Популяції ценозоутворюючих видів злакових рослин на заплавних луках р. Сули в її верхній та середній течії (Сумська область) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наукРобота виконана в Сумському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України. Науковий керівник: ЗЛОБІН ЮЛІАН АНДРІЙОВИЧ, доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри ботаніки та фізіології рослин. Офіційні опоненти: ДУБИНА ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ, доктор біологічних наук, професор, Інститут ботаніки ім. Захист відбудеться 25 квітня 2005 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.211.01 Інституту ботаніки ім. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту ботаніки ім.Лучні екосистеми виконують функцію збереження біорізноманіття, підтримання екологічного балансу великих територій, а заплавні луки завжди вважалися стабілізаторами гідрологічного режиму. Робота відповідає науковій програмі кафедри ботаніки і фізіології рослин Сумського національного аграрного університету "Закономірності біологічної різноманітності на популяційному рівні організації рослинного покриву", затвердженої Міністерством аграрної політики України та Науковою Радою з проблем ботаніки і мікології відділення загальної біології НАН України (протокол № 2 від 2.11.1998 р. і постанова № 114-11-01 від 26.11.2001 р.). Виявити загальні особливості флори й рослинності заплавних лук верхньої та середньої течії р. На основі вивчення великих і малих життєвих циклів розробити періодизацію онтогенезу основних ценозоутворюючих видів рослин та виявити закономірності їх росту й накопичення фітомаси. Встановити віковий та віталітетний склад популяцій основних ценозоутворюючих видів рослин при різних видах і ступенях антропогенного впливу.На основі літературних даних [Работнов, 1985, Соломаха, 1984, Шеляг-Сосонко и др., 1991]розглянуто особливості лучної рослинності, морфологію й екологію видів лучних рослин, закономірності популяційного життя рослин та вплив на популяції злаків антропогенних навантажень. Аналіз літературних даних свідчить про недостатній рівень дослідження структури та функціонування популяцій злаків за умов інтенсивного господарського користування заплавними луками лісостепової зони України. Для детального аналізу росту, формоутворення, вікової та віталітетної структури популяцій було обрано сім найбільш поширених у межах району дослідження видів злаків: Dactylis glomerata, Festuca pratensis, Phleum pratense, Deschampsia cespitosa, Alopecurus pratensis, Elytrigia repens, Bromopsis inermis. Їх особливості вивчали на базових ключових ділянках (БКД) за умов відсутності чи мінімального антропогенного впливу та на чотирьох градієнтах антропогенної трансформації фітоценозів: пасквальному, фенісиціальному, комплексному та рекреаційному, ступені яких встановлювали у залежності від рівня господарського навантаження та стану рослинності [Cheplick, 1998, Программа и методика …,1974]. Аналіз статистичних рядів розподілу чотирьох основних морфометричних параметрів злаків (надземна фітомаса, число пагонів, розмір листкової поверхні та кількість листків) засвідчив, що на БКД у популяціях переважають дрібні особини при порівняно невеликій кількості крупних.Дослідження індивідуальної реакції семи ценозоутворюючих видів злаків на різні типи та ступені антропогенного впливу проводилося шляхом лінійного регресійного аналізу з урахуванням наступних двох критеріїв: а) оптимальний віковий склад популяції, б) оптимальний віталітетний склад популяції. Перший з цих параметрів оцінювався індексом віковості популяцій (Івіков.), другий - індексом якості популяцій (Q). Узагальнення цих даних засвідчило, що кожен вид специфічно реагує на конкретні умови: випасання, сінокосіння, рекреацію, що відповідає індивідуалістичній концепції Г. Основні морфометричні параметри рослин - надземна фітомаса, алокація речовин на побудову вегетативних органів, розвиток та стан репродуктивних структур мають різний рівень стійкості щодо дії досліджуваних антропогенних факторів.Сули переносили різноманітні антропогенні впливи: випасання сільськогосподарських тварин, сінокосіння, оранку, осушення й меліорацію, використовувались як місця відпочинку населення. Зразки вихідної природної лучної рослинності збереглися невеликими фрагментами, головним чином, на незручних для користування ділянках, як правило, віддалених від населених пунктів та на території заказників, а за течією р. Сули свідчить про те, що найбільш доцільним для даного регіону є проведення поверхневого поліпшення, що містить у собі комплекс заходів, не повязаних із порушенням природної дернини луки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ