Аналіз поняття обставин, що виключають злочинність діянь. Форми правомірних вчинків. Характеристика та особливість необхідної оборони та перевищення її меж. Значення крайньої необхідності. Вчинення небезпечного діяння через фізичний або психічний примус.
ЗМІСТ Вступ 1. Поняття та вид обставин, що виключають злочинність діянь 2. Необхідна оборона 3. Крайня необхідність 4. Фізичний та психічний примус Висновки Список використаних джерел ВСТУП Однією зі сфер, де виникають протиріччя людини, суспільства і держави, є сфера розмежування правомірної та злочинної поведінки. Відповідно до Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоровя, життя і здоровя інших осіб від протиправних посягань [1], тому за певних обставин кожен вправі захищатися, адже у житті зустрічаються випадки, коли дія або бездіяльність, зовні схожі зі злочином і зазвичай за вчинення яких настає кримінальна відповідальність, проте в даній конкретній обстановці має місце інший зміст, який є суспільно корисним, у звязку з чим не визнається злочином. Висновок про їх правомірність - прерогатива держави в особі спеціально уповноважених на те органів і посадових осіб на підставі закону та відповідно встановленою ним процедурою. Відмежування злочинної поведінки від незлочинної - фундаментальна проблема кримінально-правового регулювання, вирішення якої можливе за умови встановлення заборони на вчинення тих чи інших суспільно небезпечних діянь. Об’єктом дослідження в курсовій роботі є норми чинного Кримінального законодавства України, періодична та публіцистична література відомих юристів. До того ж сучасна держава, хоч би який потужний правоохоронний апарат мала, на жаль, не може будь-якої миті захистити громадянина від посягання на його життя, здоров’я, честь, гідність, власність та інші блага, тому вона й створює законодавчі гарантії особистого захисту громадян від небезпеки. Чинний Кримінальний кодекс України (далі - КК України) наводить вичерпний перелік обставин, що виключають злочинність діяння, виділення у Загальній частині кодексу спеціальної глави («Обставини, що виключають злочинність діяння»), до якої увійшли: необхідна оборона; уявна оборона; затримання особи, що вчинила злочин; крайня необхідність; фізичний або психічний примус; виконання наказу або розпорядження; діяння, пов’язане з ризиком; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Отже, що ж є причиною низької активності громадян: недостатня кількість обставин, за яких заподіяння шкоди певним охоронюваним інтересам має визнаватися правомірним та соціально корисним, чи недостатньо якісна їх законодавча (правова) регламентація, чи недостатня інформованість громадян про наявність у вітчизняному кримінальному законодавстві таких обставин?. Визначаючи зміст соціально-правового значення норм, які регулюють обставини, що виключають злочинність діяння, відомий вітчизняний вчений Ю.В. Баулін зауважує, що «системоутворюючим фактором об’єднання правомірних вчинків, що виключають злочинність діяння, в єдину систему є соціально-правовий результат, який задається заздалегідь та досягається у процесі функціонування даної системи. Цим результатом є вчинення зазначених вчинків як підстави виключення суспільної небезпечності та протиправності, а тим самим, і злочинності, і, як наслідок, кримінальної відповідальності особи за заподіяну шкоду» [5, 93]. Виняток становить лише заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у результаті непереборного фізичного примусу, якщо внаслідок такого примусу особа не могла керувати своїми вчинками (ч. 1 ст.40 КК).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
