Поняття та види адиктивної поведінки - Курсовая работа

Наукове вивчення відхилень здійснюється в соціології, психології, кримінології, психопатології Девіантна поведінка - здійснення вчинків, які суперечать нормам соціальної поведінки в тому чи іншому вигляді. Метою роботи є - вивчення причини виникнення такого феномену як девіантна поведінка, з тим, щоб виробити найбільш ефективні методи допомоги проблемним дітям; розкрити проблему девіантної поведінки, описати методи ефективного подолання та профілактики девіантної поведінки підлітків.Адиктивна поведінка - один із різновидів девіантної поведінки, що характеризується непереборним бажанням переживати інтенсивні емоції за допомогою штучної зміни свого психічного стану внаслідок вживання деяких речовин або постійної фіксації уваги на певних видах діяльності[10]. Виділяють наступні психологічні особливості осіб із адиктивними формами поведінки: - знижена стійкість щодо труднощів повсякденного життя поряд із достатньою стійкістю у кризових ситуаціях; Вирізняють наступні форми нехімічних залежностей: піроманію, клептоманію, геймблінг (залежність від азартних ігор), компютерну залежність або інтернет-залежність, адикцію відносин, сексуальну, любовну адикції, роботоголізм, адикцію до витрачання грошей, прослуховування ритмічної музики, залежність від фізичних вправ, потяг до духовного пошуку, владолюбство, залежність від ризикованого водіння автомобіля (синдром Тоада) та ін.[11]. Поява такого стану є одним з варіантів розвитку алкогольного адиктивної поведінки, так як людина починає прагнути до його «відтворенню», для чого посилено вдається до алкоголю. Таким чином, адиктивна поведінка - це один із різновидів девіантної поведінки, що характеризується непереборним бажанням переживати інтенсивні емоції за допомогою штучної зміни свого психічного стану внаслідок вживання деяких речовин, роль зловживання алкоголем в сучасному суспільстві особливо в сучасних складних економічних умовах зростає.Азартні ігри не повязані з прийомом речовин, що змінюють стан, але відрізняються характерними ознаками: постійною залученістю, збільшенням часу, проведеного в ситуації гри; витісненням колишніх інтересів, постійними думками про процес гри; втратою контролю (нездатністю вчасно припинити гру); станом дискомфорту поза ігрової ситуації , фізичними недугами, дискомфортом; поступовим почастішанням ритму ігрової активності, прагненням до ризику; зниженням здатності чинити опір фатальному пристрастю[21]. Такий особливий вид нехімічної адикції отримав назву Гемблінг (англ. gambling-азартна гра) або Лудомания (від лат. ludus - гра і грец. mania - пристрасть, одержимість)[1]. Поряд з цим може відбуватися зловживання алкоголем, наркотичними речовинами і т.д. в цілях стимуляції активності і загострення відчуттів. Сприяти ризику розвитку пристрасті до азартних ігор можуть дефекти виховання в сімї: гіпоопека емоційна нестабільність, зайва вимогливість, прагнення до престижності і переоцінка значущості матеріальних благ[20]. При компютерної залежності, як і при будь-якій іншій, поряд із симптомами психічної залежності проявляються ознаки фізичної залежності, такі як зниження настрою, відчуття тривоги, порушення сну, відсутність почуття відпочинку після сну, головні болі, відсутність апетиту, зниження лібідо[11].Профілактика залежності в широкому сенсі має відношення до уникнення або полегшення проблем, повязаних із вживанням речовини. Завдяки цьому не суворому визначенню спроби профілактики можуть мати різні цілі[8]. Наприклад, мета зусиль, спрямованих на запобігання використання нелегальних наркотиків, - зупинити випадки їх вживання. Тому, говорячи про профілактику залежності, важливо уточнити, що саме запобігається: початок вживання, повторюване вживання, негативний вплив на суспільство, проблеми зі здоровям або щось ще[7]. Наприклад, однією з цілей такої профілактики буде перешкоджання початкового вживання речовини.Читаючи про ці моделі, можна помітити, що в основі кожної лежить своя філософія, яка визначає, застосування якого підходу буде рекомендовано для запобігання проблеми зловживання різними речовинами[13]. Ця модель в основному використовувалася в зусиллях, спрямованих на запобігання вживання алкоголю. Основні зусилля цієї моделі спрямовані на зміну ставлення до прийняття алкоголю в рамках культури, звертають увагу на те, що соціокультурний підхід не бере до уваги фізіологічні проблеми, повязані з вживанням алкоголю (рак, хвороби печінки і шлунка). Ця модель вивчалася, переважно, в контексті запобігання і зниження вживання алкоголю, хоча в останні роки стала поширюватися й на інші наркотичні засоби. У звязку з цією залежністю можна передбачити, що зниження споживання алкоголю в даній культурі буде супроводжуватися зниженням числа хронічно хворих алкоголіків, збільшення сильного споживання алкоголю підвищує ймовірність виникнення повязаних із ним негативних наслідків у духовній, фізичній та соціальної сферах.

Зміст

Вступ

Розділ I. Поняття та види адиктивної поведінки

1.1 Алкоголізм

1.2 Наркоманія

1.3 Азартні ігри. Кібераддикції

Розділ II. Психологічні засади профілактики адиктивної поведінки

2.1 Різновиди і моделі профілактики адиктивності

2.2 Моделі загальнодержавної політики профілактики хімічних адикцій

Висновки

Список джерел інформації