Визначення образу кумана-половця на основі аналізу руських літописів та угорських джерел північних комітатів. Дослідження спільних і відмінних рис життя та діяльності номадів. Розгляд місця та ролі степовиків в історії країн Центрально-Східної Європи.
При низкой оригинальности работы "Порівняльна характеристика образу половця-кумана в угорських наративах ХІ-ХІІІ століття та руських літописах", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБРАЗУ ПОЛОВЦЯ-КУМАНА В УГОРСЬКИХ НАРАТИВАХ ХІ-ХІІІ ст.Поряд з тим недостатньо уваги приділяється куманам-половцям, які відіграли виняткову роль, зокрема у формуванні Другого Болгарського царства (наприкінці ХІІ - на початку ХІІІ ст.) та брали активну участь у міжкнязівських війн на Русі в другій половині ХІ-ХІІІ ст., протистояннях аристократії і королівського двору в Угорському Королівстві середини ХІІІ ст., зрештою і в монгольсько-руських контактах. Згідно припущень словацького дослідника Мілоша Марека, так нотували представників кумансько-татарських нобелів, яких король Володислав IV (1272-1290 рр.) оселив на території Спішу (Словаччина) задля посилення тут своїх позицій1. На думку Сергія Якушенкова, прийняття князем Володимиром Святославовичем християнства прискорило процес формування образу «чужого» на Русі, в результаті чого кочові народи остаточно перетворилися на «поганих», а образи деяких представників половецької знаті обросли фантастичними деталями, нагадуючи надприродних істот. Так, волинське літописання, близьке до союзних номадам князів Романовичів, половців називає «иноплеменьникы»8, тобто «люди інакшого походження». Його внук Ізяслав за кровними звязками скоріше доводився половцем, ніж русичем, оскільки й Ігор вважався на половину куманом, а сина свідомо оженив з донькою Котяна.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
