Порівняльна ефективність акарицидів при саркоптозі свиней - Автореферат

Українська академія аграрних наук Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медициниНауковий керівник доктор ветеринарних наук, професор Галат Владислав Федорович, Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, завідувач кафедри паразитології та тропічної ветеринарії Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Машкей Ігор Анатолійович, Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії арахноентомології; кандидат ветеринарних наук, доцент Пономаренко Алла Миколаївна, Харківська державна зооветеринарна академія Міністерства аграрної політики України, доцент кафедри паразитології Захист відбудеться “_20_” _травня_2003 р. о _13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 при Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м.Тому, вирішення проблем боротьби з саркоптоїдозними кліщами, дослідження щодо вдосконалення вже існуючих та пошуку нових препаратів дозволить у найближчий час у значній мірі зменшити збитки, які спричиняються свинарській галузі, що дозволить одержати тваринницьку продукцію вільну від отрутохімікатів. В нинішній ситуації потрібно визначати лікувальну ефективність найбільш поширених та нових акарицидів, які зареєстровані на Україні, щоб на підставі отриманих даних запропоновувати найбільш ефективні та безпечні для тварин протипаразитарні засоби, а також - розробити більш вдосконалені заходи боротьби із саркоптозом з урахуванням недопущення заносу цієї інвазії у свинарські комплекси. Виходячи з вищенаведеного, саркоптоз свиней потребує подальшого глибокого вивчення епізоотологічного процесу, удосконалення методів діагностики, боротьби та профілактики з цим захворюванням із застосуванням біохімічних, гематологічних, імунологічних, арахнологічних методів досліджень та математичного аналізу отриманих результатів. Вивчити лікувальну ефективність контактних інсектоакарицидів та препаратів широкого спектру дії при саркоптозі свиней; зясувати їх вплив на морфологічні та біохімічні показники крові тварин; визначити характеристику акарицидів у порівняльному аспекті. Основні положення дисертаційної роботи доповідали і обговорювали на засіданнях і звітних сесіях вченої і методичної рад факультету ветеринарної медицини ПДАА (м.Полтава, 2000-2002 рр.); на наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів факультету ветеринарної медицини НАУ (м.Київ, 2001-2002 рр.); V зїзді паразитоценологів України (м.Харків, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Досягнення та перспективи розвитку ветеринарної медицини” (м.Полтава, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “ІЕКВМ - 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки” (м.Харків, 2002 р.).Зокрема, в сільськогосподарському цеху “Джерело” Полтавського району ураженість поросят у групі 0-2 місяці становила 11,5%, 2-4 місяці - 100,0%, 4-6 місяців - 25,0%, кнурів - 100,0%, свиноматок - 32,5%; в СТОВ “Україна” Кобеляцького району хворих поросят у віці 2-4 місяці виявилось 100,0%, 6-9 місяців - 62,5%, кнурів - 66,7%; в АО “Цукровик Полтавщини” Шишацького району захворюваність становила: поросята віком 2-4 місяці - 100,0%, 4-6 місяців - 76,0%, свиноматки - 22,5%. З метою зясування сезонної та вікової динаміки саркоптозу дослідження проводили в різні сезони 1999-2002 років у трьох різних господарствах (с/г цех “Джерело” ПТУ ВАТ “Укрнафта”, СТОВ “Україна”, АО “Цукровик Полтавщини”) на двох різновікових групах тварин: поросята віком 2-4 місяці та свиноматки. Акарицидну ефективність при тотальному саркоптозі в поросят (вік 2-4 місяці - 95 голів) дектомаксу, бровермектину, баймеку вивчали при їх підшкірному або внутрішньомязевому введенні індивідуально, а бутоксу-50, неостомазану та аміциду - зовнішній обробці (обприскування) груповим методом. Бровермектин викликав підвищення ШОЕ в крові поросят (3-15доба) і свиноматок (15-21 доба) в 1,2-5,3 разів (р<0,01); зниження кількості лейкоцитів та еозинофілів до фізіологічної норми (р<0,01, р<0,001), як у поросят, так і у свиноматок; підвищення лімфоцитів протягом 21 доби з 41,2±1,26 до 50,4±2,16% (р<0,001) в групі свиноматок. Обробка аміцидом призводила до збільшення ШОЕ в крові поросят в 2,1-2,2 разів, а у свиноматок - до зниження в 1,9-6,6 разів; незначного зменшення лейкоцитів до 24,4±1,44 Г/дм3, проти нелікованих - 29,2±0,85 Г/дм3 (р<0,05) - тільки в групі поросят; зниження кількості еозинофілів в поросят з 9,8±0,49 до 5,0±0,4%, а в свиноматок - до 13,0±2,1%, проти нелікованих - 15,0±1,00%.В господарствах лісостепової зони України (Полтавська область) вивчені розповсюдження, сезонна і вікова динаміка саркоптозу свиней, наведена порівняльна лікувальна ефективність найбільш поширених і нових акарицидів та вплив їх на морфологічні і біохімічні показники крові тварин, а також запропоновано ефективний спосіб лабораторної діагностики.

Розповсюдження саркоптозу свиней в господарствах лісостепової зони України. Внаслідок клінічного обстеження близько 1500 голів різних вікових та статевих груп свиней в господарствах Полтавської області встановлена висока інвазованість тварин саркоптесами. Зокрема, в сільськогосподарському цеху “Джерело” Полтавського району ураженість поросят у групі 0-2 місяці становила 11,5%, 2-4 місяці - 100,0%, 4-6 місяців - 25,0%, кнурів - 100,0%, свиноматок - 32,5%; в СТОВ “Україна” Кобеляцького району хворих поросят у віці 2-4 місяці виявилось 100,0%, 6-9 місяців - 62,5%, кнурів - 66,7%; в АО “Цукровик Полтавщини” Шишацького району захворюваність становила: поросята віком 2-4 місяці - 100,0%, 4-6 місяців - 76,0%, свиноматки - 22,5%.

З метою зясування сезонної та вікової динаміки саркоптозу дослідження проводили в різні сезони 1999-2002 років у трьох різних господарствах (с/г цех “Джерело” ПТУ ВАТ “Укрнафта”, СТОВ “Україна”, АО “Цукровик Полтавщини”) на двох різновікових групах тварин: поросята віком 2-4 місяці та свиноматки. Відповідно до груп ураженість розподілилася таким чином: весною - 63,3% і 46,7%, влітку - 68,9% і 70,0%, восени - 70,0% і 53,3%, взимку - 65,5% і 53,3%. За середньою кількістю кліщів, яких знаходили в матеріалі (2х3 см) у однієї тварини, цифри розподілилися у наступному порядку: 0,8±0,24 і 0,8±0,37 екз., 1,4±1,2 і 4,4±0,71 екз., 0,9±0,37 і 1,4±0,45 екз., 1,2±0,2 і 0,6±0,02 екз. При цьому було виявлено 3 піки саркоптозної інвазії у свиней: березень (ЕІ=90-100%, ІІ=1,0-3,0 екз.), липень (ЕІ=90-100%, ІІ=1,5-3,5 екз.) і жовтень-листопад (ЕІ=80-100%, ІІ=0,9-1,4 екз.).

В результаті досліджень різностатевих груп встановлено, що в господарстві Полтавського району найбільш ураженими були свинки (ЕІ=68,3%, ІІ=3,2 екз.) по відношенню до кнурців (ЕІ=48,3%, ІІ=0,9 екз.), а в Шишацькому районі максимальну інвазованість спостерігали серед кнурців (ЕІ=73,3%, ІІ=1,3 екз.) а мінімальну - серед свинок (ЕІ=56,7%, ІІ=0,9 екз.).

Аналізуючи дані, отримані внаслідок вивчення сезонної та вікової динаміки саркоптозу в господарствах лісостепової зони України, можемо зробити висновок: захворювання має чітку сезонну динаміку з піком інвазії в березні, липні та жовтні-листопаді. Найбільша ураженість спостерігається у 2-4 місячних поросят, найменша - у поросят віком 6-9 місяців та свиноматок.

Розробка високоефективного методу лабораторної діагностики саркоптозу. З метою удосконалення діагностики саркоптозу нами був розроблений лабораторний метод із застосуванням рослинної олії (соняшникової), який включає: відбір матеріалу (зскрібку шкіри) від тварин, додавання рівної за обємом кількості рослинної олії, ретельне подрібнення препарувальною голкою або скальпелем, витримування матеріалу 10-15 хвилин, дослідження під мікроскопом при малому збільшенні (окуляр х 15, обєктив х 8). Розробка отримала назву: “Спосіб діагностики саркоптозу (корости) свиней”.

При вивченні порівняльної ефективності найбільш поширених (загальноприйнятих) методик лабораторної діагностики саркоптозу, нами були використані: метод просвітлення зскрібка гасом (Д.А. Приселкова, 1949); метод дослідження з додаванням до матеріалу води та наступним його прогріванням в термостаті; метод дослідження з додаванням рослинної олії.

Вивчено 60 зскрібків. Враховували кількість виявлених живих кліщів у матеріалі. Отримані результати надані в таблиці.

Порівняльна лікувальна ефективність акарицидних лікарських засобів: при тотальному саркоптозі. Акарицидну ефективність при тотальному саркоптозі в поросят (вік 2-4 місяці - 95 голів) дектомаксу, бровермектину, баймеку вивчали при їх підшкірному або внутрішньомязевому введенні індивідуально, а бутоксу-50, неостомазану та аміциду - зовнішній обробці (обприскування) груповим методом.

Таблиця

Порівняльна ефективність різних методів лабораторного дослідження на саркоптоз (n=20)

№ Метод дослідження Кількість живих кліщів в зскрібку (2х3 см) Середня кількість кліщів в зскрібку, М±m

1. З додаванням гасу 136 6,8±1,24

22. З додаванням води та наступним прогріванням 352 17,6±0,18

3. З додаванням рослинної олії 396 19,8±0,44

Таким чином, хворих на саркоптоз свиней виявляли всіма методиками. Але найбільше просвітлення матеріалу і найбільшу ефективність (в 2-3 рази) показав метод з додаванням рослинної (соняшникової) олії.

Дектомакс випробували у дозі 1 см3 на 33 кг маси тіла одноразово, бровермектин і баймек - дворазово, бутокс-50 (розведення 1:1000), неостомазан (1:400) і аміцид (1:20) - дворазово, витрачаючи на одну тварину 0,5-1,0 дм3 розчину. Інтервал між обробками 10 днів. Зскрібки шкіри досліджували до лікування та на 7, 14, 21 та 30 добу після першої обробки.

Після обробки неостомазаном, бутоксом-50 та аміцидом у тварин зразу ж (10-15 хвилин) після обробки відмічали почервоніння шкіри, непокоєння, свербіж. Через 12 годин ці ознаки поступово зникали. У групах свиней, яких лікували дектомаксом, бровермектином та баймеком ускладнень не було.

Найбільш ефективними препаратами при тотальному саркоптозі виявилися дектомакс і бровермектин (ЕЕ і ІЕ=100%). Інші препарати показали меншу акарицидну активність: баймек - ЕЕ=70,0% і ІЕ=84,4%, бутокс-50 - 60,0 і 79,5%, неостомазан - 66,7 і 80,4%, аміцид - 53,3 і 61,6%.

З метою визначення середньодобових приростів поросят були проведені контрольні зважування (до та після лікування). Найбільші прирости відмічено у групах де застосовували дектомакс та бровермектин - 376,7 і 390,0 г, відповідно, що майже в 2 рази більше, ніж у хворих нелікованих тварин.

При вушному саркоптозі. Терапевтичну ефективність дектомаксу, бровермектину, баймеку, бутоксу-50, неостомазану і аміциду при вушному саркоптозі в свиней у виробничому досліді перевірено на 65 спонтанно інвазованих поросних свиноматках.

Після обробки неостомазаном, бутоксом-50 та аміцидом у тварин зразу ж (5-15 хвилин) відмічали почервоніння шкіри, сильний свербіж. Через 10 годин ці ознаки поступово зникали. У групах свиней, яким вводили дектомакс, бровермектин та баймек ускладнень не було.

Після лікування дектомаксом та бровермектином встановлено, що їх екстенс- та інтенсефективність становила 100,0%. Менш ефективним виявилися баймек, бутокс-50, неостомазан та аміцид. ЕЕ та ІЕ цих препаратів досягала, відповідно, 60,0 і 84,6%; 40,0 і 65,0%; 60,0 і 71,3% та 30,0 і 52,6%.

Таким чином, одержані результати лабораторних дослідів та виробничих випробувань свідчать про високу терапевтичну ефективність бровермектину і дектомаксу при лікуванні саркоптозу свиней різних вікових груп.

Вплив акарицидів на морфологічні і біохімічні показники крові тварин спонтанно уражених акариформними кліщами.

Вплив дектомаксу, бровермектину, баймеку, бутоксу-50, неостомазану і аміциду на морфологічні показники крові тварин визначали на таких вікових групах свиней: поросята віком 2-4 місяці (35 голів) та поросні свиноматки (35 голів). Кров у свиней відбирали до лікування та на 3, 15 і 21 добу після першої обробки.

Дектомакс призводив до підвищення ШОЕ в крові поросят (в 3,3-4,7 рази) і зниження в групі свиноматок (в 2,3 рази); зниження лейкоцитів у поросят з 20,3±0,19 до 11,9±0,47 Г/дм3 (р<0,001), а в свиноматок - з 16,3±1,07 до 15,0±1,39 Г/дм3, а також еозинофілів до фізіологічних параметрів (з 9,8±0,49 до 2,2±0,37%, р<0,001) у всіх піддослідних тварин. Бровермектин викликав підвищення ШОЕ в крові поросят (3-15доба) і свиноматок (15-21 доба) в 1,2-5,3 разів (р<0,01); зниження кількості лейкоцитів та еозинофілів до фізіологічної норми (р<0,01, р<0,001), як у поросят, так і у свиноматок; підвищення лімфоцитів протягом 21 доби з 41,2±1,26 до 50,4±2,16% (р<0,001) в групі свиноматок. Баймек призводив в крові у лікованих поросят до підвищення ШОЕ в 2,3-3,5 разів (р<0,01); зниження (3-21 доба) лейкоцитів з 20,3±0,19 до 9,4±0,76 Г/дм3 (р<0,001); збільшення лімфоцитів з 44,0±1,14 до 58,4±1,6% (р<0,001); зменшення моноцитів на 69,7% (р<0,01), а еозинофілів - і в групі свиноматок до 2,8±0,37% (р<0,001). Після застосування бутоксу-50 спостерігали збільшення ШОЕ в крові поросят в 2,2-5,6 разів (р<0,001); стійке зниження лейкоцитів з 20,3±0,19 до 16,5±0,36 Г/дм3 (р<0,001), а у свиноматок - кількості еозинофілів з 15,0±1,00 до 5,6±0,75% (р<0,01); зменшення сегментоядерних нейтрофілів та моноцитів на 17,8 і 64%, відповідно, і збільшення лімфоцитів з 44,0±1,14 до 54,6±0,75% (р<0,001) - тільки в групі поросят. Неостомазан викликав підвищення ШОЕ в 2,4-6,4 разів (р<0,001) в крові лікованих поросят і зниження на 76-77% (р<0,01) - в свиноматок; стійке зменшення лейкоцитів з 20,3±0,19 до 10,5±0,41 Г/дм3 (р<0,001) у поросят, а еозинофілів - і у свиноматок до фізіологічної норми (з 9,8±0,49 до 5,4±0,24%, р<0,001). Обробка аміцидом призводила до збільшення ШОЕ в крові поросят в 2,1-2,2 разів, а у свиноматок - до зниження в 1,9-6,6 разів; незначного зменшення лейкоцитів до 24,4±1,44 Г/дм3, проти нелікованих - 29,2±0,85 Г/дм3 (р<0,05) - тільки в групі поросят; зниження кількості еозинофілів в поросят з 9,8±0,49 до 5,0±0,4%, а в свиноматок - до 13,0±2,1%, проти нелікованих - 15,0±1,00%. Одночасно, протягом всього досліду, в крові хворих тварин спостерігали підвищення рівня лейкоцитів (до 29,2±0,85 Г/дм3) та еозинофілів (до 10,6±0,4%), що свідчить про прогресування запального процесу в хворих тварин. Рівень гемоглобіну знижувався тільки в крові поросят: на 15 добу лікування бровермектином (з 83,0±0,12 до 73,0±0,11 г/дм3, р<0,01), баймеком - протягом всього досліду з 98,0±0,12 до 73,0±0,25 г/дм3 (р<0,001), на 3-15 добу після застосування бутоксу-50 (з 92,0±0,2 до 59,0±0,24 г/дм3, р<0,001), неостомазану - з 105,0±0,22 до 82,0±0,34 г/дм3 (р<0,01). Такі зміни (зниження на 12,0-61,0%) можливо пояснити пригніченням еритропоезу під дією акарицидів, особливо в організмі молодих тварин.

Отже, лікування дектомаксом, бровермектином, баймеком і бутоксом-50, як тотального саркоптозу в поросят, так і вушного в свиноматок, сприяло більш вірогідній, тривалій та швидкій нормалізації вмісту в крові лікованих тварин кількості еозинофілів, лейкоцитів, зрілих та юних нейтрофілів до фізіологічної норми порівняно з застосуванням неостомазану і аміциду.

Вплив акарицидів на білки сироватки крові свиней, хворих на саркоптоз. Визначення впливу акарицидів (дектомаксу, бровермектину, баймеку, бутоксу-50, неостомазану, аміциду) на вміст загального білку та окремих фракцій проводили шляхом дослідження проб крові хворих на саркоптоз поросят (35 голів) та поросних свиноматок (35 голів) при їх лікуванні.

Наші дослідження показали, що застосування дектомаксу, бровермектину і неостомазану підвищувало рівень загального білку до фізіологічної норми (на 11,4-14,9%), особливо в сироватці крові поросят. А баймек, бутокс-50 і аміцид - знижували цей показник на 21 добу експерименту з 55,4±1,03 до 48,1±1,13 г/дм3 (р<0,01) в поросят; в свиноматок - тимчасово підвищували на 15 добу до 72,3±0,18 г/дм3 (р<0,001). Тільки після застосування поросятам бровермектину рівень альбумінів підвищувався до норми (з 26,2±0,51 до 34,0±0,45 г/дм3, р<0,001), а після застосування дектомаксу, баймеку, неостомазану - їх кількість тимчасово достовірно зростала (на 16,2%), але не досягала фізіологічних меж. Аміцид та бутокс-50 викликали зниження альбумінів в крові лікованих поросят (15-21 доба) з 25,6±0,24 до 16,6±0,08 г/дм3 (р<0,01). Дектомакс, баймек, бутокс-50 і неостомазан призводили до підвищення вмісту альфа-глобулінів в групі поросят (3-21 доба) на 22,7-55,3% (р<0,001), а в групі свиноматок - тільки до його тимчасового зростання на 17,0-21,2%, з поверненням значень на 21 добу. Всі вище зазначені акарициди, крім аміциду і бровермектину, призводили до зменшення рівня гамаглобулінів в сироватці крові поросят на 16,3-22,1% (р<0,001). Однак, вплив бутоксу-50 та неостомазану на гамаглобулінову фракцію має тимчасовий характер (незначне зниження до 15 доби лікування).

Отже, всі досліджувані нами лікарські засоби, крім аміциду, мають лікувальний ефект, який особливо виражений при тотальному саркоптозі. Так, дектомакс, баймек, бутокс-50 і неостомазан знижували рівень гамаглобулінів у лікованих поросят, що може вказувати на затухання запального процесу і поліпшення стану патології. У нелікованих тварин цей показник має досить високий рівень, так як продукти розпаду при саркоптозі стимулюють функцію клітин ретикулоендотеліальної системи, які здійснюють синтез гамаглобулінів. Це свідчить про підвищення неспецифічної імунологічної реактивності організму як захисного фактору.

Вплив акарицидів на вміст макро- і мікроелементів в сироватці крові свиней. Вивчаючи вплив акарицидних препаратів на мінеральний обмін, а саме зміни натрію, калію, заліза і міді в сироватці крові хворих саркоптозом свиней, нами було виявлено, що дектомакс призводив (15 і 21 доба) до зменшення параметрів міді та заліза на 18,5-29,4% (р<0,01) і 25,4-26,3% (р<0,001) у лікованих поросят, а в свиноматок - до збільшення (15 доба) на 17,3 і 7,3% (р<0,01), відповідно. Після застосування бровермектину ніяких статистично достовірних відхилень не відмічали у порівнянні з піддослідними тваринами, як в групі 2-4 місячних поросят, так і в групі свиноматок. Баймек викликав (21 доба) зниження кількості міді в сироватці крові поросят на 36,8%, а в групі свиноматок - на 8,8% (р<0,01); заліза (15-21 доба) на 14,2-24,0% (р<0,001) у поросят і до підвищення цього показника (21 доба) на 12,3% (р<0,001) - у свиноматок. При лікуванні бутоксом-50 відмічалася тенденція до зниження показників калію, міді та заліза (15-21 доба) в крові поросят на 14,5% (р<0,01), 36,8-39,5%, 28,0-35,5% (р<0,001), відповідно, а в свиноматок - до збільшення (3-15 доба) міді та заліза на 18,7-25,8% і 17,1% (р<0,001). Застосування неостомазану показало, що кількість міді та заліза (15-21 доба) знижувалась, відповідно, в обох піддослідних групах на 17,1-27,2% і 6,0-29,6% (р<0,001). Вплив аміциду характеризувався в крові поросят зниженням (15 доба) параметрів міді і заліза на 12,3 і 12,4% (р<0,01), а в свиноматок - тільки міді (21 доба) на 15,8% (р<0,001).

Отримані дані показали, що у піддослідних свиней, виявлені достовірні відхилення показників після обробки їх акарицидами, особливо таких мікроелементів, як міді та заліза, що може вказувати на негативні зміни в паренхімі печінки. Найбільші зміни в крові тварин спостерігали при лікуванні їх баймеком, бутоксом-50 та неостомазаном у групі поросят, а в групі свиноматок - ще й аміцидом. Бровермектин в обох піддослідних групах тварин не виявив ніяких змін в параметрах елементів.

Вплив акарицидів на біохімічні показники крові свиней, уражених свербуновими кліщами. Відомо, що на проникнення в живий організм будь-якої хімічної сполуки в першу чергу реагують ферменти. Тому, для зясування ступеня токсичності нових акарицидів встановлені деякі показники в сироватці крові свиней різних вікових груп при лікуванні саркоптозу. Після застосування дектомаксу відмічали в крові поросят (15-21 доба) підвищення: АЛТ на 86,7-94,4%, АСТ - на 43,4-232,5% (р<0,001), а у свиноматок (3, 21 доба) - тільки АЛТ на 50,6-53,3% (р<0,01). Активність холінестерази у поросят зростала (3-15 доба) на 167,0-242,0% (р<0,001), а у свиноматок - знижувалась (15-21 доба) на 39,2% (р<0,001). Показники тимолової проби зростали у сироватці лікованих поросят (3 доба) з 1,1±0,05 до 2,0±0,07 Од, а у свиноматок (3-21 доба) з 1,4±0,22 до 3,3±0,3 Од (р<0,01). Бровермектин призводив до незначних змін в показниках крові поросят на 15 добу лікування: підвищення АЛТ, АСТ і тимолової проби на 49,2%, 27,5% (р<0,01) і 25,0% з вирівнюванням значень цих показників з контрольними тваринами на 21 добу. Баймек в крові поросят викликав підвищення АЛТ і АСТ (15-21 доба) на 53,1-55,6% і 140,0-147,0% (р<0,001), а у свиноматок - зростала АЛТ (21 доба) на 13,3% (р<0,01). Активність холінестерази збільшувалася в поросят (3-15 доба) на 216,3-241,2% (р<0,001) і знижувалася у свиноматок (15-21 доба) на 13,9-44,3% (р<0,001). Після застосування бутоксу-50 спостерігали підвищення показників АЛТ (15-21 доба) і АСТ (3-15 доба) в крові поросят, відповідно, на 37,8-77,6% (р<0,001) і 54,2-37,2% (р<0,05), а у свиноматок - АЛТ (3 і 21 доба) на 14,2 і 20,0% (р<0,01). Активність холінестерази зростала в групі поросят (3-15 доба) на 222,3-256,2% (р<0,001) і знижувалася в групі свиноматок (21 доба) на 71,8% (р<0,001). Неостомазан призводив в крові поросят до збільшення АЛТ (3-21 доба) і АСТ (21 доба), відповідно, на 48,3-53,3% (р<0,001) і 88,8% (р<0,05), у свиноматок - до підвищення АЛТ (21 доба) на 13,0% (р<0,05) і зниження АСТ (15-21 доба) на 40,4-73,9% (р<0,001). Зміни активності холінестерази характеризувались зростанням її рівня у крові поросят і свиноматок (3-15 доба) на 21,4-202,9% (р<0,001). Аміцид в групі поросят викликав підвищення показників АЛТ (15-21 доба) і АСТ (3-15 доба), відповідно, на 46,2-115,0% і 64,9-114,5% (р<0,001), а також і в крові свиноматок - АЛТ (3, 21 доба) на 27,2 і 80,8% (р<0,001) та АСТ (3 доба) на 38,9% (р<0,01); підвищення активності холінестерази в крові поросят (3-21 доба) на 21,3-258,1% (р<0,001), а в свиноматок - зниження (21 доба) - на 45,5% (р<0,001); збільшення тимолової проби (3 доба) на 50,0% (в поросят) і показників білірубіну на 44,4-67,1% (як в поросят, так і в свиноматок).

Отже, найбільш токсичну дію на клітини печінки спостерігали при застосуванні свиням дектомаксу, баймеку, неостомазану.

Визначення економічної ефективності від впровадження результатів досліджень при саркоптозі свиней. Виробничий дослід був проведений на 893 головах свиней. З метою випробування препарату тривалої захисної дії - бровермектину та інсектициду бутокс-50, який широко застосовується в Україні для боротьби з кліщами, для оздоровлення господарств від саркоптозу свиней, ми запропонували метод обробки поросних свиноматок і кнурів-плідників на двох неблагополучних по саркоптозу свинарських фермах с/г цеху “Джерело” ПТУ ВАТ “Укрнафта”. Бровермектин вводили підшкірно двічі з інтервалом 10 днів в дозі 0,3 см3 на 10 кг маси тіла. Бутокс-50 застосовували у вигляді розчину (розведення 1:1000), тварин обприскували двічі з інтервалом 10 днів. Попередньо в свинарських приміщеннях було проведене очищення від гною та їх дезінфекція теплим 2% розчином лугу і дезакаризація розчином бутоксу-50. Контрольні мікроскопічні дослідження зскрібків шкіри проводили двічі: на 30 та 60 добу після лікування у свиноматок; у новонароджених від них поросят - в місячному віці. Також враховували рівень продуктивності тварин за середньодобовими приростами. При цьому отримали такі дані: на 30 добу після першої обробки бутоксом-50 екстенсивність інвазії свиноматок становила 8,11%. На 60 добу - ЕІ=13,5%. У поросят, що народилися від лікованих свиноматок ураженість дорівнювала 39,1%. Серед піддослідних свиноматок та їх поросят, яких лікували бровермектином протягом всього досліду хворих не було виявлено, що вказує на 100% ефективність препарату. Щоденний приріст маси тіла, який реєстрували впродовж 30 діб у поросят, які народилися від свиноматок оброблених бутоксом-50, в середньому, становив 120,0 г, а від тварин, яких лікували бровермектином - 229,6 г, що є, майже, вдвічі більшим.

Економічна ефективність бутоксу-50 при лікуванні однієї голови поросят від саркоптозу склала 23,4 грн. на 1 грн. витрат, що на 15,6 грн. більше, ніж при застосуванні бровермектину. Це зумовлено високою вартістю бровермектину та часом, який витрачається при його застосуванні. Однак, збиток від зниження приростів маси тіла при лікуванні хворих поросят бровермектином на 7,8 грн. менше, ніж при застосуванні бутоксу-50, що вказує на вищі прирости в тварин, яких лікували бровермктином проти саркоптозу.