Фiлoсoфськe трaктувaння пoняття толерантності. Аналіз ідей про природу терпимості. Тoлeрaнтнiсть як сoцiaльний фeнoмeн, пов"язаний з мeтoдoлoгiчними пiдстaвaми тeoрiї сoцiaльнoї дiї. Толерантність як індивідуально-психoлoгiчна oсoбливість особистості.
Серія «Психологія і педагогіка».Ключові слова: толерантність, інтолерантність, терпимість, принципи толерантності, формування толерантності, поняття толерантності, неможливість взаєморозуміння, особистісна толерантність, інтолерантність до невизначеності. Толерантність означає активну позицію людини, a не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх подій, тобто толерантна людина не повинна бути терпима до всього. Вона передбачала терпимість щодо розбіжностей серед людей, уміння жити, не заважаючи іншим, здатність мати права та свободи, не порушуючи прав та свобод інших, що, своєю чергою, робило її основою демократії та громадянського суспільства. мета статті: проаналізувати основні підходи до вивчення проблеми толерантності. Інше визначення «толерантності», що базується на взаємоповазі субєктів, запропоноване аме риканським словником: «Толерантність - здатність до визнання чи практичне визнання i повага до переконань i дій інших людей». У сучасних дослідженнях термін «толерантність» розуміється як визнання за іншими права на повагу їх особистості i самоідентичності; це готовність до прийняття інших поглядів, право на відмінність, несхожість; терпимість щодо поглядів, звичаїв, думок інших (особистостей, груп, суспільств, держав).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
