Визначення поняття правової держави, як демократичної держави, де забезпечується панування права, верховенство закону, рівність усіх перед законом і незалежним судом. Характеристика ознак правової держави. Аналіз системи поділу влади в правовій державі.
Це держава, в якій панує закон, стосовно якому в однаковому відношенні перебувають влади всіх рівнів, партії та громадські організації, посадові особи і окремі громадяни. Якщо відвернутися від субєктивних оцінок, то більшість авторів сходилися в думці, що правовою можна вважати лише те державу, де законодавець також відповідальний перед законом, як і громадянин. Правова держава - це демократична держава, де забезпечується панування права, верховенство закону, рівність усіх перед законом і незалежним судом, де признаються і гарантуються права і свободи людини і де в основу організації державної влади покладений принцип поділів законодавчої, виконавчої і судової влади. Держава як така характеризується її всевладдям, неповязанністю правом, свободою держави від суспільства, незахищеністю громадянина від сваволі і насильства з боку державних органів і посадових осіб. На відміну від неї правова держава обмежена правом, виходить із верховенства закону, діє строго у визначених межах, установлених суспільством, підпорядковується товариству, відповідальна перед громадянами, забезпечує соціальну і правову захищеність громадян.Резюмуючи усе вищесказане, потрібно відзначити що права людини - це цілісний орієнтир, що дозволяє застосовувати «людський вимір» до держави, права, етики, моралі. Таким чином, спираючись на міжнародне гуманітарне право, можна відзначити, що: Права людини - вища цінність, їх повага і дотримання - обовязок держави. Здійснення прав і свободи людини неповинно порушувати права і свободи інших осіб. Права людини можуть бути обмежені законом тільки в тому випадку, якщо є пряма погроза державної і суспільної небезпеки, здоровю і моральності населення, права і закони інших осіб. Нині ми стоїмо біля витоків процесу створення правової держави, для якої головним є захист особи, свободи і прав людини, у тому числі національних меншин, додержання законів і державності.
Вывод
Резюмуючи усе вищесказане, потрібно відзначити що права людини - це цілісний орієнтир, що дозволяє застосовувати «людський вимір» до держави, права, етики, моралі. Права і свободи людини є деяким нормативним виміром її соціально культурної діяльності. Більш того, вони виступають як одна з найбільших культурних цінностей.
При вивченні теорії прав людини неминуче її перетинання з багатьма дисциплінами: історією і теорією держави і права, усіма галузевими і процесуальними юридичними науками.
Таким чином, спираючись на міжнародне гуманітарне право, можна відзначити, що: Права людини - вища цінність, їх повага і дотримання - обовязок держави.
Забезпечення прав і свобод несумісне з дискримінацією по будь-якому принципу.
Здійснення прав і свободи людини неповинно порушувати права і свободи інших осіб.
Основні права і свободи повинні бути єдині на всій території держави.
Особисті, економічні, політичні, соціальні, культурні права рівноцінні, у єдиній системі цих прав немає ієрархії.
Колективні права невідємні від прав індивіда, вони не повинні суперечити індивідуальним правам, обмежувати правовий статус особистості
Права людини можуть бути обмежені законом тільки в тому випадку, якщо є пряма погроза державної і суспільної небезпеки, здоровю і моральності населення, права і закони інших осіб.
Нині ми стоїмо біля витоків процесу створення правової держави, для якої головним є захист особи, свободи і прав людини, у тому числі національних меншин, додержання законів і державності. Характер цієї держави мають визначати такі принципи: верховенство закону в усіх сферах соціального життя;
обовязковість закону для всіх державних органів, громадських організацій, офіційних осіб і громадян;
захист і гарантії свободи особи, її прав, інтересів, честі й гідності;
взаємна відповідальність особи і держави;
контроль і ефективний нагляд держави за додержанням законів та інших нормативних актів.
Здійснення усіх накреслених заходів, спрямованих на побудову правової держави, стане для цивілізованого світу ще одним доказом прагнення України до втілення в життя принципів гуманізму і демократії, найвищою метою якої є забезпечення прав і свобод людини, основою нашої державності.
Список литературы
1. Гуменюк А.Р. О едином правовом пространстве как условии формирования правового государства. - М., 1994
2. Фаткуллин Ф.Н. Основные учения о праве и государстве.: Учебное пособие. - Казань: Изд. КФЭИ, 1997.
3. Хропонюк В.Н. Теория государства и права.: Учебное пособие для высших учебных заведений. - М. 1995.
4. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. - С-Пб., 1995
5. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. М., 1996
6. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. - М.: Юрайт, 1997
7. А.Б. Венегеров. Теория государства и права: Часть 1. Теория государства. - М.: Юристъ, 1995.
8. Макаров О.В. Соотношение права и государства. -С-Пб., 1995.
9. Общая теория государства и права: Учебник./ Под ред. В.В. Лазерева. - М.: Юристъ, 1996
10. Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство : Введение в теорию. - М., 1993.
11. В.Н. Лазарев. Общая теория права и государства. М. 1994.
12. Конституционное право зарубежных стран. Учебник.М.1995.
13. Дробязко С.Г. Роль законодательства в создании материально-технической базы коммунизма. Минск, 1971.
14. Туманов В.А. Права человека и исполнительная власть. // Советское государство и право. 1990. № 2.
15. Нерсесянц В.С. Правовой характер взаимоотношений личности, общества и государства // Социалистическое правовое государство: проблемы и суждения. М., 1989.
16. Конституція України. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.
