Земельні правовідносини - суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природнім середовищем і врегульовані нормами земельного права. Види земельних правовідносин, аналіз підстав їх виникнення, змін та припинення.
План Вступ Розділ і поняття земельних правовідносин Розділ іі види земельних правовідносин Розділ ііі підстави виникнення, зміни і припинення земельних правовідносин Висновок Список використаної літератури ВСТУП До числа найважливіших нових законодавчих актів, прийнятих після Конституції України, належить Земельний кодекс України, який закріпив низку принципових положень у галузі регулювання земельних правовідносин. Основним земельним законом держави, який було прийнято 25 жовтня 2001 р., закріплені нові правові інститути: право земельного сервітуту, набувальна давність, договір довічного утримання, застава, з приводу яких виникають земельні правовідносини. Проведення в Україні земельної реформи зумовлює необхідність подальшого реформування земельного законодавства, що має ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях, пріоритеті прав і свобод людини. Отже, однією з умов розвитку української держави є зміцнення її правових основ стосовно забезпечення раціонального використання та охорони земель, оскільки суспільні відносини, що виникають у цій сфері, поширюються на всі галузі народного господарства і належна їхня правова регламентація суттєво впливатиме на розвиток економіки та інших сфер суспільно-державного життя. Великого значення при цьому набуває процесуально-правова регламентація юридично значимої діяльності, що здійснюється суб’єктами земельного права. Також Земельним кодексом встановлено, що суб’єктами права приватної власності на землі сільськогосподарського призначення можуть виступати лише громадяни України. Тому в Земельному кодексі України збереглися положення щодо цільового призначення земель та встановлений обовязок усіх власників землі та землекористувачів використовувати землю відповідно до її цільового призначення. Крім цього, право на землю може обмежуватися встановленням спеціальних охоронних зон навколо певних категорій земельних ділянок, а також інших обмежень права на набуття землі у власність (наприклад, іноземними громадянами та юридичними особами) та права щодо розпорядження землею з боку приватних власників та користувачів. Новий Земельний кодекс України в цілому відображає сучасні ідеї і тенденції у сфері земельних відносин. Таким чином можна дати таке визначення земельних правовідносин, з урахуванням вищезазначеного, це суб’єктно-об’єктні суспільні зв’язки, опосередковані земельно-правовими нормами, що виникають на підставі встановлених законодавством юридично значущих обставин(юридичних фактів) і характеризуються наявністю взаємо кореспондуючих прав та обов’язків щодо використання, відтворення та охорони земель і спрямованістю на раціональне, дбайливе, ефективне, ощадливе володіння, користування і розпорядження землями. Так у підручнику за редакцією М.В Шульги дана наступна класифікація земельних правовідносин: земельні правовідносини можна класифікувати: за інститутами земельного права; залежно від їх матеріального або процесуального характеру.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
