Попередження хуліганства (кримінально-правовий і кримінологічний аспекти) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукБоротьба із злочинністю і, зокрема, зі злочинами проти громадського порядку розглядається в теперішній час як один з пріоритетних напрямів внутрішньої політики України, спрямованої на захист прав, свобод і законних інтересів громадян. Найпоширенішим злочином проти громадського порядку, безсумнівно, є хуліганство, питома вага якого у загальній структурі злочинності становить 6,6 відсотка. Кількість хуліганств в зазначеному періоді зросла в 2,4 рази, питома вага у загальній злочинності - на 1,6 відсотків, рівень хуліганських вчинків на 100 тис. населення збільшився в 2,1 рази, а кількість їх скоєння протягом доби - в 2,1 рази або на 110 відсотків. Значна питома вага хуліганства у загальній структурі злочинності свідчить про його поширеність, а підвищена суспільна небезпечність останнього особливо проявляється в тих випадках, коли воно супроводжується підпалами, погромами, заподіянням тілесних ушкоджень, а іноді переростає і в більш тяжкий злочин - умисне убивство з хуліганських мотивів. Все це потребує нових підходів у розробленні шляхів для підвищення ефективності заходів профілактичного впливу на хуліганів з метою попередження вказаного діяння.В першому розділі «Кримінально-правова характеристика хуліганства» проводиться аналіз складу злочину хуліганства, розглядаються його обєктивні та субєктивні ознаки, кваліфікуючі види, проводиться відмежування останнього від суміжних злочинів і його адміністративного делікту. У звязку з цим дисертант пропонує розглядати громадський порядок, так би мовити, на трьох рівнях або у трьох площинах: а) як безпосередній обєкт хуліганства; б) у вузькому розумінні, тобто як обєкт посягання хуліганських дій, що включає у себе і безпосередній обєкт хуліганства; в) в широкому розумінні, який може бути порушений не тільки хуліганськими діями, а й іншими злочинами або подіями (стихійними лихами). На думку автора, хуліганство - це майже не обумовлені зовнішніми обставинами, здійснювані за явно несуттєвим приводом, при ігноруванні існуючими в суспільстві стримуючими чинниками (правові, моральні норми, а також загальноприйняті правила поведінки) навмисні дії, які вчиняються з хуліганських спонукань і знаходять своє виявлення в усвідомленому прагненні проявити явну неповагу до суспільства шляхом грубого порушення громадського порядку в частині забезпечення спокійних умов суспільно корисної діяльності, побуту та відпочинку людей. 206 КК України, дисертант пропонує власну редакцію останньої в такому варіанті: «Злісне хуліганство, тобто ті ж дії, що відзначаються за своїм змістом винятковим цинізмом чи особливою зухвалістю або повязані з опором особі, що припиняє хуліганські дії, а так само вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, або групою осіб»… «Про судову практику в справах про хуліганство» розяснив, що суди повинні відрізняти хуліганство від інших злочинів у залежності від спрямованості наміру винного, мотивів, цілей та обставин вчинених ним дій.Містять основні результати проведеного дослідження. В них обґрунтовані доповнення до понять громадського порядку у вузькому розумінні, хуліганського мотиву, хуліганства, фонових явищ, потенційного потерпілого від злочину. Висловлюється думка щодо необхідності подальших пошуків нових видів громадських формувань та підрозділів у структурі ОВС по запобіганню злочинів у сфері охорони громадського порядку. Робиться висновок про доцільність використання з профілактичною метою церкви і релігійних організацій. Пропонуються заходи з віктимологічної, загальної та індивідуальної профілактики хуліганства, а також пропозиції щодо запобігання цьому злочину органами внутрішніх справ і громадськістю.

Основний зміст роботи

Містять основні результати проведеного дослідження. В них обґрунтовані доповнення до понять громадського порядку у вузькому розумінні, хуліганського мотиву, хуліганства, фонових явищ, потенційного потерпілого від злочину. Викладені пропозиції стосовно кваліфікуючих ознак хуліганства і у звязку з цим зміненої редакції ч. 2 ст. 206 КК України. Висловлюється думка щодо необхідності подальших пошуків нових видів громадських формувань та підрозділів у структурі ОВС по запобіганню злочинів у сфері охорони громадського порядку. Робиться висновок про доцільність використання з профілактичною метою церкви і релігійних організацій. Пропонуються заходи з віктимологічної, загальної та індивідуальної профілактики хуліганства, а також пропозиції щодо запобігання цьому злочину органами внутрішніх справ і громадськістю.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

Піщенко Г.І. Правові аспекти та відмінні особливості кримінально караного хуліганства // Право України. - 1997. - №2. - С. 67-69.

Піщенко Г.І. Кваліфікуючі ознаки хуліганства: проблеми та їх вирішення // Право України. - 1997. - №7. - С. 53-55.

Піщенко Г.І. Громадський порядок як обєкт посягання хуліганських дій // Право України. - 1997. - №8. - С. 61.

Піщенко Г.І. Деякі закономірності хуліганства та його профілактика // Право України. - 1998. - №1. - С. 124-125.

Піщенко Г.І. Характеристика потерпілих від хуліганства і віктимологічна профілактика // Право України. - 1998. - №7. - С. 46-49.

Піщенко Г.І. Відмежування хуліганства від суміжних злочинів і його адміністративного делікту // Право України. - 1999. - №3. - С. 50-55.

Размещено на .ru