Порівняльна ефективність лікування хворих на гострий інфаркт міокарда різними методами тромболітичної терапії - Автореферат

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИСтражеска АМН України та в міській клінічній лікарні №3 м. Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Лутай Михайло Ілларіонович, завідуючий відділом атеросклерозу та хронічної ішемічної хвороби серця Інституту кардіології ім. акад. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Пархоменко Олександр Миколайович, завідуючий відділом реанімації та інтенсивної терапії Інституту кардіології ім. акад. Київ) доктор медичних наук, професор Тащук Віктор Корнійович, завідувач кафедри кардіології та функціональної діагностики Буковинської державної медичної академії МОЗ України (м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту кардіології ім. акад.У звязку з цим велику увагу заслуговують такі методи, що можуть бути застосованими з метою обмеження зони некрозу, запобігання тяжким ускладненням і смерті. лікування інфаркт фібронолітичний терапія У дослідженнях з вивчення механізмів дії фібринолітичних препаратів (ФП) було визначено, що вони мають здатність відновлювати прохідність коронарних артерій за рахунок розчинення свіжого тромбу. У міжнародних дослідженнях, проведених останніми роками, вчені мали на меті не тільки пошук найбільш ефективних ФП і режимів їхнього введення, але й виявлення оптимальних шляхів запобігання ретромбозам коронарних артерій, тобто адювантну антикоагулянтну і антитромбоцитарну терапію. Уперше в Україні проведено дослідження ефективності й безпеки лікування хворих на гострий ІМ методом ТЛТ, що включає прискорений 60-хвилинний режим ФЛТ тканинним активатором плазміногену (ТАП) у комбінації з НМГ - дальтепарином натрія, а також методом ТЛТ, який включає прискорений 20-30-хвилинний режим ФЛТ стрептокіназою (СК) у комбінації з НМГ - дальтепарином натрія. Основні положення дисертаційної роботи були викладені на засіданнях Одеського обласного товариства кардіологів (Одеса, 1999, 2000, 2001, 2002), Одеського обласного товариства терапевтів (Одеса, 1999, 2000, 2001), Одеського обласного товариства анестезіологів (Одеса, 1999, 2000, 2001), на I Кримській конференції “Современная аритмология - проблемы и перспективы” (Феодосія, 1999), ІІ Республіканській науково-практичній конференції за міжнародною участю “Ефективні методи лікування захворювань серця, судин та інших органів” (Вінниця, 1999), ІІІ Республіканській науково-практичній конференції “Досягнення, проблеми та перспективи наукових досліджень у галузі кардіології та пульмонології на рубежі ХХ-ХХІ століть” (Вінниця, 2000), ІІІ Республіканській науково-практичній конференції “Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов” (Харків, 2000), I Національному конгресі анестезіологів Молдови (Кишинів, 2000), III Національному конгресі анестезіологів України (Одеса, 2000), підсумковій науково-практичній конференції, присвяченій 60-річчю з дня народження професора А. І.Досліджуваних пацієнтів було розподілено на такі групи: 1-ша група (n=156): хворі на гострий ІМ, яких лікували препаратом СК дозою 1,5 млн. МО за протоколом 40-60-хвилинного режиму введення в комбінації з НФГ. АКТ проводили гепарином дозою 5000 МО внутрішньовенно болюсно до початку проведення ФЛТ, потім здійснювали внутрішньовенну (в/в) інфузію індивідуальними дозуваннями по 20 000 - 40 000 МО/добу під контролем АЧТЧ у перші 24 - 48 годин, з переходом на підшкірне (п/ш) введення по 12 500 МО двічі на добу протягом 5-7 днів і подальшим зниженням дози до настання 10-ї доби від початку лікування. 3-я група (n=48): хворі на гострий ІМ, яких лікували препаратом ТАП дозою 100 мг за протоколом 90 - хвилинного режиму введення (15 мг - болюс, 50 мг - протягом 30 хвилин і 35 мг - протягом 60 хвилин) у комбінації з НФГ. ВЕМ проведено в 352 хворих (89 осіб з 1-ї групи, 105 - з 2-ї, 38 - з 3-ї, 45 - з 4-ї і 75 - з 5-ї групи) через 19-27 днів (у середньому 23,7±1,8 днів) після перенесеного ІМ. Для зручності й дотримання коректності у проведенні аналізу результатів було виділено групи порівняння, в яких клінічні, ЕКГ, лабораторні показники, дані ЕХОКГ і ВЕМ оцінювалися окремо в пацієнтів, яким проводили ФЛТ СК у сполученні з АКТ, до якої увійшли 1-ша, 2-га і контрольна групи), в хворих, яким здійснювали ФЛТ ТАП з АКТ, 3-я, 4-а і контрольна групи, та у хворих, де проводився прискорений режим ФЛТ, до якої увійшли 2-га і 4-а групи).На підставі вивчення ефективності лікування хворих на гострий інфаркт міокарда, термін давності якого не перевищує 6 годин, встановлено, що тромболітична терапія призводить до більш сприятливого клінічного перебігу захворювання, враховуючи зменшення кількості ускладнень, динаміку сегменту ST на ЕКГ, вимивання кардіоспецифічних ферментів, покращення показників внутрішньосерцевої гемодінаміки, особливо коли застосовуються прискорені режими введення тканинного активатора плазміногену і стрептокінази з адювантною антикоагулянтною терапією низькомолекулярним гепарином - дальтепарином натрія.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ