Порівняльна характеристика транспортних систем Туреччини для потреб туризму - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ФАКУЛЬТЕТ ТОРГІВЛІ,ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО ТА ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУТуреччина - незалежна республіка, що займає територію частково в Європі і частково в Азії, яка відігравала важливу роль у світовій історії, як міст, що зєднує Схід і Захід. Анатолія на півночі омивається Чорним морем; на сході межує з Грузією, Вірменією та Іраном; на півдні - з Іраком, Сирією і Середземним морем; і на заході - омивається водами Егейського моря. Розвиток туризму в Туреччині дуже стимулюється прекрасним кліматом і достатком історичних ділянок.Потреби, породжені другою світовою війною, переконливо продемонстрували неспроможність турецької транспортної політики, і поставили на перший план проблему термінового розширення транспортної мережі та покращення якості доріг, що було за межами фінансових і фізичних можливостей держави. Незважаючи на те, що протяжність транспортних шляхів Туреччини за останні роки збільшилися, і покращилася якість самих доріг, загальний стан транспортної мережі ще далеко від задоволення потреб країни. У великих містах в будь-який час доби можна знайти автобус практично для будь-якого напрямку. Подорож на автобусі через всю країну, наприклад, зі Стамбула в напрямку кордону з Сирією, обійдеться в 50-60 євро, що трохи дешевше авіа перельоту в тому ж напрямку. У Стамбулі працює кілька видів громадського транспорту, в тому числі: таксі, маршрутне таксі, автобус, метробус, метро, трамвай, фунікулер, приміські поїзди, морські автобуси і пороми.На наявних заводах в Сівасі, Ескішехір, Анкарі, Адапаваре виробляються складання та ремонт локомотивів і будівництво вагонів. Залізниці прокладалися звичайно в тих напрямках, де виникала необхідність вивезення сировини, головним чином до морських портів. Будівництво першої в Туреччині залізниці було здійснено англійцями, добивалися більш стійкою і ефективного звязку зі своїми володіннями на сході. Ця залізниця була завершена в 1866 році і звязала міста Ізмір і Айдин. Самою Вантажонапруженість дорогою є лінія Зонтулдак - Ирмак - Кайсері - Сівас - Дівригі: вона повязує найбільші економічні центри - вугілля Зонгулдака, металургію Карабюк, залізну руду Дівригі, машинобудування Сиваса.До 1987 р в Туреччині існувала єдина авіакомпанія - державна, котра здійснювала перевезення пасажирів, як на внутрішніх, так і на закордонних авіалініях - Тюрк Хава Йоллари. Туреччина налічує більше 102 аеропортів, з них близько ста з твердим покриттям злітно-посадкової смуги, і тільки 12 з грунтовими злітно-посадочними смугами. Авіакомпанія Turkish Airlines здійснює регулярні рейси між наступними містами: Стамбул, Анкара, Анталья, Испарта, Чанаккале, Ізмір, Бодрум, Денізлі, Даламан, Конья, Адана, Кайсері, Самсун, Сиваш, Малатья, Газіантеп, Урфа, Діярбакир, Батман, Сирт, Ван, Маш, Ерзурум, Трабзон, Карс і Ерзінчан. Турецькі авіакомпанії Turk Hava Yollari (THY - Турецькі авіалінії, символ - ТК) і Turk Hava Tasimaciligi (THT - Турецький Авіатранспорт, символ - ZH) виконують рейси усередині країни. Міжнародний термінал надає всі очікувані види послуг, включаючи банкомати, бюро обміну валюти, ресторани, кафе, магазини, камеру схову, офіси оренди автомобілів і навіть власний готель.Розвиток морського судноплавства в Туреччині довгий час гальмувалося недоліком, відповідним чином обладнаних портів і слабкою изрезанностью берегової лінії. Зараз склалася така ситуація: держава переважає по загальному тоннажу торгового флоту, і в його руках знаходяться найбільші суду, але у відношенні дрібних і середніх судів вирішальне слово за приватним сектором, В цілому приблизно половина судів перебуває в руках приватних судновласників. З 1923 року відбулися відчутні якісні зрушення в морському флоті, зросла кількість дизельних суден, застарілі суду були зняті з експлуатації або модернізовані, однак ці зміни торкнулися головним чином флот державних компаній, переважна ж більшість судів приватних власників малотоннажні і зроблені з деревини, значне місце займають досі вантажні баржі без двигунів. За даними англійського журналу "Економіст" турецька торговий флот налічує близько 200 суден загальною водотоннажністю не більше 1 млн.т., що ще далеко не задовольняє потреби країни в такому виді транспорту (для порівняння: вантажопідйомність грецького торгового флоту - 27 млн.т.) . Компанія Турецькі морські лінії (TML) виконує поромні рейси вздовж берегів Мармурового, Егейського і Середземного морів за маршрутом Стамбул - Ізмір (19 годин) - Кушадаси - Мармарис - Фетхіє - Анталья - Аланья і назад.Річковий транспорт набув незначного розвитку, адже річки та озера невеликі, мають пороги та часто пересихають влітку. Туреччина забезпечена водними ресурсами нерівномірно, хоча на її території знаходиться густа річкова мережа. Проте більшість рік мають гірський характер, значну кількість водоспадів та порогів, а тому несудохідні.

Зміст

Вступ

1. Автомобільний транспорт

2. Залізничний транспорт

3. Повітряний транспорт

4. Морський транспорт

5. Річковий транспорт

Висновки

Список використаної літератури