Історія розвитку конституційних актів на території України. Проголошення української незалежності в умовах розпаду СРСР як головна причина розроблення і прийняття нового основного закону держави. Характеристика основних рис та функцій конституції.
Неможливо уявити демократичну державу сучасного світу, яка б не мала своєї конституції. Адже саме в конституції закріплюються вихідні положення, на яких ґрунтуються найголовніші форми життя суспільства. В сучасному постіндустріальному суспільстві конституція має бути механізмом здійснення консенсусу всіх соціальних груп, суспільним договором, коли різноманітні верстви суспільства немов передають державі свої повноваження по забезпеченню соціальної гармонії і злагоди на всіх рівнях. Конституції стали найважливішим здобутком національної політико-правової думки, втілили найкращі здобутки державотворення, а у ряді країн - нормативно закріпили перемоги у революціях, війнах за незалежність тощо. Важливим етапом в українському державотворенні, у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996 року нової Конституції України.Розділ IV «Верховна Рада України» закріплює порядок утворення та роботи єдинного органу законодавчої влади - Верховної Ради, її склад, компетенцію, а також статус народного депутата України (статті 75-101).Розділ ХІІІ «Внесення змін до Конституції України» встановлює порядок подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін і доповнень до Конституції та порядок їх розгляду (статті 154-159). Поряд з розробленням нової Конституції України вносилися зміни в чинну тоді Конституцію 1978 року. Разом з розвитком української культури Конституція закріплює положення, спрямовані на розвиток етнічної, культурної, мовної, релігійної самобутності усіх корінних національних меншин України. Конституція (від.лат. constitutio - установлення, устрій) у матеріальному розумінні являє собою писаний акт, сукупність актів або конституційних звичаїв, які проголошують і гарантують права й свободи людини та громадянина, а також визначають основи суспільного ладу, форму правління й територіального устрою, основи організації центральних і місцевих органів влади, їх компетенцію та взаємовідносини, державну символіку та столицю; у формальному розумінні - закон або групу законів, які мають вищу юридичну силу стосовно інших законів. Конституціоналізм - це: 1) правління, обмежене конституцією, політична система, яка спирається на конституцію та конституційні методи правління;По перше, Конституція України - це єдиний, наділений найвищою юридичною силою нормативно-правовий акт, через який український народ і українська держава виражають свою суверенну волю, утверджують основні принципи устрою суспільства і держави, основи правового статусу особи і громадянина, визначають систему і функції органів державної влади й органів місцевого самоврядування, механізми реалізації державно-владних повноважень і територіальний устрій держави. Отже історію розробки, прийняття, реалізації Конституції та внесення до неї змін можна поділити на три основних періоди: перший період (1991-1996 pp.) ознаменувався здобуттям незалежності України, процесом підготовки проекту Конституції і прийняттям Конституції України 1996 року; другий період (1996-2004 pp.) став періодом реалізації Конституції України 1996 року; третій період (2004 рік - донині) позначився початком процесу внесення змін та доповнень до Конституції України (конституційної реформи). 8 грудня 2004 року на позачерговому пленарному засіданні Верховної ради України було вирішено питання про внесення змін до Конституції України. 402 голосами підтримали пакет документів - Закон «Про внесення змін до Конституції України», закон «Про особливості застосування закону про вибори Президента України при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року», та «Про внесення змін до Конституції України щодо вдосконалення системи органів місцевого самоврядування». Сутність і зміст Конституції виявляються у сукупності її властивостей: верховенство Конституції України в правовій системі, найвища юридична сила та пряма дія конституційних положень, Конституція України як правова база поточного законодавства, стабільність і динамізм, легітимність і легальність, програмний характер, установчий характер, підсумковий характер, спадкоємність, особлива процедура прийняття та внесення змін до Конституції.
Вывод
конституційний незалежність закон український
Дослідивши в даній курсовій роботі поняття та функції конституції України можна зробити наступні висновки та узагальнення. По перше, Конституція України - це єдиний, наділений найвищою юридичною силою нормативно-правовий акт, через який український народ і українська держава виражають свою суверенну волю, утверджують основні принципи устрою суспільства і держави, основи правового статусу особи і громадянина, визначають систему і функції органів державної влади й органів місцевого самоврядування, механізми реалізації державно-владних повноважень і територіальний устрій держави. Тому, за періодом дії Конституція України є постійною, за порядком зміни належить до жорстких, згідно державного режиму та форми правління - демократична республіканська, за формою територіального устрою - це Конституція унітарної держави з автономним утворенням у складі.
Отже історію розробки, прийняття, реалізації Конституції та внесення до неї змін можна поділити на три основних періоди: перший період (1991-1996 pp.) ознаменувався здобуттям незалежності України, процесом підготовки проекту Конституції і прийняттям Конституції України 1996 року; другий період (1996-2004 pp.) став періодом реалізації Конституції України 1996 року; третій період (2004 рік - донині) позначився початком процесу внесення змін та доповнень до Конституції України (конституційної реформи).
28 червня 1996 року о 9 годині 18 хвилин після 24 годин безперервної праці Верховна Рада України прийняла і ввела в дію Конституцію України. 8 грудня 2004 року на позачерговому пленарному засіданні Верховної ради України було вирішено питання про внесення змін до Конституції України. 402 голосами підтримали пакет документів - Закон «Про внесення змін до Конституції України», закон «Про особливості застосування закону про вибори Президента України при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року», та «Про внесення змін до Конституції України щодо вдосконалення системи органів місцевого самоврядування». Сутність і зміст Конституції виявляються у сукупності її властивостей: верховенство Конституції України в правовій системі, найвища юридична сила та пряма дія конституційних положень, Конституція України як правова база поточного законодавства, стабільність і динамізм, легітимність і легальність, програмний характер, установчий характер, підсумковий характер, спадкоємність, особлива процедура прийняття та внесення змін до Конституції.
Система Конституції України - це сукупність конституційно-правових актів найвищої юридичної сили (Акт проголошення незалежності України 1991 рік, Конституція України 1996 рік, рішення всеукраїнського референдуму 2000 рік та Закон України «Про внесення змін до Конституції України» 2004 рік).
Структура Конституції України - внутрішня взаємоузгоджена побудова Основного Закону як нормативно-правового акта найвищої юридичної сили. Конституція України 1996 року - це кодифікований конституційний акт. Вона складається із трьох основних частин: преамбули, основної частини, прикінцевих і перехідних положень. Основна частина та прикінцеві і перехідні положення Конституції України складаються із пятнадцяти самостійних розділів, позначених латинськими цифрами, що включають 161 статтю (розділи I-XIV) і 14 пунктів (розділ XV), позначених арабськими цифрами. Окремі статті Конституції України мають декілька абзаців, що не нумеруються, а при посиланні на них позначаються як частини (ч.) відповідної статті.
Структура Конституції України обумовлена і тісно повязана із своїми функціями. Конституція України, як і більшість конституцій світу, є багатофункціональною. Вона здійснює, зокрема, політичну, економічну, соціальну, культурну (духовну, ідеологічну) та інші галузеві й обєктні, а також владні функції: установчу, правотворчу, контрольну, охоронну та інші власне конституційні функції.
Процес внесення змін до конституції складає невідємну частину загальносуспільного розвитку будь-якої країни. Утім, на відміну від інших законодавчих актів, Конституція постає як найбільш стабільний нормативно-правовий акт. Інститут «межконституційного перегляду» дозволяє водночас адаптувати конституцію до суспільних змін, але при збереженні її високого рівня стабільності. Процес внесення змін до Конституції України в новітню добу її державотворення носить складний і суперечливий характер (чисельні питання, що виникають в контексті внесення змін до Конституції України 2004 року, та референдум 2000 року, результати якого так і не були імплементовані).
Таким чином, головне призначення сучасної конституції полягає у тому, що вона закріплює у правовій формі ліберально-демократичний політичний та ринковий економічний режим, що призводить до суттєво вищого, у порівнянні з докапіталістичною епохою, рівня соціальної динаміки. Однією із найважливіших складових ліберальної демократії є верховенство права, конституціоналізм. При цьому норми писаної або неписаної конституції мають вищу юридичну силу у порівнянні з діяльністю та нормативно-правовими актами всіх субєктів влади.
Отже, якщо демократичні інститути держави не будуть обмежені владою конституцій, це може призвести до тиранії демократії, про що попереджали мало не всі політичні філософи ХХ століття. Тобто органічна конституція виступає нормативним запереченням державної репресивності по відношенню до громадянського суспільства. Для досягнення цієї мети органічні конституції переносять свободу слова, преси, совісті і релігії, а також академічну свободу у правовий простір, звільнений від політичного та адміністративного контролю. Виступаючи основним правовим результатом стратегії демократії, конституція зберігає свій пріоритет перед поточним законодавством як результатом демократичної тактики.
Список литературы
1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. - К.: Юрінком, 1996. - 80с.
2. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8.12.2004 року №2222-IV // Відомості Верховної Ради України.
3. Кравченко В.В. Конституційне право України. / В.В. Кравченко: Навчальний посібник. - К.: Університет «Україна», 2004. - 228с.
4. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України / В.Ф. Мелащенко. - К.: Вентурі, 2005. - 240с.
5. Сташків Б.І. Конституційне право України / Б.І. Сташків: Навчальний посібник. - Чернівці, 2010. - 264с.
6. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики / Ю.М. Тодика: Монографія. - X.: Факт, 2007. - 108с.
7. Тодика Ю.М. Тлумачення Конституції і законів України: теорія та практика / Ю.М. Тодика: Монографія. - X.: Факт, 2001. - 228с.
8. Тодика Ю.М. Конституційні засади формування правової культури / Ю.М. Тодика: Монографія. - X.: РАЙДЕР, 2001. - 160с.
9. Фрицький О.Ф. Конституційне право України / О.Ф. Фрицький: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 536с.
10. Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм / В.М. Шаповал: Монографія. - К.: Юридична фірма Салком, Юрінком Інтер, 2005. - 290с.
11. Зелена книга української конституційної реформи: матеріали для громадського обговорення / За ред. І. Коліушка, Ю. Кириченко. - К.: Лікей, 2007. - 32с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
