Поняття злочину. Поняття осудності. Вік як обов’язкова ознака суб’єкта злочину. Медичний критерій неосудності. Тимчасовий розлад психічної діяльності. Інтелектуальна ознака юридичного критерію. Відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння.
Поняття та види субєкта злочинуСубєктом злочину визнається фізична осудна особа, яка вчинила злочин, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність. У Загальній частині Кримінального кодексу виділено спеціальний розділ IV «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (субєкт злочину)». Тут маються на увазі випадки, коли особа, яка вчинила злочин, не може бути визнаною субєктом злочину у звязку з відсутністю певної ознаки. Субєкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обовязковими ознаками: фізична особа, осудна, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Особа у віці 14 - 16 років не несе кримінальної відповідальності за злочини, за які встановлюється кримінальна відповідальність з 16 років, навіть якщо вона брала участь у цих злочинах як співучасник.18 Кримінального кодексу зазначено, що «субєктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність». Отже, субєкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обовязковими ознаками: фізична, осудна особа, яка досягла певного віку. Кримінальній відповідальності за законодавством може підлягати лише фізична особа. 19 Кодексу зазначено, що осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) (інтелектуальна ознака осудності) та керувати ними (вольова ознака). 19 Кодексу дається визначення поняття неосудності, з якого випливає, що неосудною визнається особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Вывод
У ч. 1 ст. 18 Кримінального кодексу зазначено, що «субєктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність». Отже, субєкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обовязковими ознаками: фізична, осудна особа, яка досягла певного віку.
Кримінальній відповідальності за законодавством може підлягати лише фізична особа. Юридична особа субєктом злочину не визнається.
Субєктом злочину може бути лише осудна особа. У ч. 1 ст. 19 Кодексу зазначено, що осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) (інтелектуальна ознака осудності) та керувати ними (вольова ознака).
У ч. 2 ст. 19 Кодексу дається визначення поняття неосудності, з якого випливає, що неосудною визнається особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Це змішана формула неосудності. До неї включено як медичні, так і юридичні критерії, за допомогою яких законодавець вніс поняття неосудності в чіткі, окреслені законом рамки. Ці ознаки є обовязковими як для експертів, так і для юристів при вирішенні питання щодо неосудності особи.
Відповідно до закону, неосудна особа не підлягає кримінальній відповідальності, до неї можуть бути застосовані за рішенням суду примусові заходи медичного характеру. Обмежено осудна особа, відповідно до ст. 20 Кримінального кодексу, підлягає кримінальній відповідальності. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Кримінального кодексу, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Але в ч. 2 ст. 22 Кодексу міститься перелік злочинів, за які до кримінальної відповідальності може бут притягнена особа, яка досягла чотирнадцяти років. Перелік цих злочинів є вичерпним.
Отже, у кримінальному законодавстві чітко визначено поняття та ознаки субєкта злочину. Дотримання цих вимог є обовязковими та беззаперечними для всіх.
Список литературы
1. Конституція України від 28 червня 1996 року. Чинне законодавство зі змінами та допов. Станом на 1 січня 2006 року. - К., 2006. - 123 с.
2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 28 берез. 2011 року. - К.: Паливода А.В., 2011. - 208 с.
3. Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень: Закон України від 11.06.2009 р. // ВВР України. - 2009. - №45.
4. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила»), затверджені 29 листопада 1985 року Генеральною Асамблеєю ООН.
5. Кримінальний кодекс Російської Федерації від 13 червня 1996 року.
6. Баулін Ю.В., Борисов В. І., Кривоченко Л.М. та ін.; За ред. проф. Сташиса В.В., Тація В.Я., - 3 - тє вид., перероб. і допов. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 496 с.
7. Владимиров В.А., Левицкий Г.А. Субъект преступления по советскому. уголовному праву: Лекция. - М., 1964. - 59 с.
8. Клименко В.А., Александров Ю.В. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: МАУП, 2004. - 328 с.
9. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В., Уголовное право современных зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии). - М., Зерцало, 1997. - 336 с.
10. Лазарев А.М. Субъект преступления. М., 1981.
11. Ломако В.А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекцій / Укр. юрид. акад. - Х., 1993. - 22 с.
12. Мельник В. До проблеми обмеженої осудності // Право України. -1999, №1. С. 102-105.
13. Таганцев Н.С. Русское уголовное право: Лекции. Часть общая. Т.1. - 2 - е изд., пересмотр. И доп. - С. - Пб.: Гос. Тип., 1902. - 823 с.
14. Трахтеров В.С. Формула невменяемости в советском уголовном праве // Ученые записки Харьковского юридического института. - М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР. - 1939, Вып.1. - С. 26 - 47.
15. Яценко С.С. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: За станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. - К.: А.С.К., 2002. - 936 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
