Поняття, зміст, основні проблеми та захист особистого немайнового права на життя - Курсовая работа

Найголовнішим, фундаментальним правом особи є право на життя, яке відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують фізіологічне буття особи. Право людини на життя є найважливішою цінністю людської цивілізації, яка здобула визнання та закріплення у конституціях багатьох країн світу. Аналіз правових можливостей, що утворюють зміст права на життя, потребують подальшого наукового опрацювання як в площині цивільного права, так і всіх суспільних наук. право життя особистий евтаназія Воно передбачає науковий аналіз його філософсько-правових витоків, ідей, що історично передували оформленню концепції права на життя у її сучасному вигляді, визначення юридичної природи цього багатоаспектного права. При написанні роботи було поставлено завдання: - зясувати історію розвитку права на життя та закріплення цього права на міжнародному та національному рівні;Повага до кожної людини як до особистості має стати нормою повсякденного життя, а людина має бути єдиною абсолютною цінністю первісного порядку, щодо якої визначаються всі інші цінності. Право на життя має найбільшу цінність для людини і є передумовою всіх інших прав. Проблема прав людини набула значення міжнародного рівня і це знайшло своє відображення у багатьох міжнародно-правових документах, таких як Загальна декларація прав людини (10 грудня 1948 р.), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (16 грудня 1966 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права та факультативні протоколи до нього (16 грудня 1966 р.), Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (4 листопада 1950 р.) та ряд інших [22, с. У статті 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. право на життя визначається як невідємне право кожної людини, яке охороняється законом, і якого ніхто не може бути свавільно позбавлений. В статті 2 Конвенції йдеться про право на життя, що вказує на визнання важливості цього права порівняно з іншими правами людини.Кожен має право захищати своє життя і здоровя, життя і здоровя інших людей від протиправних посягань» [5]. Фізична особа має право захищати своє життя та здоровя, а також життя та здоровя іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом [23]. Право на життя складається із двох повноважень: право на збереження життя і право на розпорядження життям. Чи має право на життя особа, яка народилася з фізичними аномаліями, які несумісні із життям? Право на життя має декілька аспектів, у тому числі право на збереження життя (індивідуальності) і право на розпорядження життям [22, с.Право на життя - широке і багатопланове поняття, що включає в себе різні аспекти, до яких можна віднести збереження життя, визначення межі його здійснення, право розпоряджатися своїм життям, яке реалізується через можливість піддати себе ризику або евтаназії [12, с. Абсолютне право на життя має таку специфіку: якщо абсолютним правом на річ можна розпорядитися - цим абсолютне право перетворюється у відносне, абсолютне право на життя не підлягає трансформації. Про право на життя як абсолютне право говорять у тих випадках, коли людину не можна позбавити життя ні в якому разі, незалежно від її поведінки і вчинених дій. Включаючи до змісту права на життя таку складову, як розпорядження ним, то слід згадати про право людини на самозахист свого життя та право вимагати від інших осіб утримуватися від протиправного позбавлення життя людини. Евтаназією є умисні дії чи бездіяльність медичних працівників, які здійснюються ними за наявності письмово оформленого клопотання пацієнта, який перебуває у стані, коли усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, з дотриманням законодавчо встановлених умов, з метою припинення його фізичних, психологічних і моральних страждань, у результаті яких реалізується право на гідну смерть.Воно гарантується Загальною декларацією прав людини, а саме в статті 3: «Кожна людини має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність». Стаття 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права визнає право кожного на життя, додаючи, що це право «має бути захищене законом», а також, що «ніхто не може бути позбавлений життя свавільно». Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб за допомогою традиційних способів, визначених у Цивільному Кодексі та іншими способами відповідно до змісту конкретного права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення. Згідно зі ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить принципам цивільного законодавства, вимогам справедливості, добросовісності та розумності. Захист права на життя має дещо інший характер оскільки особа може тільки припинити посягання на своє життя, а коли інша особа позбавляє її життя, то неможливо вчинити будь-які дії для повернення до попереднього стану.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історія становлення категорії права людини на життя

Розділ 2. Поняття, зміст та проблеми здійснення права фізичної особи на життя

2.1 Поняття та зміст права людини на життя

2.2 Проблеми здійснення права людини на життя

Розділ 3. Правові норми, спрямовані на захист особистого немайнового права на життя

Висновки

Список використаних джерел