Поняття та підстави представництва у цивільному праві України - Курсовая работа

Кабінет Міністрів України Національний університет біоресурісів і природокористування України Навчально-науковий інститут земельних ресурсів та правознавства Юридичний факультет Кафедра аграрного, земельного та екологічного права ім. академіка В.З. Янчука КУРСОВА РОБОТА «Поняття та підстави представництва у цивільному праві України» Виконала студентка 2 курсу 2 групи денної форми навчання Христич Анна Науковий керівник Єрмоленко В.М. доктор юридичних наук, професор Київ-2009 Зміст Вступ Розділ 1. Поняття представництва та загальна його характеристика в цивільному праві України 1.1 Історія формування засад представництва 1.2 Багатозначність поняття «представництво» 1.3 Визначення та характеристика представництва за цивільним законодавством України 1.4 Склад правовідносин представництва Розділ 2. Підстави виникнення та види представництва 2.1 Підстави та види представництва 2.2 Поняття довіреності 2.3 Представництво без повноважень або з їх перевищенням Висновки Список використаних джерел Вступ Інтереси України як самостійної незалежної демократичної держави вимагають створення чітко визначеної законодавчої бази, яка дасть можливість нашій державі інтегруватись у європейський та світовий простір. На сучасному етапі розбудови української державності, проведення правових реформ, одним з головних завдань є така організація громадського життя, при якій усіляко полегшуються і розширюються можливості набуття, здійснення та захисту цивільних прав і виконання обов’язків. Дана тема є дуже актуальною для дослідження, тому що без цього інституту обійтись не можуть практично ні фізичні, ні юридичні особи. Так, його без сумніву потребують ті, хто зважаючи на вік чи психічний стан, належать до категорії осіб, за якими взагалі не визначається наявність значущої волі. Представництво виступає як одна з важливих гарантій реальності здійснення цивільних прав та виконання обов’язків суб’єктами права. Разом з тим особа представника не має закривати собою того, кого представляє, обмежувати його розсуд та права. Метод юридичного аналізу дав змогу дати характеристику окремим статтям Цивільного кодексу України. Теоретичну основу курсової роботи складають праці з дослідження питань представництва та довіреності таких відомих російських та українських вчених-цивілістів: В.А. Бєлова, І.А., С.Н. Братуся, О.В. Дзери, Л.О. Доліненко, Ю.О. Заіка, О.С. Мазур, М.І. Панченка, В.О. Рясенцева, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко та ін. Розділ 1. Виконавши доручення, вони повинні повернути довірителю все отримане: усі плоди та збільшений і навив сплачене їм третіми особами неналежним чином. Так, з точки зору Г. Гроція, прокуратор дістає права безпосередньо на користь особи, яку представляють, за допомогою договору, який він укладає з третіми особами згідно з даним йому дорученням. В.А. Рясенцев зауважує, що твердження про те. що представництво - система правовідносин, - суперечливе, оскільки визнати правовідносинами зв’язок, що існує між представником і третьою особою у процесі укладання договору або здійснення іншої юридичної дії для особи, яку представляють, навряд чи можливо. Проте зміст ст. 62 ЦК УРСР дає змогу визначити представництво як здійснення однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) через повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, угод та інших юридичних дій, в результаті чого у особи, яку представляють, безпосередньо створюються, змінюються і припиняються цивільні права та обовязки. До того ж, вже після підписання Цивільного кодексу Президентом України, але до набрання ним чинності, у деякі його статті щодо представництва були внесені зміни та уточнення [10].