Суть поняття "право", напрямки історичного розвитку та роль у врегулюванні суспільних відносин. Теорії походження: переростання мононорм і правотворчість держави. Основні підходи до праворозуміння. Соціальність, нормативність та формалізм як ознаки права.
Аннотация к работе
Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О.Дідоренка КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Теорія держави та права» на тему: «Поняття, сутність та специфічні ознаки права»Право, як і держава, належить до числа не тільки найважливіших, але і найскладніших суспільних явищ. Намагаючись зрозуміти, що таке право і яка його роль в житті суспільства, ще римські юристи звертали увагу на те, що воно не вичерпується одним яким-небудь визначенням. Право вживається щонайменше в двох значеннях. У міру розвитку суспільства і держави у людей, звичайно, змінювалось і уявлення про право. Актуальність зазначеної теми курсової роботи обумовлена тим, що у юридичній літературі немає єдності думок з приводу визначення поняття «права», саме тому ми вирішили дослідити вказане питання та визначити для себе поняття «права», зясувати, які специфічні ознаки йому притаманні.Право як соціальний інститут виникає практично разом з державою, оскільки багато в чому вони покликані забезпечувати ефективність дій один одного. Як неможливе існування держави без права (останнє організовує політичну владу, виступає найчастіше засобом проведення політики конкретної держави), так і права - без держави (яке встановлює, застосовує і гарантує юридичні норми). Право - єдина форма, в якій держава може виражати свої веління в якості загальнообовязкових. Право - складніший регулятор, ніж звичаї, бо окрім заборон в ньому використовуються і такі способи правового впливу, як дозвіл і зобовязування, що створюють широкі можливості для впорядкування суспільних відносин. Ця ознака характеризує первинний зміст права, що забезпечує загально-соціальну і класову функції: організацію виробництва, розподіл і перерозподіл виробленого продукту, нормування індивідуальних витрат праці на суспільні потреби, панування класів або соціальних груп у суспільстві, розподіл і закріплення соціальних ролей у суспільстві, посад у державі, організацію та здійснення державної влади, регламентацію товарно-грошових відносин і відносин власності, а також інші сфери, повязані з організаційно - трудовим та соціальним життям суспільства.Різноманітність теорій, які намагаються пояснити характер змін у соціальному житті при переході від природного до державно-правового стану суспільства, умови і причини виникнення права, обумовлена суттєвими розбіжностями у світогляді авторів теорій, різним розумінням самої сутності і призначення права, впливом відповідної історичної епохи, відсутністю і неможливістю абсолютного знання з даної проблеми. За теологічною теорією право було створено Богом і дароване людині через пророка чи правителя. Теологічна теорія відповідала релігійній ідеології, яка панувала в епоху середньовіччя, виправдовувала дії правителів, оскільки право є божественним за природою і не може бути результатом волі і бажань людей. Тому люди відмовились від можливості самостійно захищати свої права і домовились утворити державу, яка має право видавати закони і супроводжувати їх санкціями. Прихильники історичної школи права правильно стверджували, що право - обєктивне історичне явище, обумовлене етнокультурними факторами, і водночас вони перебільшували значення суспільної свідомості, відхиляли абстрактні методи оцінки права, не давали однозначної відповіді на питання про те, що слід розуміти під «народним духом», який проявляється у звичаях.Він розуміє право так, як дозволяє йому його розум, світогляд відповідно до культурологічних і політичних особливостей суспільства й часу, в яких він живе. Основні підходи до праворозумніння виокремлюються залежно від характеру вирішених важливих питань: що таке право, що є критерієм розмежування права та інших соціальних явищ, яким чином обґрунтовується обовязкова сила права та ін. Тому правовим може бути правило будь-якого довільного змісту, а несправедливість змісту в жодному разі не може служити підставою, щоб не вважати таке правило правовим. Прихильники цього підходу підкреслюють контраст між формальним правом (правом у нормативно-правових актах, прецедентах тощо) і реальним правом (правилами, за якими в дійсності функціонує суспільство, «живим правом»). Тому соціологічний рух зосереджує увагу не на логічному аналізі норм права (як юридичний позитивізм), не на встановлені звязку права і моралі (як школа природного права), а на дослідженні фактичних правовідносин, оцінюванні інтересів та потреб, зясування різноманітних економічних, соціологічних і психологічних чинників, що впливають на застосування норм права до конкретних життєвих випадків і в такий спосіб визначають справжнє обличчя права.Сутність - це внутрішній зміст предмета, який виражається в єдності всіх його багатоманітних властивостей і відносин, це є сенсом, суттю явища, сукупністю елементів цілого. Сутність права - це внутрішній зміст права як регулятора суспільних відносин, який виражається в єдності загальносоціальних і вузько класових (групових) інтересів через формальне (державне) закріплення міри свободи, рівності та справедливості..