that the said computer game had been made in Slovenia - that strange country that no one seemed quite able to place, except the people who lived there - because it was a cheap source of labour.
Вывод
У курсовій роботі було зроблено спробу не лише узагальнити теоретичний матеріал, який безпосередньо стосується перекладів у художній літературі, а й визначити переваги їх використання в процесі навчання.
Художній переклад з часів його появи відігравав важливу роль у збагаченні української мови. Насамперед це виявляється в поповненні нашого лексикону екзотизмами, афоризмами та крилатими висловами. Крім того, робота над перекладом стимулює звернення тлумача до всіх скарбів рідної мови, розкриття її потенційних можливостей. Не випадково письменники, учені-філологи часто радять вчитись точного і тонкого смислового й стилістичного відчуття слова не лише на зразках оригінальної літератури, а й на художніх перекладах.
Художня література включає в себе твори різних країн. Під час вивчення курсу всесвітньої літератури студенти, певна річ, весь час мають справу з перекладними текстами. Вони відкривають для себе реалії життя народів зарубіжжя, пізнають їхню історію, духовний світ.
Завдяки перекладам вітчизняне письменство освоює нові жанри, теми, сюжети, літературну техніку. Тому роль перекладів є важливою сьогодні.
Переклад художній - це відтворення засобами рідної мови особливостей чужоземного літературного тексту в нерозривній діалектичній єдності його змісту і форми.
Відомі перекладачі. Одним із перших серед українських письменників спробував себе в автоперекладі Г. Квітка-Основяненко, який відтворив російською мовою вісім власних українських повістей. І.Франко та Леся Українка перекладали окремі свої поезії німецькою мовою, М. Вороний, М. Рильський - російською.
Перекладачами власних творів російською мовою були і білоруси М. Богданович й Василь Биков, киргиз Чингіз Айтматов тощо.
Отже, переклади є одним з важливих елементів сприйняття літератури іноземною мовою. Студенти усвідомлюють не лише сутність художнього перекладу як творчого процесу і його результату, а й глибше розуміють твори, прочитані в оригіналі. Студенти виявляють неабиякий інтерес до роботи з оригіналом твору та його перекладами. Уроки такого типу зробили навчання цікавішим, інтенсивнішим і більш ефективним.
Переклад як літературне явище має багатовікову історію, багато літературознавців та письменників висловлювали свої з приводу перекладу. Але сучасне перекладознавство як самостійна наукова дисципліна сформувалося в основному у другій половині ХХ століття. Післявоєнне розширення міжнародних контактів у всіх сферах людського спілкування викликало зростання потреб у перекладах та перекладачах, стало значним стимулом і для росту теоретичних досліджень на цю тему.
Список литературы
1. Альшаєва О.М., Головньова І.М. Стилістичні особливості перекладу художніх творів. - К.: Вища школа, 1972. - С. 7-122.
2. Бабенко В.М. Порівняльний аналіз оригіналу й перекладу під час вивчення зарубіжної літератури / В.М. Бабенко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України: науково-методичний. - К.: Педагогічна преса. - 2005. № 6. - С. 39-42
3. Бик І.С. Теорія і практика перекладу. - К.:Вища школа, 1985 (Лекції 3, 7) - 300 с.
4. Клименко Ж.В. Порівняння оригіналу й перекладу в процесі вивчення зарубіжної літератури в старших класах/ Ж.В. Клименко // Тема: на допомогу вчителю зарубіжної літератури. Громадський науково-методичний журнал. - 2005. - №1. - С. 18-28
5. Клименко Ж. Міжсеміотичний переклад як засіб поглибленого вивчення художнього твору: методичні рекомендації щодо використання зразків такого перекладу/ Ж. Клименко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України : Науково-методичний. - К.: Педагогічна преса. - 2007. - №3 - С. 6-8
6. Ковганюк С.П. Практика перекладу. - К., 1968. - С. 23.
7. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. - К.: Дніпро, 1971. 3 - 132 с.
8. Коптілов В.В. Першотвір і переклад. Роздуми і спостереження. - К., 1972. - 216 с.
9. Коптілов В. Теорія і практика перекладу. - К.: Юніверс, 2003. 5- 123 с.
10. Корунець І.В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад): Підручник. - В.: Нова Книга. 2000 - 448с.
11. Кривонос Я.В. Метафоричне віддзеркалення світу: проблеми художнього перекладу/ Я.В. Кривонос // Зарубіжна література в школах України (Київ). - Київ, 2007. - №3. - С. 18-20
12. Москаленко М. Нариси з історії українського перекладу // журнал "Всесвіт", Київ: 2006-2009 (Частини 1-6)
13. Ненько І. Не відкидати роботу з художнім перекладом, а вчитися специфіці її проведення / І. Ненько // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України: науково-методичний. - Київ, 2006. - №11. - С. 45-47
14. Радчук В. На жертовнику мистецтва // «Хай слово мовлено інакше …»: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу. - К.: Дніпро, 1982. - С. 19-40
15. Раєвська Н.М. Теоретична граматика сучасної англійської мови. - К.: Вища школа,1979.-301с. 16. Чередниченко О.І. Теоретичні основи удосконалення практики перекладу та двомовної лексикографії //Теорія і практика перекладу: Республ. міжвід. наук. зб. - К.: Вища школа, 1987. - Вип. 14. - С. 3-13
17. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории переводов. - М., "Международные отношения", 1975.
18. Федоров А.В. Введение в теорию перевода (Лингвистические проблемы). - М., Изд. лит. на иностр. яз., 1958
19. Федоров А.В. Основы общей теории перевода: (Лингвистические проблемы). - М.: "Высшая школа", 1983
20. Комиссаров В.Н. Теория перевода. - м,: "Высшая школа", 1990
21. Латышев Л.К. Курс перевода: (Эквивалентность перевода и способы ее достижения). - М., "Международные отношения", 1981
22. Левин Ю.Д. К вопросу о переводной множественности // Классическое наследие и современность. - Л.: Наука, 1981. - С. 365-372
23. Лилова Анна Введение в общую теорию перевода. - М., "Высшая школа", 1985
24. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода. - М., "Международные отношения", 1974
25. Korunets I.V. Theory and Practice of Translation. - Вінниця, "Нова книга", 2000
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
