Поняття автономії як форми територіально-політичної організації державності. Тлумачення терміну "автономія" в теорії конституційного права. Національно-територіальна та культурно-національна автономія. Автономні утворення країн Європейського Союзу.
В умовах побудови в Україні правової держави та становлення конституційного ладу нашої держави, особливого значення набуває проблема становлення, визначення та гарантування прав людини і громадянина. Відповідно до Конституції України громадянин для цього має повний комплекс економічних соціальних та культурних прав та свобод і гарантій їх реалізації. Необхідно сказати, що законодавство, яке спрямоване на реалізацію відповідних положень Конституції стосовно економічних, соціальних та культурних прав громадянина, перебуває на даний час на стадії становлення. Тобто воно визначено чинним законодавством, але не всі положення його виконуються у відповідності до закону в звязку з тим, що деякі норми чинного законодавства, ще не повністю пристосовано до стану в якому перебуває наша держава. До цих прав можна віднести право на житло, право на достатній життєвий рівень, на охорону здоровя та на соціальний захист.Однак через багатозначності слова "пристрій" цей термін піддається критиці, бо "державний устрій" іноді розуміється в гранично широкому значенні - як устрій держави в цілому, включаючи деякі соціально-економічні та політичні моменти, систему органів держави і т.д. Оскільки публічною владою є і державна влада, і влада територіального колективу, представлена місцевим самоврядуванням, в главу про територіальну організацію публічної влади включаються питання, повязані не тільки до державних форм, але й до територіальної організації місцевого самоврядування. У звязку з усім цим у цій лекції термін "форма державного устрою" не вживається, а словосполучення "форми територіально-політичного устрою держави" та "форми територіально-політичної організації держави" використані як синоніми. В останні десятиліття в деяких країнах (Іспанія, Італія та ін) склалося так зване регіоналістські держава, що поєднує різноманітні елементи унітаризму, федералізму, автономії і що є, по суті, перехідним від унітаризму до федералізму. У широкому державно-правовому розумінні автономія означає надання окремим частинам держави (областям, департаментам, префектурам, провінціям тощо) права на самоврядування в адміністративній (управлінській) сфері.Персональна автономія зазвичай створюється, коли будь-які етнічні групи, національні меншини проживають розрізнено (наприклад, в Австрії, в Угорщині) і створюють свої обєднання, які в основному займаються питаннями культури, побуту, але можуть брати участь у політичному житті шляхом представництва (з правом дорадчого голосу) при деяких центральних органах держави. Корпоративна автономія зазвичай повязують з існуванням лінгвістичних спільнот, для яких нерідко резервується певна частка місць у державному апараті, а державні службовці інших етнічних груп, що працюють у даному районі, повинні знати мову і побут місцевого населення, що живе невеликими групами упереміж з іншими народностями (існує іспит з мови для державних службовців). Територіальна (етнотериторіальних) автономія утворюється тільки в разі компактного розселення етнічних груп чи інших груп, що відрізняються іншими особливостями. Створюються автономні області, округи, райони, інші автономії, часто мають офіційно лише географічні назви (наприклад, Азорські острови в Португалії), іноді включають у назву найменування національності (Іракський Курдистан), а в окремих випадках - і визначення автономії (Автономна Республіка Крим) . Такі закони звичайно можуть видаватися з питань організації адміністративних установ, підлеглих даному автономного утворення, адміністративно-територіального поділу автономії, місцевої поліції, ринків, санітарії, ремісничого навчання, дорожньої мережі, сільського господарства та ін Політична автономія утворює свій орган місцевої виконавчої влади.На відміну від національно-територіальної Н.-к. а. встановлюється не на певній території компактного проживання етнічної групи, а як екстериторіальна форма, повязана з дисперсним розселенням етнічного масиву. Національно-культурна автономія реалізується через такі організаційні форми, як етнокультурні товариства, центри, земляцтва, громадські ради та обєднання. У Фінляндії, де проживає частина шведів, утворено шведську народну асамблею (75 членів), Саамський парламент (25 членів). Відтак Н.-к. а. може включати, крім питань культури, реалізацію владних функцій: участь представників меншин у діяльності центральних органів держави. В Україні у 20-х - на початку 30-х років у рамках здійснення політики "українізації" було створено 8 російських національних районів, 7 німецьких, по 3 - грецьких, болгарських, єврейських та 1 польський, до складу яких входило понад 300 національних сільських рад.З 13 країн Європи, які мають у своєму складі територіальні автономії, статус двох визначений в окремих положеннях їхніх конституцій, що свідчить про висо-кий рівень автономності цих утворень. До загальних правил, які встановлює Алі Меджліс (парламент) НАР на своїй території, належить і організація та проведення виборів до законодавчо
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Поняття автономії та загальна її характеристика
